Популярні
Активне використання зенітних ракет Сполученими Штатами та їхніми союзниками на Близькому Сході зумовило логічне питання: скільки загалом ракет різних типів закуповують США та яка вартість цих контрактів? Чимало західних ЗМІ публікують матеріали, де критично — а подекуди й з нерозумінням — описують ситуацію, у якій опинився Пентагон
Сучасна структура американського оборонного бюджету свідчить про те, що Пентагон зберігає значний акцент на закупівлях. У бюджетній презентації Міністерства оборони США (DoD) на 2026 фінансовий рік загальний запит становить 961,6 млрд доларів, із яких 848,3 млрд припадає на дискреційні кошти, а 113,3 млрд — на обов’язкове фінансування та кошти на узгодження (mandatory/reconciliation funding).
Згідно з цією ж логікою, закупівлі у 2024 фінансовому році становили 171,1 млрд доларів, у 2025-му — 167,8 млрд, а в запиті на 2026 рік — 153,3 млрд; витрати на дослідження та розробки (RDT&E) становили відповідно 147,1 млрд, 140,6 млрд і 142,0 млрд доларів. Якщо ж брати до уваги показники з урахуванням узгодження (reconciliation-inclusive), то у 2026 фінансовому році закупівлі та RDT&E дорівнюють 205,224 млрд і 179,070 млрд доларів відповідно.
У такому разі закупівлі становлять близько 53,4% від сукупного інвестиційного кошика (закупівлі + RDT&E). Окремо Пентагон зазначає, що 78,6% обов’язкового фінансування у 2026 фінансовому році спрямовано на інвестиційні рахунки.
Для оборонки це найкращий сигнал. Пентагон фактично каже бізнесу: «Будуйте заводи, розширюйте лінії — гроші будуть, попит стабільний».
Це саме той фундамент, якого США не вистачало останні десятиліття для реального масштабування виробництва.
Аналіз бюджетної динаміки за останні три роки свідчить про те, що після певного спаду у 2025 фінансовому році Пентагон планує масштабне фінансове розгортання у 2026-му. Якщо у 2024 році сукупні інвестиції в закупівлі (Procurement) та дослідження (RDT&E) становили 354,1 млрд доларів, то у 2025-му вони знизилися до 315,6 млрд, проте новий запит на 2026 рік передбачає 384,3 млрд доларів.
Витрати на закупівлі після спаду до 174,4 млрд доларів у 2025 році мають зрости до 205,2 млрд у 2026-му, тоді як сектор досліджень та розробок демонструє стрибок зі 141,2 млрд доларів до 179,1 млрд доларів.
На рівні окремих відомств головним бенефіціаром залишаються ВМФ США: їхній бюджет на закупівлі становить близько 95,3 млрд доларів у 2026 році після 81,8 млрд у 2025-му; бюджет Повітряних сил зростає до приблизно 67,6 млрд доларів; Армії США — до близько 28,4 млрд доларів після 25,6 млрд у 2025-му та 40,1 млрд у 2024-му.
У сегменті протиракетної та протидронової оборони розділ “Weapons” на 2025 фінансовий рік містить окремий показник “Missile Defense Programs” на рівні близько 13,5 млрд доларів.
У бюджетному запиті на 2026 рік ця категорія розширена до “Missile Defeat and Defense Programs” обсягом приблизно 40,2 млрд доларів, що включає ширший спектр засобів протидії повітряним загрозам, тому ці значення не є напряму порівнюваними між собою.
Зенітна ракета Patriot PAC-3 Missile Segment Enhancement (MSE) залишається ключовим інструментом протиповітряної та протиракетної оборони США. Масштаби її виробництва та вартість наразі проходять через етап серйозної трансформації, що відображено у свіжих оборонних контрактах.
У вересні 2025 року Армія США фіналізувала багаторічний контракт на 9,8 мільярда доларів, який охоплює 2024–2026 фінансові роки та передбачає постачання 1 970 перехоплювачів PAC-3 MSE і супутнього обладнання для американських та міжнародних замовників.
Згідно з бюджетними документами Армії США, програма закупівель PAC-3 MSE дійсно демонструє високу залежність від обсягів замовлення та структури випереджальних закупівель (advance procurement).
Зокрема, у 2024 фінансовому році закупили 230 ракет на 2,5 мільярда доларів, у затвердженому бюджеті на 2025 рік — 214 ракет на 905,060 мільйона доларів, а в бюджетному запиті на 2026 рік передбачено 233 ракети на 1,3 мільярда доларів у загальному запиті, з яких дискретна частина становить 1,07 мільярда доларів.
Також рекомендуємо ознайомитися з авторською статтею на «Мілітарному»: «MIM-104 Patriot: шлях до досконалості».
Окремо додаток до багаторічного контракту (MYP exhibit) від вересня 2023 року для армійського пакета закупівель охоплював 692 ракети у 2024–2026 фінансових роках і оцінював економію приблизно у 79,845 мільйона доларів, або 3%, порівняно з трьома окремими річними контрактами.
Для задоволення безпрецедентного попиту Lockheed Martin у січні 2026 року підписала рамкову угоду з урядом США про збільшення річного обсягу виробництва PAC-3 MSE з 600 до 2000 одиниць протягом семи років. Основним центром виробництва є завод у місті Кемден, штат Арканзас, який модернізували завдяки внутрішнім інвестиціям компанії та державній підтримці.
У 2025 році компанія поставила 620 ракет, що на 20% більше за показник попереднього року, і планує підтримувати темпи нарощування потужностей. Такі заходи є критичними, оскільки наразі систему Patriot використовують 17 країн-партнерів, що створює значний тиск на ланцюги постачання.
Система THAAD (Terminal High Altitude Area Defense) — це, без перебільшення, «верхній поверх» американської протиракетної оборони. Її головна унікальність у тому, що це єдиний мобільний комплекс, здатний збивати балістичні ракети будь-якої дальності (від малої до збільшеної) як у повітрі, так і — що найважливіше — уже у відкритому космосі, коли ракета заходить на ціль.
Раніше Пентагон ставився до цієї програми спокійно: закуповували мало, суто для планового оновлення складів. Але аналіз бюджетних документів з 2020-го по 2026-й рік свідчить, що цей період закінчився. Відбувся різкий перехід від неспішного поповнення запасів до екстреного нарощування потужностей.
Причина проста й водночас тривожна: реальні бойові дії та постійна напруга виснажили арсенали швидше, ніж очікували. США раптово усвідомили, що «штучного» виробництва вже замало. Тепер бюджет на 2026 рік заточений під те, щоб заводи працювали на повну силу, перетворюючи THAAD із дорогого ексклюзиву на масовий інструмент захисту в зонах конфліктів.
Аналіз бюджетних документів показує, що програма THAAD тривалий час залежала від додаткових рішень Конгресу. У 2021 фінансовому році Пентагон передбачав закупівлю 39 перехоплювачів THAAD із повною вартістю системи (gross/weapon system cost) 578,335 млн доларів та середньою вартістю одиниці (gross unit cost) 14,829 млн доларів; чиста ціна одного перехоплювача тоді становила 9,743 млн доларів.
У 2022 фінансовому році кількість закупівель зменшилася до 32 одиниць, що відповідало повній вартості 380,722 млн доларів, середній ціні 11,898 млн доларів та чистій ціні (flyaway unit cost) 9,602 млн доларів. У 2023 фінансовому році замовлення скоротилися до 18 одиниць, а у 2024-му — до 11, коли повна вартість склала 216,782 млн доларів, а середня ціна одиниці зросла до рекордних 19,707 млн доларів.
У 2025 фінансовому році передбачалося закупити 12 перехоплювачів на 246,995 млн доларів, що відповідало середній вартості 20,583 млн доларів та чистій ціні 12,773 млн доларів. Нарешті, бюджетний запит на 2026 фінансовий рік передбачає 25 перехоплювачів у базовому запиті на 523,125 млн доларів, а разом із обов’язковим узгодженням (mandatory reconciliation) — 37 перехоплювачів на 840,1 млн доларів; MDA вказує очікувану вартість одиниці (estimated unit cost) на рівні 12,4 млн доларів для всієї партії закупівлі.
Військово-морський флот США покладаються на сімейство ракет Standard Missile виробництва компанії RTX (Raytheon) для забезпечення багатошарової оборони авіаносних ударних груп. Особливе місце в цій ієрархії посідає SM-6 (Extended Range Active Missile) — унікальне рішення, що не має аналогів в арсеналі США за своєю багатофункціональністю.
Ця ракета є єдиним засобом, здатним одночасно виконувати завдання протиповітряної оборони, протикорабельної боротьби та перехоплення балістичних ракет на кінцевій ділянці траєкторії. Завдяки інтеграції активної головки самонаведення та потужного двигуна SM-6 забезпечує захист флоту від найширшого спектра загроз — від низьколітаючих крилатих ракет до швидкісних балістичних об’єктів.
Через критично низький рівень запасів, спричинений інтенсивними бойовими операціями в Червоному морі, ВМФ США перейшли до стратегії «закупівлі під бюджет» (Buy-to-Budget), щоб отримати максимально можливу кількість ракет у межах виділеного фінансування.
Аналіз цифр показує, що у 2024 фіскальному році фактично закупили 97 одиниць SM-6 при загальній вартості закупівлі 1 503,7 мільйона доларів.
У 2025 році спостерігалося зниження обсягів замовлень до 78 ракет із загальною вартістю 982,7 мільйона доларів, проте вже у бюджетному запиті на 2026 рік Пентагон планує стрибок до 139 одиниць.
Завдяки структурі фінансування на 2026 рік загальна сума становить 1 262,5 мільйона доларів: 10 ракет закладено в mandatory funding на 632,5 мільйона доларів, ще 129 — у discretionary funding на 630,0 мільйона доларів.
Водночас аналіз цифр показує, що програма SM-3 IIA зберігає значно стабільніший профіль, ніж SM-6: у 2024 фінансовому році в бюджетних документах Пентагону зафіксовано 12 ракет на 440,8 млн доларів, у затвердженому бюджеті на 2025 фінансовий рік — також 12 ракет, але вже на 406,4 млн доларів, а у запиті на 2026 фінансовий рік знову передбачено 12 одиниць на 444,8 млн доларів.
Це свідчить радше про утримання серійного виробництва та підтримання базового темпу закупівель, ніж про масштабне нарощування обсягів.
Втім, Пентагон та Агентство протиракетної оборони (MDA) поступово нарощують темпи виготовлення ракет SM-3. Бюджетні документи та офіційні звіти компанії Raytheon демонструють чіткий розподіл обсягів за окремими модифікаціями.
Модель SM-3 Block IB зазвичай випускають у кількості від 3 до 4 одиниць на місяць, що становить приблизно 36–48 ракет на рік.
Максимальна потужність ліній дозволяє виготовляти до 60 таких перехоплювачів щорічно.
Виробництво складнішої версії SM-3 Block IIA тривалий час трималося на рівні 2 одиниць на місяць або 24 ракети на рік.
У квітні 2026 року Сполучені Штати та Японія домовилися про масштабне розширення цих потужностей. Оновлений план передбачає збільшення випуску SM-3 Block IIA у чотири рази, що дозволить досягти показника у 100 ракет щорічно.
Ракета AIM-120 AMRAAM протягом десятиліть залишається основним засобом ураження повітряних цілей середньої дальності для Повітряних сил та Військово-морського флоту США. Протягом 2020–2025 років програма зосередилася на впровадженні найсучаснішої модифікації AIM-120D, яка забезпечує підвищену дальність, покращене навігаційне обладнання та оновлені канали передачі даних.
Період з 2020 по 2025 рік характеризується поступовим нарощуванням обсягів замовлень, що досягло піку в запитах на 2024 та 2025 фінансові роки. У 2020 році програма AMRAAM ще значною мірою спиралася на змішане фінансування, яке включало базовий бюджет та кошти на операції за кордоном (Overseas Contingency Operations — OCO).
Наприклад, у 2020 фінансовому році ВМФ запитали 224,5 млн доларів на закупівлю 169 ракет, причому значна частина цих коштів була виділена саме через OCO для підтримки операцій у гарячих точках.
Динаміка фінансування програми у попередні роки виглядала наступним чином: у 2018 році фактично закупили 305 одиниць на суму 530,5 млн доларів (включаючи 80,9 млн на RDT&E — «дослідження, розробка, тестування та оцінка»), а у 2019 році затвердили 313 ракет вартістю 574,3 млн доларів (з них 78,4 млн на дослідження). У 2020 році загальний запит склав 389 одиниць на 613,1 млн доларів, де частка RDT&E зросла до 89,6 млн.
Протягом 2021 та 2022 років показники змінювалися нерівномірно: спочатку було затверджено 414 ракет для Повітряних сил на 453,2 млн доларів, а згодом фактично закуплено 395 одиниць за 482,2 млн доларів. Починаючи з 2023 року, обсяги знову почали зростати — до 625 одиниць за 773,4 млн доларів, досягнувши у 2024 році запиту на 831 ракету загальною вартістю 1 223,6 млн доларів (включаючи 82,9 млн на RDT&E).
У 2025 фінансовому році запит для Повітряних сил склав 723 одиниці на суму 810,2 млн доларів, з яких 83,2 млн передбачено на дослідження та розробки.
Ці дані вказують на суттєве збільшення витрат у 2024 році, коли запит на фінансування перевищив 1,2 млрд доларів. Зростання безпосередньо пов’язане з початком реалізації пілотного проєкту LLP, який охоплював AIM-120D як одну з чотирьох критично важливих програм керованих ракет.
У 2025 році тенденція до нарощування обсягів загалом збереглася, однак структура запиту змінилася. Згідно з бюджетними документами, загальний запит для Повітряних сил склав 723 ракети. При цьому відкриті матеріали не містять підтвердження розбивки на базовий запит і додаткове фінансування через механізм узгодження (reconciliation) у вигляді 226 і 257 одиниць відповідно.
Аналіз вартості одиниці ракети AIM-120 вимагає розрізнення між чистою ціною виробу (Flyaway Unit Cost) та повною вартістю системи (Gross/Weapon System Unit Cost), яка включає запчастини, технічну документацію та допоміжне обладнання.
Також рекомендуємо ознайомитися з авторською статтею на «Мілітарному»: «Ракета AIM-120: реальні можливості та міфи».
Станом на 2019 рік вартість AIM-120D оцінювалася приблизно в 1,095 млн доларів. До 2021 року Flyaway Unit Cost для Повітряних сил склав близько 959 тис. доларів за бойову ракету (AUR) та 526 тис. доларів за навчальну ракету (CATM).
Однак у 2024–2025 роках спостерігається зростання середньої ціни. Згідно з бюджетними планами на 2025 рік, середня вартість ракети в закупівлі для Повітряних сил становить приблизно 1,38 млн доларів за одиницю. Це подорожчання зумовлене кількома технічними та економічними факторами.
По-перше, модернізація за програмою F3R, що передбачає перепроектування секції наведення через застарілість мікросхем (Application Specific Integrated Circuits — ASICs), призвела до значних витрат на RDT&E, які потім розподіляються на серійні вироби.
По-друге, інтеграція нових пакетів можливостей у межах програми покращення системи (System Improvement Program — SIP), таких як SIP-3F та майбутній SIP-4, вимагає постійних інвестицій у тестування та кодування.
Крім того, значну роль відіграє експортний складник: вартість для іноземних замовників (FMS) є значно вищою і може коливатися від 2 млн до 2,7 млн доларів за одиницю, оскільки включає ширші пакети підтримки та внески на розробку.
AIM-9X Sidewinder є найбільш сучасною ітерацією найуспішнішої у світі ракети з інфрачервоним наведенням. Протягом 2020–2025 років її роль трансформувалася: з суто авіаційної зброї вона перетворилася на важливий компонент наземних систем ППО, зокрема NASAMS, та морських систем оборони.
Програма AIM-9X демонструє стабільний обсяг замовлень, хоча кількість одиниць дещо знизилася порівняно з піковими роками попереднього десятиліття, поступаючись пріоритетністю далекобійним ракетам.
Проте у 2025 році було зафіксовано різке зростання інтересу через необхідність відновлення запасів та розширення виробничих ліній.
Динаміка фінансування програми AIM-9X Sidewinder у попередні роки виглядала наступним чином: у 2018 році було закуплено 495 ракет на загальну суму 272 млн доларів, з яких 70,4 млн припадало на RDT&E («дослідження, розробка, тестування та оцінка»), а 201,6 млн — безпосередньо на закупівлі. У 2019 році обсяг зріс до 567 ракет загальною вартістю 320,1 млн доларів (77,3 млн — RDT&E та 242,8 млн — закупівлі).
У 2020 році загальний запит склав 647 ракет на суму 309,7 млн доларів, з яких 29,8 млн припадало на RDT&E, а 279,9 млн — на закупівлі. При цьому структура фінансування була розділена між базовим бюджетом і OCO: у базовому бюджеті Повітряні сили запланували 355 ракет на суму 160,4 млн доларів, тоді як через OCO, переважно для Військово-морських сил, було передбачено ще 292 ракети на 119,5 млн доларів.
У 2021 році було затверджено 517 ракет на суму 248,8 млн доларів. Протягом 2022 та 2023 років показники стабілізувалися: відповідно 382 ракети на 236,3 млн доларів та 383 ракети на 237,9 млн доларів.
Також рекомендуємо ознайомитися з авторською статтею на «Мілітарному»: «Отруйний гримучник: AIM-9 Sidewinder».
У 2024 році запит склав 339 ракет на загальну суму 252,2 млн доларів, з яких 173,8 млн припадало на закупівлі, а 78,4 млн — на RDT&E.
У 2025 фінансовому році обсяг закупівель зріс до 362 ракет на суму 259,4 млн доларів.
Вартість ракети Sidewinder залишається значно нижчою за AMRAAM, що робить її кращим вибором для перехоплення крилатих ракет або БПЛА, де використання дорогого далекобійного боєприпасу було б економічно недоцільним.
У 2021 фінансовому році вартість закупівлі однієї ракети AIM-9X для Повітряних сил становила близько 497,7 тис. доларів, а в бюджетних документах 2024–2025 років ціна за одиницю (Flyaway) коливається в межах 500–550 тис. доларів.
Ключові модифікації цього періоду включають версію Block II, яка має оновлений канал передачі даних для реалізації можливості «пуску після захоплення» (lock-on-after-launch), та Block II+ з оновленими компонентами для усунення застарілості. Також важливою є програма вдосконалення SIP IV, яка розпочалася у 2023 році й зосереджена на модернізації сенсорів та електроніки для протидії загрозам після 2030 року.
Підсумовуючи, варто зазначити, що Сполучені Штати та Міністерство оборони США, маючи у своєму розпорядженні такі потужності, як Raytheon Technologies, Lockheed Martin, Northrop Grumman та інші великі оборонні підприємства, не замовляють ракети в обсягах, достатніх для уникнення дефіциту навіть під час локальних операцій. Офіційні пояснення такої стратегії наразі відсутні.
Водночас Пентагон усвідомлює потребу в масштабуванні виробництва та намагається виправити ситуацію, хоча темпи цього процесу залишаються невизначеними.
З іншого боку, з огляду на високу вартість сучасних ракет, стає очевидним, що в конфліктах на кшталт бойових дій на Близькому Сході, де США та Ізраїль стикаються з масовим застосуванням дешевих іранських безпілотників, авіації потрібні не ракети вартістю понад 1,5 млн доларів, а значно дешевші засоби ураження — орієнтовно в діапазоні 5–100 тисяч доларів.
Ця проблема стосується не лише авіації, а й наземних систем протиповітряної оборони. Зокрема, для комплексу MIM-104 Patriot ракети типу PAC-3 мають орієнтовну вартість близько 4 млн доларів за одиницю.
Водночас повна вартість перехоплення однієї цілі з урахуванням логістики та експлуатаційних витрат може сягати 5–10 млн доларів, що робить застосування таких засобів економічно неефективним проти дешевих дронів.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
