Засоби ППО арабських країн Перської затоки

Арабські країни Перської затоки, завдяки надходам від продажу нафтопродуктів, створили одну з найщільніших систем протиповітряної та протиракетної оборони у світі. Більшість країн затоки має у своєму розпорядженні багатошарову систему, що поєднує в собі не тільки системи ППО, здатні збивати аеродинамічні цілі, як-от дрони чи крилаті ракети, а й засоби протиракетної оборони.

Паралельно країни регіону активно модернізують військово-морські сили та бойову авіацію, що також є важливою складовою системи протиповітряної оборони, та працюють над створенням інтегрованої регіональної системи ППО.

Регіональна інтеграція

На початку 2000-х років Бахрейн, Кувейт, Оман, Катар, Саудівська Аравія та ОАЕ запустили спільну систему ситуаційної обізнаності та управління Hizam Al-Taawun («Пояс співробітництва») для координації протиповітряної та протиракетної оборони. Мережа оптоволоконних кабелів між країнами дозволяє обмінюватися даними, отриманими з радарів однієї країни, з іншими, аби сформувати спільну картину повітряної обстановки та покращити координацію між національними системами ППО.

Для прикладу, у січні 2026 року Центральне командування США (CENTCOM) та регіональні партнери створили оперативну групу протиповітряної оборони на авіабазі Аль-Удейд у Катарі для «посилення інтегрованих можливостей протиповітряної та протиракетної оборони» на Близькому Сході.

«Військово-повітряні сили США співпрацюватимуть з регіональними колегами для організації багатонаціональних навчань, проведення тренувань та реагування на різні непередбачені ситуації. Цей об’єкт також контролюватиме попередження про загрози та обмін даними», — заявили тоді американські військові.

Загалом оперативний центр на авіабазі Аль-Удейд створили понад 20 років тому, і наразі він включає представників 17 країн, які координують використання військових повітряних засобів на Близькому Сході.

Саудівська Аравія

Саудівська Аравія має найбільш масштабну систему протиповітряної оборони серед арабських держав регіону. Основу її системи ППО великої дальності становлять системи Patriot, уперше придбані у 1990-х роках після ракетних атак Іраку балістичними ракетами «Скад» під час війни в Перській затоці 1991 року.

Станом на 2026 рік королівство має на озброєнні 24 батареї Patriot PAC-3, які призначені як для боротьби з літаками й крилатими ракетами, так і з балістичними ракетами на кінцевій ділянці траєкторії.

Країна має на озброєнні 10 систем середньої дальності MIM-23 Hawk та 6 модернізованих I-HAWK. Попри свій поважний вік, вони довели в Україні, що здатні ефективно перехоплювати дрони та крилаті ракети.

Основу системи ППО малої дальності становлять французькі ЗРК Crotale та створена спеціально на замовлення Саудівської Аравії версія R460 SICA (Shahine). Загалом країна володіє близько двома сотнями ЗРК цього типу, однак фактична кількість розгорнутих бойових машин не розголошується.

Саудівська Аравія володіє значною кількістю гарматних систем — як самохідних M163 VADS та AMX-30SA, так і причіпних Oerlikon GDF та Bofors 40 mm L/70. Однак чи вони фактично боєздатні та розгорнуті — невідомо.

Країна також реалізує програму створення стратегічного протиракетного щита, яка передбачає придбання американської системи ПРО THAAD.

Дозвіл на продаж Саудівській Аравії семи систем THAAD уряд США видав у жовтні 2017 року. Всього передбачалося поставити 44 пускові установки, 360 ракет, 16 командних пунктів та 7 радарів AN/TPY-2, а також допоміжне обладнання та послуги з обслуговування. Загальна вартість закупівлі передбачалася на рівні 15 млрд доларів.

У січні 2024 року компанія Lockheed Martin підписала договір на локалізацію частини виробництва комплексу THAAD у Саудівській Аравії. У королівстві виготовлятимуть транспортно-пускові контейнери для ракет-перехоплювачів та елементи пускової установки.

Перша батарея THAAD стала на бойове чергування в середині 2025 року. За планом чотири із семи батарей мають досягти оперативної готовності до кінця 2026 року.

У листопаді 2023 року Саудівська Аравія підписала контракт на 10 батарей південнокорейських зенітно-ракетних комплексів Cheongung 2 Block 2, однак їх постачання ще не розпочалося.

Флот

Морські сили Саудівської Аравії поступово модернізуються і нині включають кілька сучасних надводних бойових кораблів. Ядром флоту є три сучасні фрегати класу Al Riyadh — Al Riyadh, Makkah, Dammam. Кожен із них озброєний 100-мм гарматою, 16 зенітними ракетами Aster-15 у вертикальних пускових установках, 8 протикорабельними ракетами Exocet та торпедними апаратами.

Чотири старіші фрегати типу Al Madinah — Al Madinah, Hofouf, Abha, Taif — оснащені 100-мм гарматою, двома бойовими модулями з 40-мм гарматами Bofors, 8 протикорабельними ракетами Otomat, системою ППО малої дальності Crotale та торпедами.

Флот має п’ять корветів класу Avante — Al Jubail, Al Diriyah, Hail, Jazan, Unayzah — озброєних 76-мм гарматою, вертикальною установкою Mk-41 на 16 комірок для зенітних ракет ESSM, протикорабельними ракетами Exocet та торпедними апаратами.

У складі флоту перебувають чотири корвети Badr-class, 24 патрульні катери класу Al Sadiq та тральщики класу Sandown, що не мають зенітних ракет, однак оснащені зенітною артилерією середнього та малого калібру та можуть робити внесок у захист прибережних об’єктів від ударних дронів та крилатих ракет.

Авіація

Авіація Саудівської Аравії також є однією з найбільших у регіоні. Повітряні сили експлуатують 72 Eurofighter Typhoon, 232 F-15 різних модифікацій — 84 F-15SA, близько 68 F-15SR і 80 F-15C/D — та близько 80 Tornado IDS, що наближаються до списання. Повітряні сили мають у своєму розпорядженні літаки дальнього радіолокаційного виявлення E-3A.

Варто окремо зазначити, що Саудівська Аравія традиційно закуповує бойову авіацію у максимально сильних експортних конфігураціях. Для прикладу, замовлені королівством F-15SA стали першими літаками родини з цифровою системою fly-by-wire, АФАР-радаром APG-63(V)3 і розширеним комплексом РЕБ. Частина цих рішень згодом лягла в основу американського F-15EX.

Гелікоптерна компонента розподілена між кількома структурами. Сухопутні війська використовують ударні AH-64 Apache, а також транспортні CH-47 Chinook і UH-60 Black Hawk. Національна гвардія має власні AH-64E і легкі ударні AH-6i, тоді як флот експлуатує морські вертольоти MH-60R Seahawk і AS565 Dauphin для протичовнової боротьби.

Як показав український досвід, навіть багатоцільові гелікоптери за належної координації можуть надзвичайно ефективно протидіяти ударним дронам. Просунуті станції наведення ударних AH-64 Apache тільки додадуть їм ефективності.

Об’єднані Арабські Емірати

ОАЕ створили другу за потужністю систему ППО в регіоні. Її основу також складають системи Patriot, яких країна має 9 батарей у версії PAC-3. Систему протиракетної оборони доповнює невідома кількість ізраїльських ЗРК BARAK-8 та південнокорейських ЗРК Cheongung II, замовлених у 2022 році. Дві батареї комплексу вже перебувають на бойовому чергуванні та успішно перехопили іранські балістичні ракети.

Країна стала першою державою за межами США, яка ввела THAAD у бойове чергування та має у своєму розпорядженні дві батареї цих систем ПРО, які вона придбала у 2011 році.

До початку війни з Іраном вони успішно використовувалися для перехоплення балістичних ракет, запущених єменськими хуситами.

Країна має на озброєнні 5 систем I-HAWK та 50 російських зенітних гарматно-ракетних комплексів «Панцирь С1». Однак попри високу концентрацію засобів ППО на відносно невеликій території країни, вона все одно має труднощі у перехопленні іранських ударних дронів, тому звернулася до України з проханням продати 5 тисяч дронів-перехоплювачів. Катар та Кувейт також висловили зацікавленість в українських дронах.

Флот

Флот ОАЕ відносно невеликий, основу бойового потенціалу становлять корвети, ракетні катери та сучасні добре озброєні патрульні кораблі.

Два корвети Bani Yas-class водотоннажністю близько 2700 тонн озброєні 76-мм гарматою OTO Melara, двома 20-мм гарматами Nexter Narwhal, 16 зенітними ракетами малої дальності VL MICA NG, ЗРК ближньої дії RIM-116, вісьмома протикорабельними ракетами Exocet та торпедними апаратами для торпед MU90.

У складі флоту перебуває корвет класу Abu Dhabi водотоннажністю 1650 тонн, озброєний 76-мм гарматою OTO Melara Super Rapid, двома дистанційно керованими 30-мм гарматами та чотирма протикорабельними ракетами Exocet MM40 Block 3, а також здатний нести один вертоліт.

Найчисельнішим класом корветів флоту є шість корветів Baynunah водотоннажністю 970 тонн — Baynunah, Al Hesen, Al Dhafra, Mezyad, Al Jahili та Al Hili. Кожен із них оснащений 76-мм гарматою, двома 27-мм гарматами Rheinmetall, ЗРК ближньої дії RIM-116 та вісьмома протикорабельними ракетами Exocet MM40 Block 3 і може нести вертоліт AS-565 Panther.

До складу флоту також входять два малі корвети Muray Jib водотоннажністю 630 тонн, озброєні 76-мм гарматою, 30-мм автоматичною гарматою, вісьмома зенітними ракетами комплексу Crotale та вісьмома протикорабельними ракетами Exocet.

Основу патрульного флоту складають два патрульні кораблі Falaj 2, озброєні 76-мм гарматою, шістьма ракетами VL MICA, чотирма протикорабельними ракетами Exocet та двома 12,7-мм кулеметними модулями, а також два патрульні кораблі класу Arialah, озброєні 57-мм гарматою Bofors Mk3, двома 30-мм автоматичними гарматами OTO Melara та ЗРК ближньої дії RIM-116 у версії на 11 ракет.

Також флот має у своєму складі патрульний корабель Falaj 3, 8 ракетних катерів, 6 патрульних катерів та два тральщики, які не мають зенітних ракет, однак оснащені зенітною артилерією середнього та малого калібру.

Авіація

Основною повітряною компонентою Збройних сил країни є 55 відносно сучасних винищувачів F-16 Block 60 та 44 Mirage 2000-9. Міністерство оборони ОАЕ розмістило замовлення на 80 винищувачів Rafale, які у Повітряних силах країни замінять винищувачі Mirage 2000-9 виробництва тієї ж компанії. Передачу першої партії винищувачів очікують наприкінці 2026 року. Також країна має флот із п’яти літаків дальнього радіолокаційного виявлення Global 6000 AEW.

Вертолітні сили зосереджені переважно у спільному командуванні армійської авіації. Основу ударної компоненти становлять AH-64 Apache, тоді як транспортну роль виконують CH-47 Chinook і UH-60 Black Hawk. Морська авіація використовує AS565 Panther та AS332 Super Puma для патрулювання та протичовнових завдань.

Катар

Катар, враховуючи невеликий розмір країни, має надзвичайно насичену систему протиповітряної оборони. Країна експлуатує 10 батарей Patriot PAC-3, а також батарею ЗРК NASAMS.

Катар має у своєму арсеналі досить застарілі ЗРК малої дальності Rapier FSC та Roland, однак їхня фактична боєздатність невідома. Також крвїна розгорнув невідому кількість гарматних зенітних установок Oerlikon Skynex німецької компанії Rheinmetall.

Катар став однією з небагатьох країн, що завчасно замовила спеціалізовані антидронові системи. Так, у грудні 2022 року Сполучені Штати схвалили продаж 10 пускових установок антидронової системи FS-LIDS та 200 перехоплювачів Coyote Block 2, а також комплекту систем радіоелектронної боротьби та радарів до них.

У травні 2025 року було оголошено, що Катар замовить систему ПРО THAAD, однак вона ще не надійшла на озброєння країни.

Флот

Ядром катарського флоту є чотири корвети класу Doha — Al Zubarah, Damsah, Al Khor та Sumaysimah. Кораблі довжиною близько 107 метрів і водотоннажністю близько 3250 тонн озброєні 76-мм гарматою OTO Melara, 16 зенітними ракетами Aster 30 Block 1 у вертикальних пускових установках, вісьмома протикорабельними ракетами Exocet MM40 Block 3, двома дистанційно керованими бойовими модулями Marlin та ЗРК ближньої дії RIM-116.

Теоретично ракети Aster 30 Block 1 мають дозволяти корветам класу Doha перехоплювати не тільки аеродинамічні, а й балістичні цілі.

До складу флоту також входять два патрульні кораблі океанського класу Musherib — Musherib і Sheraouh, побудовані Fincantieri. Ці кораблі озброєні 76-мм гарматою OTO Melara, вісьмома зенітними ракетами малої дальності VL MICA, чотирма протикорабельними ракетами Exocet MM40 Block 3 та двома дистанційно керованими бойовими модулями Marlin.

Серед менших патрульних кораблів флот має два кораблі класу Ares 150 Hercules — QC 901 та QC 902. Це патрульні платформи довжиною близько 48 метрів, озброєні кулеметною установкою Aselsan калібру 12,7 мм.

Ударну компоненту флоту доповнюють 7 ракетних та 24 патрульні катери, які не мають зенітних ракет, але оснащені зенітною артилерією середнього та малого калібру.

Окрему роль у флоті відіграє універсальний корабель-док Al Fulk, озброєний 76-мм гарматою OTO Melara Super Rapid, чотирма 30-мм бойовими модулями Marlin та двома вертикальними пусковими установками SYLVER A50 для ракет Aster 15 або Aster 30. Корабель також може нести до трьох вертольотів NH90.

Авіація

Авіація Катару є однією з найсильніших у регіоні з огляду на розміри країни. Вона включає 36 Eurofighter Typhoon, 36 F-15QA та 36 Rafale F3-R. Країна має на зберіганні певну кількість винищувачів Mirage-5EDA 2000 та штурмовиків Alpha Jet.

Ударна гелікоптерна компонента представлена AH-64E Apache, а багатофункціональні вертольоти включають NH90, AW139 та Gazelle. Частина NH90 використовується для морських операцій.

Кувейт

Кувейт побудував багатошарову систему ППО, основу якої становлять 8 батарей Patriot PAC-3 та 5 систем I-HAWK. У країні також експлуатуються іспанські ЗРК середньої дальності Spada 2000 та невідома кількість гарматних зенітних установок Skyshield компанії Rheinmetall.

У жовтні 2022 року Сполучені Штати схвалили продаж Кувейту зенітно-ракетних комплексів середньої дальності NASAMS, однак інформації про їхнє надходження до країни немає.

Флот

Морські сили Кувейту досить обмежені. Основу бойового складу становлять 8 ракетних катерів типу Um Al Maradim, озброєних легкими ПКР Sea Skua, та 4 патрульні кораблі класу Intisar. Країна має ще два збудовані на початку 80-х років ракетні катери та значну кількість патрульних катерів для дій у прибережній зоні.

Жоден із бойових кораблів чи катерів країни не має на озброєнні зенітних ракет, лише зенітну артилерію середнього та малого калібру.

Авіація

Повітряні сили Кувейту мають на озброєнні 17 сучасних винищувачів Eurofighter Typhoon Tranche 3A і очікують на постачання ще 11, а також 27 відносно застарілих винищувачів F/A-18C/D.

F/A-18C/D планується замінити 22 новими F/A-18E Super Hornet, початок постачання яких запланований на 2026 рік, а введення в експлуатацію очікується у 2027 або 2028 році.

Ударна вертолітна компонента представлена AH-64 Apache, тоді як транспортні та багатоцільові вертольоти включають H225M Caracal, Super Puma та SA342 Gazelle. Частина вертольотів H225M закріплена за військово-морськими силами.

Бахрейн

Бахрейн — це найменша країна Перської затоки, розміщена на групі островів загальною площею 785 квадратних кілометрів, що, для прикладу, менше за площу Києва.

Основу системи ППО, традиційно для країн регіону, становлять 2 батареї Patriot PAC-3 та одна батарея Hawk. Країна має 10 ЗРК малої дальності Crotale та 10 AN/TWQ-1 Avenger, а також зенітні гармати Oerlikon та Bofors.

Флот

Флот Бахрейну відносно невеликий. Ядром Морських сил є два вживані фрегати класу Oliver Hazard Perry, придбані у США, що оснащені протикорабельними ракетами Harpoon, зенітними ракетами середньої дальності SM-1MR, 76-мм гарматою та торпедами. Особливістю системи SM-1MR є те, що вона може запускати лише одну зенітну ракету за один раз.

Ця держава має на озброєнні 2 малі корвети, 1 патрульний корабель океанського класу, 4 ракетні катери, близько 36 патрульних катерів різних типів, 9 катерів спеціальних операцій і швидкого реагування, а також 10 десантних кораблів і катерів. Всі ці кораблі та катери не мають на озброєнні зенітних ракет, лише зенітну артилерію середнього та малого калібру.

Авіація

Повітряні сили Бахрейну мають на озброєнні 17 дещо застарілих F-16C/D Block 40, а також 16 найновіших F-16V Block 70. Літаки у варіанті Block 40 проходять поступову модернізацію, аби отримати спроможності, наближені до Block 70.

Ударні вертольоти представлені AH-1 Cobra, включаючи модернізовану версію AH-1Z. Багатоцільові вертольоти включають Bell 212/412 та UH-60 Black Hawk. Морські сили мають невелику авіаційну компоненту з вертольотами BO105.

Оман

Система ППО Оману менш масштабна, ніж в інших багатих країнах регіону, та не має протиракетної компоненти. Основою системи ППО є ЗРК середньої дальності NASAMS.

За ППО малого радіуса відповідають системи VL MICA, Rapier FSC, Crotale та Alvis Stormer. При цьому з них лише VL MICA можна вважати сучасною системою ППО. У країні також експлуатується 10 зенітно-гарматних систем Skyguard.

Оман планує закрити прогалину у протибалістичній обороні шляхом закупівлі систем ПРО THAAD, однак твердий контракт на закупівлю ще не укладений.

Флот

Флот Оману налічує 5 корветів, 8 патрульних кораблів, 2 десантні кораблі та 2 судна забезпечення. Ядро бойового складу становлять 3 корвети класу Khareef водотоннажністю близько 2660 тонн — Al Shamikh, Al Rahmani та Al Rasikh. Кожен із них озброєний 8 протикорабельними ракетами MM-40, 12 зенітними ракетами VL MICA, 76-мм гарматою OTO Melara та двома 30-мм гарматами MSI DS30M.

Їх доповнюють 2 корвети класу Qahir водотоннажністю близько 1450 тонн — Qahir Al Amwaj та Al Mua’zzar, озброєні 8 протикорабельними ракетами MM-40, 8 зенітними ракетами Crotale, 76-мм гарматою Super Rapid та двома 20-мм гарматами Oerlikon GAM-BO1.

Решта кораблів та катерів не має на озброєнні зенітних ракет, а лише зенітну артилерію середнього та малого калібру.

Авіація

Авіація країни включає 12 винищувачів Eurofighter Typhoon та 22 F-16 C/D, а також 10 легких бойових літаків Hawk 203.

Гелікоптерна компонента не має окремих ударних машин. Основними типами є NH90 та Super Lynx, що використовуються для морських операцій, а також легкі транспортні Bell 206 і Bell 429.

Ірак

Ірак є єдиною країною у цьому списку, яка не входить до Ради співробітництва країн Перської затоки, але має вихід до затоки через вузький прибережний сектор.

Система ППО країни поступово відновлюється після війн, що прокотилися країною, однак залишається досить слабкою. Найпотужнішою системою ППО країни є модернізовані ЗРК середньої дальності Hawk XXI, 50 пускових яких зведені в декілька батарей.

Ірак має значну кількість систем малої дальності, зокрема 24 зенітні гарматно-ракетні комплекси «Панцирь С1», близько сотні систем Avenger та певну кількість відновлених 40-мм зенітних гармат Bofors, загальний інвентар яких сягає 100 одиниць.

Для того, аби посилити свою ППО, уряд Іраку має намір укласти багатомільярдну угоду на закупівлю 8 батарей південнокорейських ЗРК середньої дальності KM-SAM Cheongung-II. Це стане безпрецедентною закупівлею для країни в новітній історії, оскільки цей контракт оцінюється приблизно у 2,56 мільярда доларів США, що становить понад половину річного військового бюджету країни.

Заявлено, що KM-SAM у версії Block II здатна уражати цілі на відстані до 50 кілометрів, а максимальна висота перехоплення сягає 20 кілометрів. При цьому у цій версії була реалізована можливість ураження цілей методом «hit-to-kill», що забезпечило надійне перехоплення балістичних ракет.

Флот

Морські сили Іраку залишаються невеликими і складаються переважно з патрульних кораблів та катерів. Формально у складі флоту є малий корвет типу Assad, однак він хронічно небоєздатний та не може виконувати бойові завдання чи навіть виходити в море.

Окрім корвета, флот має на озброєнні 4 патрульні кораблі Saettia Mk4, 2 допоміжні судна типу Al Basra та 15 патрульних катерів Model 35PB1208 E-1455, озброєних 30-мм автоматичними гарматами та великокаліберними кулеметами.

Авіація

Повітряні сили Іраку мають на озброєнні 34 винищувачі F-16IQ, 14 легких штурмовиків L-159A та 19 штурмовиків Су-25. При цьому варто відзначити, що, на відміну від решти країн Перської затоки, які замовляли експортні винищувачі у найкращих комплектаціях, США дозволили продати Іраку лише спеціальну даунгрейджену версію F-16C/D Block 52 — F-16IQ.

Зокрема, іракські F-16 можуть використовувати лише старі ракети класу «повітря-повітря» AIM-7M Sparrow та AIM-9L/M, а не сучасні AIM-120 AMRAAM та AIM-9X.

Для того, аби усунути критичні прогалини в можливостях своїх Повітряних сил, Ірак веде переговори з Францією про закупівлю 14 винищувачів Rafale F4. Імовірно, це будуть десять одномісних Rafale C і чотири двомісні Rafale B. Очікується, що контракт підпишуть до кінця 2026 року.

Основні вертолітні сили країни зосереджені в армійській авіації, яка експлуатує близько 40 ударних Ми-28 та Mи-35, а також близько сотні багатоцільових гелікоптерів Mи-171, Bell 407, Eurocopter EC635 та Bell UH-1.

Висновок

Стабільні надприбутки від продажу нафти дозволили більшості країн регіону створити надзвичайно потужну та насичену систему ППО. Однак як показала війна з Іраном 2026 року, в ній залишаються критичні прогалини, зокрема у царині протидії великій кількості далекобійних ударних дронів. Ключовою проблемою під час інтенсивної війни стала навіть не кількість систем ППО, а запас боєкомплекту до них.