Популярні
У війні з Україною російські загарбники використовують ЗРК «Тор» для прикриття військ та об’єктів у прифронтовій зоні.
Ці комплекси ППО українські Сили оборони не раз знищували та виводили з ладу за допомогою різної зброї.
Тож пропонуємо розглянути, що це за ЗРК, його можливості та модифікації, які стоять на озброєнні не лише Росії, а й інших країн світу.
«Тор» — це радянський та російський зенітний ракетний комплекс малої дальності для вирішення завдань протиповітряної та протиракетної оборони дивізіонної ланки. Він також призначений для прикриття важливих адміністративних, економічних та військових об’єктів та наземних військ. «Тор» може збивати літаки тактичної авіації, гелікоптери, безпілотники та крилаті ракети. Його розробка розпочалася 1972 року, а на озброєння у першій модифікації він почав надходити 1986-го.
Однак відтоді зазнав багато модифікацій та удосконалень як щодо шасі, так і ракет і обладнання. Вже у 1991 році на озброєння взяли удосконалений варіант ЗРК «Тор-М1». Після розпаду СРСР його виробляє російський концерн «Алмаз-Антей».
З відкритих джерел відомо, що комплекси різних модифікацій стоять на озброєнні близько десяти країн світу, включно з Росією. Також певна кількість цих ЗРК залишилася в Україні після розпаду СРСР. Окрім того, Сили оборони захоплювали такі ЗРК під час бойових дій.
Основною одиницею комплексу «Тор» є вогнева установка, до складу якої входять станція виявлення, розпізнавання та супроводу повітряних цілей, станція наведення, а також боєкомплект готових до пуску зенітних ракет у поворотній башті та інша апаратура, що забезпечує автономну роботу ЗРК. Початково комплекс «Тор» базувався виключно на гусеничному самохідному шасі, однак наразі є причіпна та колісна, а також морська версії цього комплексу.
Для виявлення повітряних об’єктів використовують РЛС кругового огляду, антена якої встановлена на верхній задній частині поворотної башти (пускового пристрою). Станція обладнана системою розпізнавання «свій-чужий». Спереду башти розташована радіолокаційна станція наведення з фазованою антенною решіткою. Ця система відповідає за супровід виявлених цілей, а також за наведення керованих ракет.
Вона також оснащена передавачем команд для керування зенітними ракетами. Також на комплексі є телевізійно-оптична система, яка забезпечує автосупровід повітряної цілі за кутовими координатами.
Вогнева самохідна установка радянського комплексу «Тор-М1» була озброєна вісьмома зенітними ракетами 9М330 або 9М331 з радіокомандним наведенням, які виконані за аеродинамічною схемою «качка» і вертикально завантажуються в пускову установку. Дальність ураження цих ракет — до 12 кілометрів.
9М331 відрізнялася від 9М330 лише удосконаленою бойовою частиною з поліпшеними характеристиками ураження. Решта компонентів обох ракет були уніфіковані.
Комплекс може обстрілювати цими ракетами одночасно чотири цілі на висотах до 6 кілометрів.
А пускова вже російського «Тор-М2» останніх випусків озброєна 16 новішими ракетами 9М338К, які виконані за нормальною безкрилою аеродинамічною схемою з чотирма хрестоподібно розташованими кермами та стабілізаторами. Вони також використовують радіокомандне наведення.
Ці ракети розміщуються в окремих контейнерах, можуть перехоплювати повітряні цілі на відстані до 16 кілометрів та на висоті до 10 км. Також одночасно можуть обстрілювати чотири цілі.
При цьому вогневі установки здатні виконувати бойове завдання як у русі, так і на стаціонарних позиціях. Однак виявлення крилатих ракет здійснюється лише з нерухомої точки або під час коротких зупинок.
Під час старту ракети 9М331 викидаються із транспортно-пускового контейнера (ТПК) під дією катапульти або газогенератора у випадку з 9М338К, який розташований у хвостовій частині. Для схилення на заданий кут на ракетах також використовуються газогенератори. На висоті близько 20 м вмикається маршовий твердопаливний двигун, і ракета починає летіти в напрямку повітряної цілі.
Керований політ ракети до цілі забезпечується інерційною системою управління, блоком радіокерування та візування. Залежно від швидкості зближення з ціллю з метою оптимального знищення зі станції наведення на зенітну ракету передається значення затримки підривника. Зокрема, при роботі на малих висотах існує можливість вибору ініціації підривника шляхом контакту з ціллю.
Розгляньмо модифікації цього комплексу ППО, які перебувають на озброєнні російської армії та постачаються на експорт до інших країн.
У листопаді 2018 року російська армія отримала перші 12 серійних ЗРК «Тор-М2ДТ» – арктичний варіант «Тор-М2», усі елементи якого розміщені на базі дволанкового гусеничного транспортера ДТ-30ПМ «Витязь». За даними окупантів, ці комплекси ППО призначені не лише для прикриття російських військових підрозділів, а й мають захищати стратегічно важливі об’єкти в Арктичному регіоні РФ.
Такі зенітні ракетні комплекси мала на озброєнні лише 80 мотострілецька бригада берегових військ Північного флоту ВМФ РФ. Станом на 2020 рік росіяни мали 12 таких комплексів протиповітряної оборони.
Також є модульна версія ЗРК – «Тор-М2КМ», яку можна розміщувати на будь-яких платформах: автомобільних шасі, напівпричепах, причепах, залізничних платформах, дахах будівель та споруд і на палубах кораблів. А також на стаціонарно підготованих майданчиках.
Автономний бойовий модуль цієї версії озброєний чотирма зенітними керованими ракетами 9М331Д з дальністю ураження 15 км і 10 км у висоту.
Росіяни встановлюють ЗРК «Тор-М2КМ» на свої військові кораблі. Зокрема, у серпні 2024 року комплекс був помічений на малому ракетному кораблі «Советск» Балтійського флоту.
Раніше таким шляхом росіяни також «модернізували» свої патрульні кораблі «Павел Державин» та «Василий Быков» проєкту 22160, що застосовувалися на Чорному морі. Вони, як і згаданий «Советск», у межах свого проєкту не отримали належного протиповітряного озброєння та покладалися лише на артустановку АК-176МА. Додатковий ЗРК був встановлений на гелікоптерний майданчик у кормовій частині кораблів.
Так само росіяни дооснастили і фрегат «Адмирал Григорович» для захисту від атак українських ударних дронів та крилатих ракет.
Ці російські комплекси придбала Вірменія. При цьому у 2020 році під час війни за Нагірний Карабах вірменські ЗРК «Тор-М2КМ» знищувалися турецькими ударними безпілотниками, які були на озброєнні військових Азербайджану.
Загалом відомо, що у боях Вірменія втратила чотири з шести розміщених у Карабаху зенітних ракетних комплексів «Тор-М2КМ» російського виробництва.
Також є і колісна версія комплексу – «Тор-М2К», яку постачають закордонним замовникам. Так у листопаді 2024 року Білорусь, яка є союзницею Росії та підтримує агресію проти України, отримала вже сьому батарею російських комплексів протиповітряної оборони «Тор-М2K». У білоруському варіанті цей комплекс розміщений на шасі розробки та виробництва Мінського заводу колісних тягачів МЗКТ-6922 з колісною формулою 6х6.
До складу батарейного комплекту ЗРК входять 4 бойові машини 9А331МК, транспортно-заряджальна машина 9Т244 і машина технічного обслуговування 9В887М2К.
За даними з відкритих джерел, перше постачання комплексів протиповітряної оборони «Тор» до країни відбулося у 2011 році. Основа комплексу – зенітна керована ракета 9М9331Д.
Після розпаду СРСР понад два десятки ЗРК «Тор» першої модифікації були на озброєнні українського війська. Однак через низку причин були виведені на консервацію у першій половині 2000-х років. З початком російсько-української війни ЗСУ довелося їх повертати: вже в серпні 2017 року одна машина була показана на виставці «Міць нескорених» у Києві.
У травні 2018 року стало відомо про плани Міноборони України відновити та повернути на озброєння наявні комплекси «Тор». А вже у лютому 2019 року відбулися випробування з практичними стрільбами на полігоні «Ягорлик». Під час цих випробувань здійснювалися пуски з модернізованих зенітних ракетних комплексів «Тор»та «Куб».
Тоді заявлялося, що на модернізованих комплексах ППО замінили аналогові системи на цифрові, що значно підвищує ефективність та термін роботи ЗРК.
У вересні 2017 року спостерігачі моніторингової місії ОБСЄ виявили ЗРК «Тор» російсько-окупаційних військ, який розташований на непідконтрольній Україні території Луганської області. Він був помічений безпілотним літальним апаратом в Лутугинському районі неподалік селища Шимшинівка.
Ці зенітні ракетні комплекси росіяни розгорнули на окупованій частині Донбасу від початку агресії у 2014 році. Один із них навіть був зафіксований на відео під час його транспортування через місто Краснодон Луганської області.
Згодом, восени 2014 року у мережі навіть з’явилися матеріали, що показують знищення такого комплексу росіян.
Від початку повномасштабного вторгнення Росія активно застосовує ЗРК «Тор» для прикриття своїх військ та об’єктів на тимчасово окупованій території.
Під час контрнаступальних дій та операцій в тилу загарбників українські оборонці уражали, знищували і захоплювали ці комплекси ППО.
Так на початку березня 2022 року воїни 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського розповіли про захоплення одразу двох російських ЗРК «Тор»
Цивільні та військові ще не раз пошкоджували та захоплювали, а також знаходили покинуті російські ЗРК «Тор».
Станом на грудень 2024 року з відео, які оприлюднили українські військові, блогери та телеграм-канали, відомо про десятки уражень та виведення з ладу і повне знищення російських ЗРК «Тор» у різних районах тимчасово окупованої території.
Для ураження цих комплексів воїни різних підрозділів Сил оборони України застосовують FPV-дрони, баражуючі боєприпаси (БПЛА-камікадзе) українського та іноземного виробництва, а також скиди потужних боєприпасів із дронів-бомберів мультироторного типу.
Окрім того, на великих відстанях ці російські ЗРК уражаються високоточними реактивними снарядами GMLRS з HIMARS.
Однак про всі такі випадки важко розповісти в одному матеріалі, тому ми розкриємо лише кілька таких ударів. Більше про втрати загарбників можна дізнатися на сайті «Мілітарний».
Також відомий випадок виведення з ладу російського ЗРК «Тор-М2» американською авіаційною протирадіолокаційною ракетою AGM-88 HARM, яку випустив бойовий літак Повітряних сил ЗСУ.
Зокрема у листопаді 2024 року оператори дронів 42-ї окремої механізованої бригади уразили російський зенітний ракетний комплекс «Тор» за допомогою FPV-дрона під час руху комплексу.
На початку грудня командування Сил безпілотних систем ЗСУ показало, як оператори 412 окремого батальйону безпілотних систем Nemesis виявили та уразили російський «Тор-М2» у Запорізькій області.
Ворожа система ППО була уражена вільнопадаючим боєприпасом із важкого мультироторного дрона-бомбардувальника під час руху в нічний час. Скинутий боєприпас влучив у верхню поворотну частину установки, де розташовані зенітні ракети та радар.
На початку листопада 2023 року українські артилеристи знищили два рідкісні російські «арктичні» зенітні комплекси «Тор-М2ДТ», імовірно, за допомогою американських 155-мм високоточних снарядів M982 Excalibur.
У березні 2023 року воїни Центру спецоперацій «А» СБУ уразили російський ЗРК «Тор-М2» українським дроном-камікадзе RAM II. Унаслідок цього комплекс був виведений з ладу. Також повідомлялося про двох загиблих окупантів, ймовірно, членів екіпажу.
У січні 2024 року Головне управління розвідки Міноборони України показало відео застосування польського баражуючого боєприпасу Warmate 3.0. для ураження російського «Тора».
Коли дрон наблизився до ЗРК, росіяни спробували його збити, але ракета зарано вибухнула та не завдала шкоди безпілотнику, який все-таки уразив комплекс.
У листопаді цього року оператори 14-го окремому полку безпілотних авіаційних комплексів уразили американським дроном Switchblade 600 російську систему протиповітряної оборони «Тор» на одній з ділянок фронту. У цей момент комплекс намагався залишити позицію, однак не встиг.
За даними міжнародного OSINT-проєкту Oryx, від початку повномасштабного російського вторгнення було підтверджено знищення або втрату іншим шляхом щонайменше 32 ЗРК «Тор» різних модифікацій.
Російський «Тор» особливо у сучасних версіях є потужним засобом протиповітряної оборони, який прикриває окупаційні війська та об’єкти на тимчасово окупованій території України, тому варто зважати на його наявність у складі окупаційних військ РФ. Він може збивати широкий спектр повітряних цілей. Однак попри заяви росіян комплекс не завжди може виявити та знищити сучасні розвідувальні чи ударні безпілотники.
Про невеликі FPV-дрони годі й говорити. Для захисту від них росіяни почали доброньовувати ці ЗРК рознесеними металевими екранами, які прикривають борти та верхню напівсферу машини. Крім того, на поворотній установці встановили «м’який» захист. Знищення або тимчасове виведення з ладу таких систем ППО є чутливим для російських загарбників.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
