РЕР на фронті має бути максимально непомітною та автономною – Ярослав Калінін “INFOZAHYST”

На форумі Технологічних сил України «Спільні підприємства, спільна оборона» Мілітарний поспілкувався з директором компанії INFOZAHYST Ярославом Калініним.

Говорили про:

• Роль радіоелектронної розвідки на фронті?
• Яких змін до РЕР вимагає поле бою?
• Де “Геката”?
• Спільні проєкти з партнерами?

Ми сьогодні представляємо ті зразки, які вже мають якийсь бойовий шлях і застосовуються в наших Силах оборони як елементи ситуаційної обізнаності. Це малі комплекси «Архонт-Б» та великий комплекс «Архонт-С».

Це комплекси радіотехнічної розвідки, вони дозволяють пасивно [вести розвідку]. Це «Кольчуги». Це, по суті, «Кольчуги» нової генерації, які дозволяють надавати ситуаційну обізнаність надводним і повітряним об’єктам, не випромінюючи сигнали. Але, на відміну, наприклад, від «Кольчуги», вони краще ідентифікують і працюють із сучасними радіолокаторами, які використовуються як нашими партнерами, так і в складі засобів, переданих нашими партнерами в Сили оборони, або які патрулюють, наприклад, Чорне море. Так, і насправді росіяни постійно вдосконалюють радіолокаційні системи, які вони використовують. Тому потрібно не стояти на місці та реалізовувати засоби перехоплення сигналів таких радіолокаційних систем.

Одразу мільйон питань, але почнемо з того, що комплекси вже не вперше представлені. Як вони змінилися з першої ітерації? Вони 100% змінились?

Тут є дві площини вдосконалень. Одна — це фізична складова, тобто масогабаритна. Ми постійно робимо її так званий “footprint”, тобто SWaP-C (Size, Weight and Power and Cost), — меншим. Насправді, в Україні цей термін народився ще у 2014 році, і зараз він активно використовується в західних профільних виданнях і на виставках. Ми робимо їх фізично меншими, зменшуємо енергоспоживання, оптимізуємо якісь габаритні речі, термодизайн, механічний дизайн. Це один напрямок. Тобто там, де ми намагаємося зробити комплекс таким, що неможливо виявити, і таким чином ми можемо розташовувати його ближче до переднього краю бою. Задача, яку ми в цьому випадку ставимо перед собою, — це заздалегідь попередити російський тренд влаштувати нам «дронопарк». Друга площина розвитку – це програмне оновлення. Ми повністю всю цифрову обробку сигналів розробили in-house в Україні нашими інженерами. Вона доволі унікальна. У світі насправді дуже мало компаній, до п’яти, які мають подібні алгоритми, тому що є певні складнощі саме роботи з імпульсними сигналами від радіолокаторів.

Нам вдалося за ці роки, з 2019-го, ГІКА та ще початок, — це всі ті самі напрацювання насправді, — нам вдалося це розвинути, і зараз ми маємо доволі унікальні алгоритми, які дозволяють працювати з сигналами, які тільки-тільки з’являються: шумоподібними сигналами з низькою вірогідністю перехоплення. Там є специфічні такі терміни, як має працювати сучасний радіолокатор, щоб не бути перехопленим, виявленим і нейтралізованим.

Про «Архонт», принцип роботи, опишіть, як це працює, це один комплекс чи це набір комплексів, розташованих по певній території, як це виглядає?

Це підсистема, яка може включати в себе комплекси різного базування. Тут представлені наземні, наприклад, комплекси. Вони, за рахунок того, що формфактор може сильно змінюватися, можуть бути різного базування. Вони працюють як система і, залежно від можливості цього комплексу, або дають пеленг, тобто працюють як інтерферометр, або дають точний час надходження цього сигналу. За рахунок цього сенсорне поле може розраховувати координати сигналу, який був прийнятий кожним елементом цього сенсорного поля.

Таким чином він локалізує за рахунок обробки інформації, виміру точних часових, частотних параметрів, аналізу внутрішньої імпульсної структури. Він ще дозволяє дуже точно ідентифікувати, що це за система, яку задачу саме вона намагається вирішити. Але це кілька сенсорів? Це може бути доволі багато сенсорів, на практиці до десяти, які працюють як єдина мережа і які мають завдання саме локалізацію радіолокаторів. Це зазвичай оперативний рівень, оперативно-стратегічний рівень. Деякі радіолокатори — це взагалі тільки стратегічний рівень. Відповідно до класу задачі вони будуть розташовані від переднього краю вже мінімум на 20 кілометрів, на 15, але ближче не будуть.

Відповідно, якщо ми знищуємо [їх], то це результат, наприклад, якщо немає радіолокаторів, зенітно-ракетних комплексів у росіян, що відбудеться?

Відбудеться повернення старого доброго радіокерованого “Байрактара”. Тобто ефективне застосування розвідувально-ударних комплексів із висот, недосяжних для ПЗРК. Це ідеальна ізоляція оперативних районів поля бою. Наша мета – забезпечити можливість, щоб повернути цю ізоляцію в районі поля бою. Тому що це може перерізати логістику, що, своєю чергою, дозволить робити всякі «дикі» речі.

Наскільки це сучасне електронне поле бою стимулює вас додавати нове, про що ви раніше не думали?

Відбулася помилка того, хто вижив. Ми у 2019 році почали з того, що зробили виліт на гелікоптері. Тоді ще в 2019 році не стояла проблематика повномасштабного вторгнення. І ми пролетіли й оцінили, яка кількість радіолокаційних сигналів у повітрі біля Одеси. Ця кількість виходила за всі наявні специфікації конкуруючих засобів. Ми зрозуміли, що тут є наша ніша, тому ми одразу ставили дуже високу планку. І якісь речі, які ми вказуємо, 2 мільйони імпульсів на секунду, це якраз та родзинка, яка суттєво відрізняє наш продукт від будь-якого продукту, який є зараз за кордоном. Тобто тут краще нам зробити не можуть. Починаючи з таким правильним підходом до проєктування, постало питання, а як ці сигнали обробити. І тут якраз неможливо використовувати чисто софтверне рішення. Тут або треба ASIC’и використовувати, — ті, хто крипту майнять, — або відеокарти, або FPGA. Для умов використання в повітрі, в космосі тільки FPGA чи ASIC процесори. Тому ми поступово розвиваємо лінійку інженерних скілів, проєктування власних схем обробки, тобто це чисто хардверне рішення, але маємо дуже сильну FPGA і DSP команду, яка реалізує ті вимоги щодо обробки даних, щодо кількості даних, які треба обробити.

Сучасне поле бою, воно ще диктує максимальну мобільність для всіх засобів. Як ви рухаєтесь у цьому напрямку? Тому що, в принципі, для радіотехнічної розвідки місце теж важливе, постійна прив’язка для того, щоб розуміти спектр сигналів, які ви бачите постійно перед собою, які фіксуєте, але мобільність необхідна. Як вирішується це питання?

І про «Гекату», то, очевидно, те. «Геката», «Геката»… Ну, все правильно сказано. Я якраз зауважував, що один з окремих великих треків — це або зменшення габаритів ваги. Це якраз для того, щоб забезпечити і кращу мобільність, і автономність. Є круті проєкти, про які я не можу публічно говорити, там це вже використовується. «Гекати» немає, ось життя складне. Причому там я, мабуть, зроблю ребрендинг, буде там «Фенікс-проєкт», тому що… Стрімкоподібно ми зрозуміли, наскільки не готові наші користувачі до використання подібного складного комплексу, скільки операторів, який фах операторів потрібен буде. І водночас перейшли на інші рішення. Після якогось часу ми зрозуміли, як все ж таки ситуацію покращити, і все ж безпілотний комплекс потрібен. Малий мається на увазі, для виконання задач місії, тобто не перетинаючи лінію зіткнення. Але він потрібен для певних алгоритмічних покращень. Правильно ви сказали, що дуже потрібна прив’язка до місцевості, точний час і багато іншого. І це якраз та частина, де ми маємо дуже гарну експертизу і ми знайшли хитрі рішення для того, щоб саме на нашому полі бою, коли працюють різноманітні РЕБ-системи і спуфінг, все працювало і давало гарні результати.

Хотів ще спитати загалом про розвиток напрямку стосовно зацікавленості військових користувачів саме засобами радіотехнічної розвідки, радіорозвідки. Чи немає якоїсь скляної стіни, яку треба пробивати і пояснювати, що це один із засобів ситуаційної обізнаності, який дозволяє ефективно бачити?

Противника? Нам у цьому дуже почали допомагати. Тому що коли постає питання, що з того боку розгортають малу РЛС, яку майже неможливо помітити з неба, або яка дуже швидко змінює місцеположення, або яка стоїть прямо в посадці й візуально майже неможливо побачити, то це дуже сильно стимулює попит на [ці засоби]. Окей, вони є, вони точно працюють, вони призводять до втрат наших бортів. Що треба робити, щоб це якось перемогти? І далі починається або класичний софт-кіл та РЕБ усілякі, а що ми можемо щодо хард-кілу? А для того, щоб здійснити хард-кіл, потрібно точно знати малим бортом, куди летіти для того, щоб робити дорозвідку. Це питання актуальне, воно існує і воно потребує вирішення.

А тут захід, присвячений спільним партнерствам.

Наскільки можливе інтегрування з іншими міжнародними компаніями, напрацювання, які є? Чи це просто вже обмін суто досвідом, експертизою?

Це не… Сфера, в цілому ОПК, — це не сфера, де нормально можна обмінюватися такою інформацією. І я просто не хочу хизуватися, що ми там перші чи єдині. Таких не було і не буде. Але зараз існує декілька дуже гарних партнерств. Саме не меморандуми про підписання наступних меморандумів. А якісь робочі треки, де йде двосторонній обмін, навіть двосторонній обмін технологіями, напрацюваннями. І мені здається, зараз завдяки якраз таким партнерствам ми певні штуки маємо ось-ось. Ми на межі того, щоб зробити дуже круті результати, які ані партнери самостійно не могли зробити і не мають, ані ми не могли окремо зробити. Тобто це саме синергія, яка дає гарний результат. Я максимально сподіваюся, що ми поступово рухаємося, але це потрібен час насправді. Я розумію, що десь ми, можливо, сильно відстаємо від того, що потрібно на полі бою. Десь ми випереджаємо, а десь просто не буде… Я не бачу, де поруч є щось, що можна хоч за всі гроші світу купити і використовувати, наприклад. Щодо партнерств у нас є декілька крутих треків. Вони призведуть до класних результатів вже зараз на полі бою, так і в найближчій перспективі щодо передачі нам засобів. У нас унікальний, не втомлююся повторювати, досвід, тому що воює, по суті, доволі розвинута армія проти нас. Це не та картинка поля бою, яку звикли бачити наші партнери під час локальних обмежених військових конфліктів або операцій за кордоном. Це саме сучасне поле бою. На ньому ми зрозуміли, які підходи в принципі не працюють з точки зору концепцій, тому що партнери звикли там штабними засобами воювати. І вони абсолютно там на папері це уявляють. Зараз поступово багато хто починає звертати на це увагу і змінювати підходи. Але ми тільки на початку цього процесу адаптації досвіду щодо партнерів. У нас неможливо… Щодо концепції, ми повністю змінили підхід, і ми перші, хто винайшли таке широке поняття, як тактичний РЕБ. Тобто, якщо до цього проблематика така у світі не стояла, то у кортежі Дональда Трампа з’явилися якісь там смішні глушилки завдяки саме нашому досвіду. Я думаю, далі буде хвиля адаптації. Все те, що ми пережили на цій війні, поступово буде адаптуватися у світі, в різних конфліктах, і поступово набувати розвитку в західних арміях. Вони будуть поступово вивчати наші приклади, хороші і погані.

Інтерв’ю у відео форматі доступне у нас на каналі в YouTube: