На початку березня 2025 року, на тлі “нестабільності” в зовнішній політиці США та ризиків можливого обмеження використання Starlink для українських Сил оборони, стало відомо про переговори європейських урядів з альтернативними операторами – Eutelsat OneWeb, SES, Viasat, Inmarsat та Hisdesat про надання послуг Україні.

Як зауважив речник Європейської комісії Томас Реньє, Україна висловила зацікавленість у переході на альтернативні системи зв’язку, зокрема Govsatcom — об’єднану мережу існуючих національних урядових супутникових можливостей ЄС.

Також було обговорено можливість використання супутникової групи IRIS², однак її введення в експлуатацію очікується лише у 2030-х роках. Тому хоча ця система є потенційною альтернативою, вона не підходить для швидкого переходу у разі раптового вимкнення американської системи.

Окрім того, ще у квітні 2024 року B2B-директор «Київстар» Костянтин Вечір на Business Wisdom Summit заявив що мобільний оператор «Київстар» буде офіційним представником британської компанії OneWeb в Україні.

«Зараз ми тестуємо з деякими силами оборони технології OneWeb. Ми будемо офіційним представником компанії в Україні. Також зможемо пропонувати ці послуги бізнесу», — розповів Вечір.

У цьому матеріалі ми розглянемо найбільшого, та найбільш ймовірного кандидата на заміну Starlink – Eutelsat OneWeb, та порівняємо можливості двох компаній.

Що таке Eutelsat OneWeb та Starlink

Eutelsat Group була створена у 2023 році після злиття французької компанії Eutelsat та британської OneWeb. Eutelsat заснована у 1977 році як міжурядова організація, створена 17 європейськими країнами для розвитку супутникових телекомунікацій у Західній Європі. У 1983 році компанія запустила свій перший супутник. У 2001 році вона була приватизована та перетворена на комерційну структуру зі штаб-квартирою в Парижі.

OneWeb була заснована у 2012 році Грегом Вайлером для створення глобальної супутникової мережі інтернет-зв’язку на низькій навколоземній орбіті (LEO). Перші шість супутників були запущені у 2019 році. Проте у 2020 році компанія оголосила про банкрутство через нестачу фінансування. Вона була врятована завдяки інвестиціям уряду Великої Британії та індійської компанії Bharti Global.

У 2015 році OneWeb уклала угоду з Airbus Defence and Space на виробництво 900 супутників для своєї мережі. Це партнерство дозволило створити у Флориді завод, здатний виготовляти до двох супутників на день, що значно прискорило розгортання системи.

Станом на березень 2023 року OneWeb завершила розгортання початкової супутникової мережі, яка складається з 648 супутників на низькій навколоземній орбіті. Це дозволило компанії розпочати комерційне надання послуг у різних регіонах, зокрема в Європі та Північній Америці.

Супутники OneWeb розташовані на висоті приблизно 1200 км. Кожен супутник важить близько 150 кг та оснащений двома сонячними панелями, що забезпечують його енергією. Вони також мають плазмові двигуни для корекції орбіти та підтримки стабільності. Закладений термін служби кожного супутника становить приблизно п’ять років, після чого вони виводяться з орбіти та згорають в атмосфері.

Starlink був започаткований у 2015 році, коли компанія SpaceX, заснована Ілоном Маском, оголосила про свої плани створити супутникову мережу для надання високошвидкісного інтернету. Перші прототипи супутників були запущені у 2018 році, а вже у 2019 році розпочалося активне розгортання мережі.

Станом на лютий 2025 року на орбіті знаходиться 7086 супутників Starlink. SpaceX планує збільшити кількість супутників до 12 000, а в перспективі — до 34 000, щоб забезпечити повне глобальне покриття та підвищити якість послуг.

Кожен супутник Starlink оснащений фазованими антенами та системою міжсупутникового зв’язку, що дозволяє здійснювати високошвидкісну передачу даних між супутниками та наземними станціями. Це забезпечує гнучкість мережі та можливість швидкого перенаправлення трафіку у разі необхідності.

Додатково, супутники обладнані іонними двигунами на криптоні, що дозволяє їм коригувати свою орбіту та продовжувати термін служби. Це сприяє більшій ефективності роботи мережі та зменшенню ризику космічного сміття.

Ризики Starlink

9 лютого 2023 року «Мілітарний» повідомляв, що компанія SpaceX вжила заходів, щоб українські військові не могли використовувати супутниковий інтернет-сервіс Starlink для керування дронами в регіоні під час війни з Росією.

Супутниковий інтернет-сервіс Starlink від SpaceX, який забезпечив українську армію супутниковим зв’язком для захисту від російської армії, «ніколи не був призначений для використання у вигляді зброї», — заявила Гвінн Шотвелл, президентка і головна операційна директорка SpaceX.

За словами Шотвелл, використання Starlink із безпілотниками виходить за межі угоди, яку SpaceX уклала з урядом України.

Пізніше, у вересні 2023 року CNN повідомило, що Ілон Маск нібито таємно наказав своїм інженерам вимкнути сигнал мережі супутникового зв’язку Starlink поблизу узбережжя окупованого росіянами Криму. Він нібито хотів перешкодити атаці українських морських дронів на кораблі Чорноморського флоту РФ у Севастополі.

Пізніше, у вересні 2023 року, повідомлялося, що Ілон Маск передав Пентагону контроль над частиною терміналів супутникового зв’язку Starlink, що застосовуються Силами оборони. Причиною такого рішення стало бажання відмежуватися від відповідальності, пов’язаної з російсько-українською війною.

Порівняння можливостей та відмінностей між системами

Компанія OneWeb управляє 669 супутниками на геостаціонарній та низькій орбітах – 35 супутників Eutelsat на геостаціонарній орбіті та активні 648 супутники OneWeb на низькій орбіті висотою 1200 км. Це вдвічі більше аніж висота орбіти супутників Starlink, однак різниця в 600 км сфері космічних комунікацій є незначною та мало впливає на затримку сигналу та швидкість зв’язку.

Супутники на геостаціонарній орбіті забезпечують швидкість інтернету у діапазоні 10–100 Мбіт/с з затримкою 600 мс. Від супутників на низькій орбіті швидкість у діапазоні 50–200 Мбіт/с та затримку “менше ніж 100 мс”.

Під час демонстрації для Агентства зв’язку та інформації НАТО (NCIA) OneWeb успішно продемонструвала наступні результати:

• Потокове передавання відео у форматі 4K
• Одночасна робота з Microsoft Teams, Twitch та Google Earth
• Швидкість завантаження — 195 Мбіт/с
• Швидкість вивантаження — 32 Мбіт/с
• Затримка — до 70 мс

Ціна терміналів становить від приблизно 7 тисяч євро, а послуги інтернету для комерційних користувачів коштують від 400-500 євро за місяць за 100 Гб інтернету зі швидкістю до 100/20 Мбіт на завантаження/вивантаження. Безлімітні плани починають від 1300-1600 євро за швидкість 10/2 Мбіт на завантаження/вивантаження і до 10 – 12 тисяч за швидкість 100/20 Мбіт. Окремі користувачі можуть отримати швидкість з’єднання до 500 Мбіт.

Згідно з офіційним сайтом Starlink, користувачі зазвичай отримують швидкість завантаження від 25 до 220 Мбіт/с, при цьому більшість має понад 100 Мбіт/с. Швидкість вивантаження зазвичай варіюється від 5 до 20 Мбіт/с. Вартість інтернету становить близько 100 доларів на місяць, а вартість обладнання приблизно 600 доларів.

Однак у Starlink відсутня функція гарантованої пропускної здатності (Bandwidth Assurance), яку може надавати OneWeb, що може створювати проблеми для користувачів, які потребують стабільного інтернет-з’єднання.

Окрім того, технічна підтримка Starlink  забезпечується виключно за допомогою електронної пошти, в той час, як OneWeb надає підтримку по телефонну в режимі 24/7.

Однак ключова різниця між компаніями полягає в першу чергу у бізнес-моделі. Starlink створило в себе повністю замкнутий цикл, починаючи від проєктування супутника і до його виводу на орбіту ракетами SpaceX та фокусується, в першу чергу на наданні послуг зв’язку приватним особам. Тоді як OneWeb залучає сторонніх підрядників для виробництва та запуску, та в першу чергу орієнтується на корпоративних клієнтів та уряди.

Висновок

Повна заміна Starlink на OneWeb, хоча теоретично можлива, але буде потребувати значних фінансових витрат та отримана в результаті мережа матиме повільніший зв’язок. І хоча українським військам в такому разі, ймовірно, доведеться забути про доступний інтернет прямо на лінії зіткнення, але для забезпечення зв’язку з командуванням та керування дронами цього має бути достатньо.

Окрім того, супутниковий зв’язок це лише один зі способів передачі інформації. Також можна використовувати так звані Wi-Fi-мости, які будуть опиратись на існуючу мережу мобільного, або провідного інтернету в тактичному тилу, дротовий зв’язок, захищені радіостанції й так далі.

Тому навіть у найгіршому випадку втрата доступу до Starlink не стане фатальною для керованістю військами, хоча безумовно створить значні проблеми, тому про наявність альтернативи варто задуматись вже зараз.