Вибори в Білорусі 2020, або Сашко 3%

В серпні ц.г, а точніше 9 серпня Білорусь буде обирати собі нового президента. І якщо раніше ні в кого не викликало сумнівів, щодо прізвища нового президента Лукашенко, то станом на зараз ситуація у нашого північного сусіда розвивається досі не очікувано.

Застарілість, неефективність та т.і. гріхи старої системи, та просто втома багатьох білорусів від 26 років правління «батьки» вилилися в досі чудернацькі результати опитувань громадської думки. В наслідок яких діючий президент Білорусі отримав прізвисько «Сашко три проценти».

І хоча самі опитування не були офіційними і не претендують на репрезентативність. Тому що, білоруським ЗМІ заборонили проводити онлайн-опитування серед своїх читачів про рейтинг потенційних кандидатів в президенти. Бо такі опитування були прирівняні до опитувань громадської думки, пов’язаних з соціально-політичною ситуацією і засоби масової інформації за проведення таких опитувань без спеціальних дозволів можуть бути покарані. Тому самі опитування набули дуже різноманітних форм.

Серед очевидних лідерів цих опитувань опинилися Віктор Бабаріко, Валерій Цепкало та Сергій Тихановський. Коротко зупинюся на кожному з кандидатів з коментарями власного бачення їх політичного курсу та вподобань.

Віктор Бабаріко – з червня 1995 року розпочав роботу в банківській системі Білорусі, в банку «Олімп» який в 1997 році був перетворений в «Бєлгазпромбанку». У липні 2000 року став головою правління «Белгазпромбанка». На цій посаді пропрацював до 12 травня 2020 року.

Нагадаю, що «Белгазпрамбанк» є дочірнім банком російського «Газпромбанку» в Білорусії. Доля власності Білорусі в ньому складає 0,266% + 0,097% від ВАТ «Белтрансгаз» та Державного комітету з майна Республіки Білорусь, відповідно. Отже, Бабаріко впевнено записуємо до кандидатів від москви.

Рашка офіційно не підтримала прагнення Лукашенка на надцяте переобрання і є чому, бо його викрутаси з об’єднанням у союз з немитою та невтомна жага до халяви, вже не один рік реально псують всі плани кремлівського пацюка. А намагання «бацькі» знов перекинутися на бік «світла», тобто Заходу, взагалі зрада-зрадная. Тому поява російського кандидата на цих виборах цілком очікувана та прогнозована. І вся російсько-чиновницька агентура, разом з Ольгіно працює на його рейтинг.

Сам, Бабаріко всіляко відмежовується від зав’язків з кремлем. Заперечує отримання російських грошей. Але) Ну хто ж про це скаже відверто? Тим більше, що пряма підтримка московією свого кандидата на цих виборах може зіграти більше в мінус чим плюс.

Йдемо далі. Валерій Цепкало – один з керівників передвиборного штабу Олександра Лукашенка на президентських виборах 1994 року, після його перемоги перший заступник міністра закордонних справ Білорусі. З 24 лютого 1997 по 2 квітня 2002 року обіймав посаду посла Республіки Білорусь в США і Мексиці. У 2005-2006 роках повноважний представник Президента в Парламенті. З 7 жовтня 2005 по 2 березня 2017 року був директором Парку високих технологій. У травні 2020 року оголосив про висунення на виборах Президента Республіки Білорусь.

Також очевидна людина системи. Але людина від самого Лукашенка. Такий собі технічний кандидат, без політичної біографії, без харизми, має лягти в процесі під основного кандидата (Луку).
Цепкало не ідентифікує себе з опозицією і формує образ кандидата-технократа. На першій прес-конференції Цепкало заявив, що є прихильником інтеграції між росією і Білоруссю в рамках Союзної держави і підкреслив, що не бачить між білорусами, росіянами та українцями принципової різниці і в разі перемоги буде зберігати статус російської мови. Такий собі лайт варіант Лукашенка для москви.

І на останнє, єдиний опозиційний рейтинговий кандидат, це Сергій Тихановський. Сергій відомий білоруський блогер, який створив власний опозиційний канал «Країна для життя» та подорожував республікою, роблячи актуальні репортажі про сучасні проблеми Білорусі. Проблеми які висвітлював Тихановський, зробили його популярним серед людей і дуже налякали білоруську владу. Сергій, єдиний проміж кандидатів, хто брав активну участь у протестах проти інтеграції Білорусі з росією. Був за це заарештований та притягнутий до адміністративної відповідальності.

І Тихановський є єдиним кандидатом, проти якого влада застосувала реальний репресивний апарат. З 29 травня Сергій перебуває у СІЗО в Мінську за незрозумілими звинуваченнями у подіях, які були явно спровоковані самою владою. Причому затримання відбулося під час збору підписів для висування в кандидати. Крім нього затриманими є ще 130 людей з команди Тихановського.

Розуміючи, що влада не дасть йому можливості зареєструватися кандидатом у президенти і буде тримати у в’язниці до останнього, з заявою, про висування на виборах і збором відповідної кількості підписів для реєстрації, виступила дружина Сергія – Світлана.

Лукашенко заявив, що йому відомо на чиї гроші Тихановський розпочав виборчу компанію (натякаючи на «держдеповські печенюшки»). А під час обшуку його житла, були виявлені 900 тис. доларів готівкою, що одразу викликало підозри у фальсифікації з боку влади і цих «доказів».

В цілому, що об’єднує названих кандидатів, так це їх несприйняття з боку самого Лукашенко, тому що навіть пробник-луки Цепкало, обходить останнього диктатора Європи у другому турі. Про невихід «Сашка три відсотки» у другий тур навіть ніхто і не мріє.

Тому зараз по замовчуванню два перші кандидати скаржаться на утиски з боку влади, і принаймні Бабаріко заявляє про невинуватість Тихановського. Хоча, як на мій дилетантський погляд – що кандидат від луки, що кандидат від ху@ла насправді лякаються не погроз Лукашенка, а початку білоруського Майдану, коли їхні «договірняки» підуть лісом (Біловежською Пущею). І саме тому першими двома кандидатами не розглядаються питання захисту результатів голосування. А навіщо, якщо все вирішено?

А що роз’єднує кандидатів, так це дійсно застосування тиску на них. У відношенні Бабаріко, проведений обшук у «Белгазпрамбанку», а в сам банк введена тимчасова адміністрація. Русня звісно ж обурилася, але самому Бабаріко поки що нічого не загрожує. Те саме стосується і Цепкало. Крім погроз від Луки «прошерстить этих пузатых буржуев» до реальних справ ні дійшло. Хоча у відношенні Бабріко, все може змінитися після поїздки «бацьки» на парад де йому скоріш за все видадуть «обхідний лист» від ху@ла і вчергове домовитися не вдасться.

А що дійсно вражає, так це активізація білоруського населення, яке активно долучилося до збору підписів кандидатів і чітко заявляє: «Аби не Лукашенко». Мітинги проходять під національною забороненою символікою, без будь якої публічної демонстрації проросійських настроїв.

Строк подачі підписних листів кандидатів спливає 19 червня і після чого власне і розпочнеться сама виборча компанія. Кількість зібраних підписів за всіх кандидатів (має бути більше 100 000) з добрим гаком вистачає для реєстрації кожного з них.

Що вийде з цього поки не відомо. З тим прихід до влади Лукашенка-Бабаріко-Цепкало не змінить позиції подвійних стандартів з боку Білорусі у відносинах з нами і так само не відкине ціпкий хват кремлівських щелеп від Білорусі. А готовність білоруського народу повернути політичний вектор всупереч кремлю покаже час.

«Жыве Беларусь!»