Маленька Мальта мала величезне значення на Середземноморському театрі Другої світової війни. Тому для сил розташованих на острові був розроблений унікальний камуфляж який імітував типову місцеву кам’яну кладку будівель та парканів.

Його наносили як на авто та бронетехніку так і на артилерію, навіть на шоломи. До висадки на острів у німців діло не дійшло, але від авіації він маскував досить непогано.

Плануючи висадку на Мальту вермахт сформував досить цікавий підрозділ-66 танковий батальйон спеціального призначення.

Розгорнутий в травні 42-го року в Нойруппіні з персоналу навчального танкового полку, танкової школи в Путлосі та танкістів з запасних танкових полків які пройшли тропічну підготовку. Батальйон складався з двох рот, в першу входили 12 найновіших на той час Pz IV G/BW (тропічної модифікації ) та випущені малою серією 5 Pz I Ausf F та 5 Pz II Ausf.J.

Проте найбільш цікавою була друга рота в яку звели всі наявні в підрозділі трофейні радянські танки – принаймні 10 Т-34, 1 КВ-1 та 1 КВ-2.

На всі машину було встановлено німецьку командирську башточку та радіообладнання, а на КВ-2 ще й додаткову кормову боєукладку.

Згодом висадку відмінили і перша рота поїхала під Ленінград в групу армій Північ до 12-ї танкової дивізії , а друга ганяти партизан по тилам групи армій Центр, а потім до 1-ї лижної дивізії. Тропічна підготовка не знадобилася.