Від Ганновера до Гельсінкі: чому ЄС інтегрує українські технології у проєкт «Стіна дронів» 

27 вересня 2025 року у Фінляндії було зафіксовано дрон невідомого походження, що виконував політ над гідроелектростанцією.

Того ж дня у сусідній Швеції два невідомих дрони виконали  маневри над базою місцевих військово-морських сил та стратегічно важливим для військових – автомобільним мостом Меклезунд (Möcklösundsbron).

7 жовтня над офіційною резиденцією президента Фінляндії зафіксовано безпілотник. Правоохоронцям вдалось розшукати людей, які керували дроном. Вони представились туристами з Гонконгу. І хоча за пультом могли бути звичайні аматори, сама легкість доступу до стратегічних об’єктів оголює критичну вразливість: європейське небо сьогодні відкрите як для цікавих іноземців, так і для професійних диверсантів.

Що об’єднує ці три новини? По-перше: безпілотники в першу чергу помічали перехожі та сповіщали силові структури. Друге: дрони без перешкод досягли об’єктів, над якими місцеве законодавство забороняє літати. Тобто говорячи військовою мовою, умовне польотне завдання оператор БпЛА виконав.

Скидається на те, що в Європі вкрай складна ситуація з попередження інцидентів такого роду. І це не вирвані з контексту новини. Наприклад, 6 листопада в Ганновері (Німеччина) невідомий дрон над аеропортом помітили пілоти цивільних авіаліній, при заході на посадку. Тому радше йдеться про стійку тенденцію, доказів якої з часом тільки більшає.

Відповідно з’являється цілком логічне питання: якщо дрони помічають випадкові люди, то де фахівці та обладнання, які мають виявляти підозрілі обʼєкти в небі? Ганновер, як один із ключових транспортних хабів Німеччини, став ілюстрацією того, як один невеликий апарат може паралізувати роботу цілого аеропорту, завдаючи збитків на мільйони євро.

У вересні європейський комісар з питань оборони Андрюс Кубілюс визнав, що проблема ворожих безпілотників існує і вона дійсно масштабна. Для протидії цій загрозі Євросоюз планує запустити власний проєкт «Стіна дронів», аби завчасно виявляти несанкціоноване переміщення безпілотних літальних апаратів. І Кубілюс вказує на важливу складову реалізації амбітного задуму: «Без українського досвіду тут не обійтись».

Процитуємо інтерв’ю Кубілюса від вересня минулого року:

«Я щойно повернувся з Києва. Ми вели переговори як з урядом, так і з представниками промисловості… Українська сторона охоче ділиться своїми напрацюваннями ноу-хау».

За словами єврокомісара, наявні технології країн Євросоюзу розраховані лише на виявлення літаків та ракет тобто цілей іншого типу – більш швидкісних та габаритних. Втім, російські ракети поки що над Європою не літають, а ось із дронами дійсно потрібно щось робити.

Одним із елементів української системи захисту від схожих загроз є побудова щільної мережі акустичних сенсорів. На відміну від класичних РЛС, які мають «сліпі зони» на наднизьких висотах та складному рельєфі, акустичні датчики працюють поза прямою видимістю.

Зрозуміло, що європейців в першу чергу цікавлять не просто «мікрофони», а українські алгоритми обробки сигналів. Наші системи здатні не лише виявити звук, а й за сигнатурою двигуна ідентифікувати тип БпЛА (наприклад, відрізнити Shahed-136 від «Орлана») та розрахувати його курс у реальному часі.

Розгортання мережі мікрофонів у європейських містах неминуче наштовхнеться на питання захисту приватності. Для Ганновера чи Гельсінкі важливою буде гарантія, що система аналізує лише спектрограми шумів двигунів, а не приватні розмови громадян. Прозорість у алгоритмах обробки даних та чітке законодавче розмежування військових потреб від цивільного контролю — це той шлях, який дозволить перетворити технологічну ініціативу на суспільно прийнятний стандарт безпеки.

Звичайно, жодна існуюча технологія не здатна покрити усі можливі сценарії протидії загрозам з неба. Акустичні сенсори не всесильні, їх ефективність залежить від погодних умов, бо сильних вітер, гроза чи газонокосарка створюють шумові завади, а обмерзлі льодом сенсори втрачають свою чутливість. Однак, цінність системи в широкому покритті та застосуванні там де великі радари не спроможні забезпечити потрібний результат. Вона є критично важливою ланкою ешелонованої системи раннього оповіщення.

Ці технології доступні, не надскладні та дають змогу завчасно ідентифікувати ворожі безпілотники й відреагувати на їх появу, не чекаючи дзвінок від випадкового перехожого. Такий підхід забезпечує завчасне виявлення підозрілого обʼєкту до встановлення безпосереднього візуального контакту.

Раннє акустичне виявлення дозволяє не витрачати дороговартісні ракети ППО та не вмикати потужні активні радари ЗРК, випромінювання яких здатне демаскувати позицію. Знаючи точний вектор руху завдяки мережі акустичних сенсорів, ми маємо дорогоцінний час на прийняття найоптимальнішого рішення або їх комбінацію – застосувати РЕБ, запустити зенітний FPV-дрон або ж відправити на перехоплення мобільну вогневу групу.

Зрештою, проєкт «Стіна дронів» — це не лише про інвестиції в апаратну базу, а про зміну парадигми захисту неба. Український досвід доводить: сучасна війна вимагає асиметричних рішень, де дешеві сенсори та розумні алгоритми економлять мільярдні бюджети. Співпраця України та ЄС у цій галузі може стати взірцем того, як реальний бойовий досвід трансформується у технологічний щит для всієї Європи, роблячи безпеку аеропортів та кордонів справою високих технологій, а не випадкових свідків.