Вже майже місяць триває висока турецька військова активність в гірській місцевості Курдської автономії Іраку проти членів та інфраструктури Робітничої партії Курдистану (РПК). Оціночна кількість турецьких сил задіяних в операції – дві бригади командос. Найактивніші дії військової операції відбуваються в районі Амеді провінції Дахук.

Згідно з турецькими джерелами, Збройні сили Туреччини (TSK) розгорнули підкріплення в кількох селах у регіонах Метіна та Західний Зап. Схоже, що їхня стратегія полягає в оточенні бойовиків РПК, які зберігають оборонні позиції.

За останні два-три тижні ТСК розпочали будівництво семи нових військових баз і аванпостів. Вони розташовані в селах Шиве, Кані Туба, Зірезе, Демка, Біледжан, Корка та Гіре Біє, усі в районах Амеді та Захо провінції Дахук.

Ймовірно основна мета турецьких сил полягає в тому, щоб оточити решту осередків РПК у Метіні та фізично розірвати зв’язок між гірським масивом Метін і горами Гара. В останніх, як вважають, знаходиться найскладніша мережа печер, тунелів і схованок PПK. Історично Гара відігравали вирішальну роль у спробах РПК створити коридор, що з’єднує Канділ із Туреччиною, Синджаром в Іраку та Сирією. Раніше тут також розташовувався штаб військового крила PПK.

Відмінною рисою цієї операції, порівняно з тими, що проводилися за останні три роки, є спрямованість ТСК на розвиток інфраструктури. Будівництво доріг значно підвищило їх здатність ефективно мобілізувати війська та техніку.

Анонімний місцевий командир PПK у заяві Al-Monitor визнав просування Туреччини в певних районах, включаючи захоплення кількох стратегічних вершин пагорбів. Однак він сказав, що сили PПK створюють міцну оборону, заявивши: «Ми контратакуємо з наших укріплених мереж тунелів і завдаємо значних втрат ворогу».

Проте турецька сторона стверджує, що курдські комуністи майже без спротиву відступають на південь, але перед тим підпалюють села, міста та деякі поселення. Принаймні поки, інформації про великі зіткнення між сторонами не надходило. Оглядачі відмічають, що раніше спроби сил Пешмерга або іракських прикордонників зайти в ці райони контролю РПК зустрічали активний спротив.

Міністр оборони Туреччини заявив, що у військових є графік відповідно до якого гори Гара мають бути зачищені до листопада цього року. «Тепер ми увійшли на територію PПK, на яку не могли потрапити протягом останніх 30 років», — заявив він.

Раніше Рада міністрів національної безпеки Іраку «відкинула» військові операції Туреччини в Іраку та закликала Туреччину «поважати суверенітет Іраку та принцип добросусідства» засіданні під керівництвом прем’єр-міністра Іраку ас-Судані 11 липня. А делегація Ради Безпеки Іраку направила своїх членів в регіон Курдистан, щоб «оцінити порушення Туреччиною суверенітету Іраку на місцях».

Однак схоже, що ці заяви прості політичні хитрощі, спрямовані на внутрішню іракську аудиторію. Радник аль-Судані після того заявив, що Туреччина координує свої операції в Іраку з урядом Іраку. Більше того, Багдад не вжив жодних правових заходів – навіть мінімальних – проти Туреччини на міжнародному рівні, щоб підтримати її риторику, що ще більше свідчить про те, що це пусті слова для місцевого споживання.

Більше того, президент Туреччини повідомив під час повернення з саміту НАТО, що Іракська адміністрація передала до Ради національної безпеки заяву про заборону діяльності РПК в Іраку. «Після візиту до Іраку ми побачили, що вперше у боротьбі з РПК іракською адміністрацією зроблено конкретні кроки на місцях», – сказав він.

Так само турки повністю взаємодіють з місцевою курдською владою в автономії, яка представляється Демократичною партією Курдистану (KDP). 100% турецької військової присутності знаходиться в районах, контрольованих KDP, включаючи міста Ербіль і Дахук. Натомість осередки і бази РПК розташовані в районах підконтрольних лівацькій партії Патріотичний союз Курдистану (PUK), союзниці РПК.

Тобто можна стверджувати, що регіон фактично розділився на дві зони: одну з турецькою військовою присутністю (зона KDP), та іншу, яка стала де-факто політичним і військовим притулком для PПK. В останньому РПК мала можливість створити частину своєї військової інфраструктури в районах за сотні кілометрів від турецького кордону.