Рішення є, експорту немає: що блокує запуск експорту українського озброєння

На початку листопада 2025 року секретар Ради національної безпеки і оборони Рустем Умєров та радник президента України зі стратегічних питань Олександр Камишін під час зустрічі з журналістами оголосили, що Україна відновлює повноцінний механізм експорту українського озброєння. Передусім це мало стосуватися країн, з якими Україна підписала безпекові угоди.

Однак, попри те що про політичне рішення відновити експорт українського озброєння оголосили ще у листопаді 2025 року, станом на початок лютого 2026 року — понад три місяці потому — це рішення так і не втілене у практичний результат.

Для того щоб розібратися, які проблеми виникли на шляху відновлення експорту українського озброєння, «Мілітарний» звернувся по коментарі до галузевих збройових асоціацій — Української ради зброярів, Національної асоціації оборонної промисловості України (NAUDI) та Технологічних Сил України (ТСУ).

Як це мало працювати

За словами урядовців, процедура експорту мала залишатися максимально простою та прозорою. Якщо компанія відповідає визначеним критеріям доступу до експорту та має надлишкові виробничі потужності, які не задіяні Силами оборони, вона зможе подати заявку до Державної служби експортного контролю (ДСЕК). ДСЕК упродовж 90 днів має перевірити подані дані та ухвалити рішення щодо надання дозволу.

Визначення надлишкової продукції здійснюється шляхом міжвідомчих запитів. Міністерство оборони узагальнює потреби військових, а остаточне рішення ухвалюється колегіально на засіданні Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю із залученням представників усіх Сил оборони.

Приватні виробники мали отримати гнучкість у виборі шляху експорту українського озброєння. Вони зможуть скористатися як послугами державних спецекспортерів і приватних компаній, так і отримати власні повноваження через статус резидента Defence City, що дозволить прискорити процедуру.

Позитивні очікування та бюрократичні проблеми

В Українській раді зброярів підкреслили, що де-юре експорт українського озброєння не був зупинений. Була призупинена процедура видачі дозволів на експорт продукції військового призначення через початок повномасштабного вторгнення. Відповідно, все виробництво озброєнь та техніки в Україні спрямували на забезпечення Сил оборони.

За інформацією Технологічних Сил України, оборонна індустрія позитивно сприйняла зелене світло від держави на відкриття експорту. Наприкінці жовтня 2025 року ТСУ презентували аналітику щодо вимушеної релокації виробників. Вона показала зниження частки компаній, які планують релокуватися або вже це зробили, з 85 % станом на лютий 2025 року до 51 % на жовтень того ж року.

Як зазначають в асоціації, ця динаміка може зберігатися до другого кварталу 2026 року включно, якщо галузь побачить, що держава напрацювала рівні правила гри для компаній, чітко окреслила червоні лінії та дотримується європейських принципів у питанні міжнародної торгівлі зброєю.

Неможливість експортувати продукцію та технології все ще залишається серйозним аргументом, який спонукає виробників до вимушеної релокації. Водночас 74 % опитаних виробників переконані, що розблокування експортних можливостей також стримає їх від релокації.

Однак галузь усе ще очікує на ключові елементи нової експортної системи. В Україні вже є регулятор, завдання якого — встановлювати чіткі та прозорі правила гри, перевіряти необхідні документи виробників і видавати ліцензії. Ці обов’язки покладені на Державну службу експортного контролю (ДСЕК).

Також існує Міжвідомча комісія з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю (МКВТС), до складу якої входять представники різних міністерств і силових відомств. Комісія має розглядати попередньо перевірені ДСЕК документи та аналізувати потенційні ризики для національної безпеки від можливого продажу тієї чи іншої зброї.

Втім роботу МКВТС так і не запущено повноцінно, оскільки остаточно не сформовано її склад. Тому ключовим питанням залишається запуск роботи МКВТС і початок засідань комісії. Галузь очікує, що з призначенням нового міністра оборони цей процес буде незабаром завершений — шляхом призначення представника від міністерства до складу комісії.

Крім того, на початку листопада 2025 року президент оновив структуру Апарату РНБО, зокрема департаменти з питань післявоєнного врегулювання, гуманітарної безпеки, критичної інфраструктури, кіберзахисту та експортного контролю, що означає передачу питань експорту у відповідальність РНБО.

«Під час воєнного стану виробництво озброєння має залишатися пріоритетним для Сил оборони і першочергово закривати потреби війська, а надлишок — експортувати. Саме тому важлива синхронізація з профільними відомствами (МО, МЗС) у частині того, кому і що ми можемо експортувати. Тому так важливі синхронізація і врахування домовленостей на міждержавному рівні та максимально дієва система законодавства і рівні, зрозумілі правила гри», — підкреслили в Технологічних Силах України.

Також станом на початок лютого 2026 року все ще відсутній нормативно-правовий акт щодо експортних можливостей виробників озброєнь. У січні 2026 року в Україні офіційно стартував спеціальний правовий режим Defence City. Водночас експортні можливості резидентів Defence City залишаються неврегульованими, як і умови, механізми та обмеження експорту продукції оборонного призначення в межах цього режиму.

Відсутність такого регулювання створює правову невизначеність для компаній, орієнтованих на міжнародні ринки, та ускладнює довгострокове планування. Це також негативно впливає на інвестиційну привабливість Defence City.

Наразі індустрія очікує ухвалення відповідних нормативно-правових актів, які чітко визначать експортні можливості та правила для резидентів Defence City. Це також зробить спеціальний правовий режим реальним інструментом розвитку оборонно-промислового комплексу.

Як пояснив Сергій Гончаров, виконавчий директор NAUDI, ще однією проблемою є те, що запроваджений нині спрощений порядок працює виключно у разі укладання відповідного міжнародного договору, який підписується на рівні урядів.

Що вже зроблено та коли можна очікувати результат

Кабінет Міністрів уже затвердив спрощену процедуру отримання дозволів на експорт українського озброєння. Для виробників це стало позитивним кроком, оскільки він спрямований на зменшення бюрократичного навантаження та встановлення більш зрозумілих і передбачуваних правил роботи.

Також наразі вже створено можливість здійснювати експорт без отримання повноважень від Кабінету Міністрів у межах резидентства Defence City. Проте ця ініціатива лише починає поширюватися, і до неї приєдналася незначна кількість підприємств.

Окрім того, компанії вже можуть реєструватися у Державній службі експортного контролю України, що є одним із перших кроків на шляху до експорту, коли буде врегульовано решту бюрократичних питань.

Як пояснюють в Українській раді зброярів, наразі складно говорити про конкретні терміни у зв’язку зі змінами в Міністерстві оборони. Коли нова команда повноцінно увійде в усі процеси, можна буде говорити про часові рамки. Однак у будь-якому разі реальні експортні контракти варто очікувати не раніше другої половини 2026 року, адже потрібен час на випробування, сертифікацію та проходження всіх дозвільних процедур.

Короткий висновок

Для компаній оборонно-промислового комплексу, як і для будь-якої іншої індустрії, насамперед важлива прозора комунікація з боку держави та з державою. Виробники мають чітко розуміти, яким вимогам необхідно відповідати, зокрема для отримання дозволу на експорт, у яких випадках можлива відмова тощо.

Іншим важливим аспектом залишається питання того, на основі яких принципів формуватиметься та надалі реалізовуватиметься нова експортна політика. Вона мала б передбачати рівний доступ до можливостей експорту, комплексний моніторинг процесу, антикорупційні запобіжники та систему захисту інтелектуальної власності.

Крім того, галузеві асоціації застерігають від повернення до ситуації з єдиним спецекспортером із монопольним становищем. Це стане штучним бар’єром між бізнесом і ринком та породжуватиме додаткові корупційні ризики.