Китай забезпечує паливом балістичні ракети Ірану

Судна, які, як вважається, перевозять китайські хімікати для ракетного палива, прибули до Ірану, що викликає питання щодо підтримки Пекіном іранського режиму, повідомляє The Telegraph.

Чотири судна під санкційним прапором Ірану пришвартувалися в іранських портах з початку війни, ще одне судно ходило поблизу іранських вод, повідомляє MarineTraffic, постачальник послуг відстеження суден та морської аналітики. Судна вирушили з порту Гаолань у Чжухаї, де розташовані одні з найбільших терміналів зберігання рідких хімікатів у Китаї.

Вважається, що судна перевозять перхлорат натрію — матеріал-прекурсор, який використовується для виробництва твердого палива для ракет. Аналіз The Telegraph, розглянутий експертами, свідчить про те, що кількості доставленого перхлорату натрію достатньо для виробництва сотень балістичних ракет.

Незрозуміло, чи зберіг Іран можливості створювати нову зброю після масштабних п’ятитижневих бомбардувань США та Ізраїлю.

Міад Малекі, колишній чиновник Міністерства фінансів США, який займався питаннями санкцій щодо Близького Сходу, сказав: «Тим не менш, це, безумовно, свідчить про те, що Іран відчайдушно намагається поповнити запаси та вирішити проблему дефіциту ракетного палива. Зараз вони відчайдушно потребують його, оскільки вступили у прямий конфлікт. Вони використовують свої ракети; очікується, що зараз Іран збільшить імпорт цих хімікатів».

Усі п’ять кораблів, ідентифікованих The Telegraph, є частиною державної групи судноплавних ліній Ісламської Республіки Іран (IRISL), яка перебуває під санкціями США, Великої Британії, ЄС, Швейцарії та інших європейських країн.

Чотири судна — Hamouna, Barzin, Shabdis та Rayen — прибули з 22 березня, провівши в середньому три тижні в морі транзитом. П’яте — Zardis — схоже, близьке до швартування і перебуває у водах поблизу Ірану з початковою очікуваною датою прибуття 2 квітня.

На початку 2025 року два судна флоту IRISL, що перебувають під санкціями, — Golban та Jairan — перевозили достатню кількість мішків перхлорату натрію, щоб вистачило на виробництво від 102 до 157 ракет, за словами професора Джеффрі Льюїса, провідного експерта з контролю над озброєннями в США та професора Центру досліджень нерозповсюдження імені Джеймса Мартіна.

Судна, які відстежувала газета The Telegraph, приблизно вдвічі більші за ці два кораблі та потенційно можуть перевозити набагато більше важливої сировини. Використовуючи відомі обсяги перхлорату натрію на Golban та Jairan як орієнтир, можна оцінити, що Іран теоретично міг імпортувати достатньо сировини для виробництва додаткових 785 ракет.

Це означає, що Іран міг би легко продовжувати запускати від 10 до 30 ракет на день ще протягом місяця, за оцінками військових спостерігачів та аналітиків.

Однак, враховуючи продовження бомбардувань Ірану США та Ізраїлем, виробничі потужності можуть бути знищені до моменту доставки хімікатів, зазначив професор Льюїс.

Але «існування поставок перхлорату натрію говорить нам про те, що Іран усе ще виробляє ракети — доки це відбувається, це сигналізує про те, що іранці мають виробничі потужності».

Іран також міг отримати матеріали з Китаю на суму понад п’ять суден під час війни.

У квітні 2025 року в Бандар-Аббасі стався вибух — настільки потужний, що його відчувалося за понад 30 миль. Щонайменше 70 людей загинули, а понад 1000 отримали поранення. Над районом клубочився червонуватий дим, що свідчить про горіння хімічної сполуки.

Джерело в іранських службах безпеки пізніше повідомило The New York Times, що вибух був спричинений перхлоратом натрію, який використовується для виробництва перхлорату амонію — твердого палива для балістичних ракет.

Через три дні після вибуху в порту США запровадили нові санкції проти Ірану та Китаю «за їхню роль у мережі закупівлі інгредієнтів для палива балістичних ракет», зокрема включаючи перхлорат натрію.

Малекі сказав: «Іран традиційно регулярно імпортував ці хімікати, тому що вони їм потрібні. У них є ракети та снаряди, які вони постачають росії; вони продають росіянам для війни в Україні; вони постачають їх своїм проксі-групам в Іраку». Китай використовує той факт, що це комерційні товари, комерційні вантажі. Це дає Пекіну змогу зберігати неявну підтримку авторитарного режиму Ірану та правдоподібну можливість заперечення.

Це схоже на підхід Китаю до підтримки російського виробництва воєнного часу, включаючи постачання верстатів для виготовлення ракети «Орешник», здатної нести ядерну зброю, як виявили попередні розслідування The Telegraph.

Але для Китаю це делікатне балансування, враховуючи, що Іран атакує ширший Близький Схід, зокрема в Перській затоці, де Пекін значно інвестував в інфраструктурні проєкти.

Західні військові, включаючи США, наразі не мають достатньо фізичних морських сил, щоб захоплювати танкери в необхідних темпах, підсумовує The Telegraph.