Завдання бойового медика — надати медичну допомогу і рятувати життя поранених воїнів під час бойових дій.

Про різні зони небезпеки, наповнення медрюкзака та як говорити з пораненим — розповідає старший бойовий медик управління механізованої роти 241 бригади Сил ТрО ЗСУ Володимир на псевдо «Урман».

Проте нерідко, особливо в червоній зоні, поранені хлопці надають собі допомогу самостійно.

Як працювати медику в різних зонах небезпеки

Під час бойових дій зони небезпеки дуже умовно можна поділити на:

• червону (у зоні обстрілу), 
• жовту (надання допомоги на полі бою, коли не ведеться вогонь, або в зоні укриття) 
• зелену (місце, де відбувається евакуація пораненого).

Завдання медика — проконтролювати правильність накладеного турнікета, стабілізувати (по ситуації), дати правильну чітку доповідь черговому зв’язківцю про стан пораненого, вид і ступінь поранення, доповісти про те, які стабілізаційні дії були проведені і встановити черговість на евакуацію.

В «червоній» зоні, при інтенсивному обстрілі, якщо військовослужбовець ще не встиг надати собі допомогу, медик на відстані аналізує його стан і голосом, якщо той притомний, керує процесом, вказуючи, що робити.

Це відбувається, коли немає можливості підійти, підповзти і зробити все самому.

Якщо ситуація відносно безпечна, то підбігаємо чи підповзаємо і працюємо за протоколом МАRСН (протокол надання домедичної допомоги в бойових умовах).

Стабільна жовта зона (але не та, яка щойно перейшла з червоної в жовту) — тут дещо простіше. Хоча реалії на полі бою такі, що деякі бійці, незалежно від підготовки, навіть після невеличкого уламка втрачають владу над своїм тілом і «ловлять ступор», втрачають координацію. Прильоти, свист шрапнелі над головою та крики даються взнаки.

Ми в підрозділі часто при нагоді проводимо навчання з тактичної медицини, щоб руки пам’ятали. Щоб відточити дії при пораненні до автоматизму.

Незалежно від того, чи знаєш ти особисто пораненого, чи ні — треба діяти за протоколом, підтримувати розмову, проговорювати свої дії. Дуже важливо аби поранений не панікував.

Як спілкуватися з пораненим

Перше — це діалог. Можна прокричати «Слава Україні!», щоб поранений зрозумів,
що поряд свої, розпитувати про стан, обставини поранення, зав’язувати розмову.

Варто коментувати всі свої дії: назватися, дізнатися, куди поранено бійця, де болить, сказати, що його зараз буде оглянуто, надана допомога, відкласти зброю убік.

Поки все це робимо, ведемо нейтральні розмови, навіть найбанальніші: звідки родом боєць, як його звати, чим займався до війни, чи є в нього домашні тварини і т.д.

Для важких випадків – ліки.

Наповнення медрюкзака

Наповнення медичного рюкзака бойового медика — це зазвичай стандартний набір медикаментів. У кожного він на 98% однаковий, але по-різному розкладений, різні виробники, хтось більше любить працювати турнікетами САТ, хтось СІЧ, хтось не користується ізраїльськими бандажами, а тільки еластичним бинтами, хтось примудряється носити «амбушки» (мішок АМБУ — для виконання штучної вентиляції легень) тощо.

Усе залежить від завдання. Якщо це добове чергування «еваку», де ти просто приїхав пікапом під саме пекло, швидко завантажив пораненого і хутко поїхав, то це маленький рюкзачок в якому 5-7 турнікетів, 5-10 ізраїльських бандажів, бинти, кровоспини. Як правило, цей рюкзак —звичайна аптечка, тільки з розрахунку на 4-5 осіб.

Якщо це окопи, то там повинен бути рюкзак, в якому, окрім тактмеду, є ще різні пігулки й те, що вкрай необхідне: знеболювальні, засоби проти алергії, діареї, нудоти, мазі та порошки від мозолів та грибків, сильні знеболювальні, засоби від комах.

При цьому дуже важливо знати свій підрозділ: в кого які хронічні хвороби, алергії, індивідуальні особливості.

Підготуйте для себе помічника

Раджу знати свій особовий склад та взяти собі в помічники толкового бійця, який має хист і знання. Щоб він, в разі чого, міг тебе підмінити.

В ідеалі треба навчити для кожної групи людину, наприклад, стрільця, яка буде володіти більш глибокими навичками, ніж звичайний боєць: зможе стабілізувати, надати більш розгорнуту першу домедичну допомогу тощо.

Медик має пам’ятати про власну безпеку і психологічний стан

Працювати на полі бою треба дуже обережно, адекватно оцінювати ситуацію.

Пам’ятай про рукавички для роботи з біоматеріалами, щоб нічого не підхопити. Війна закінчиться рано чи пізно, і нам ще жити, і бажано здоровими.

Стосовно психологічного стану важко давати якісь поради. Але важливо не винити себе або інших, не впадати в депресію.

Потрібно працювати, взяти себе в руки, пам’ятати, що твої хлопці на тебе розраховують і від тебе багато чого залежить. Можеш кричати, плакати, тебе може знудити, але потім все одно збираєшся і робиш своє діло далі.

Важливо бути з колективом, відчувати його, віддаватися йому — і все буде добре.

“Від бійця до бійця” — спільний інформаційний проєкт Українського ветеранського фонду та Сил територіальної оборони ЗСУ.