Як бойовому медику зберігати психологічну стійкість під час бойових дій? Як підставити психологічне плече допомоги для пораненого бійця? 

Порадами ділиться бойова медикиня взводу механізованої роти 241 бригади Сил територіальної оборони ЗСУ молод­ший сержант Єлизавета на псевдо «Мураха».

Чуйне ставлення до поранених та «червоні прапорці» під час комунікації  

Якщо людина брала участь в бойових діях тривалий час, їй бу­ває важко швидко перемкнутися на «тиловий режим». Але все залежить від бійця і від ситуації, в якій той опинився.

У тилу буває важко від того, що у цивільних і військових за­надто різний досвід від війни, різні сфери інтересів, проблеми. Ти не знаєш, про що говорити, а цивільні теж ніяковіють у твоїй присутності, бо думають, що їхні проблеми ніщо порівняно з тим, що переживають на фронті.

У лікарні потрапляють поранені, які мають травматичний дос­від, страждають від болю. І в ці вразливі мо­менти «холодне» ставлення може сильно погіршити і без того підірваний емоційний стан, адже боєць потребує максимальної делікатності й підтримки, а медичні працівники не завжди здат­ні її надати через великий потік поранених.

Ті, що траплялися мені, переважно справлялися з цією склад­ною місією. Головне, щоб людина була на своєму місці й робота не була для неї формальністю.

Я деякий час у лікарні часто сти­калася з цивільними, які питали: а чого контрнаступ такий повільний? Коли це все закінчиться? На такі питання я реагую з гумором. Але когось із хлопців з важким пораненням це може вивести з рівноваги.

Як після поранення швидше повернутися в форму

Після відновлення і повернення у стрій важливо розуміти, що пережитий тяжкий досвід не керує усім вашим подальшим жит­тям. 

Якщо пережита травма знов повертається до вас у думках — проаналізуйте, проговоріть її стільки разів, скільки потребуєте. Не варто тримати все у собі. А раптом що, завжди можна і не соромно звернутися до фахівця (психолога, психотерапевта, пси­хіатра).

Запам’ятайте, турбота про свій психічний стан і прийом меди­каментів — це не ознака слабкого характеру, це просто лікування однієї з травм війни.

Варто почитати про ознаки гострих реакцій на стрес, ПТСР. Далеко не у всіх бійців розвива­ється саме ця реакція. Обізнаність про те, як реагує наше тіло, допомагає уникнути віддалених наслідків.

Як медику не вигоріти

Я не можу щось радити медику, який вже рік не вилазить з пе­редової, бо в мене, наприклад, є періоди, коли нас виводять в тил, і я можу відновитися.

В цей час я багато навчаюся, займаюся спортом, читаю книжки й повертаюся до цивільних занять, зокрема до музики, коли є вільна годинка. Не дивлюся нескінченно новини, картаючи себе, що я не там, як це було на початку Великої війни.

Медикам теж потрібно чути слова підтримки. Мої бійці ціну­ють медиків. Іноді мені здається, що аж занадто «носяться» зі мною, оберігаючи від небезпеки.

Важливо розвивати здоровий колектив, де водночас є не тільки повага, субордина­ція, але й відчуття, що тебе цінують, якщо ти добре робиш свою роботу.

Що допомагає рухатися далі

Можу сказати про себе: ціную сміливість, почуття гумору і прагнення до самовдосконалення. Рухатися далі допомагає спільна мета — перемога.