Популярні
AIM-120 AMRAAM (Advanced Medium Range Air-to-Air Missile) — це надзвукова ракета класу «повітря-повітря» середньої дальності, яка є основою далекобійних можливостей більшості західних винищувачів у протидії повітряним цілям. Відповідно вона є основною далекобійною ракетою і для українських F-16.
Окрім цього, ці ракети також складають основу боєкомплекту американсько-норвезьких зенітно-ракетних комплексів NASAMS, які використовує й Україна.
Однак довкола цієї ракети існує чимало міфів, перебільшених очікувань і непорозумінь щодо її можливостей та принципів роботи. У цьому матеріалі ми спробуємо розібратися, що це за ракета, які існують її модифікації та з’ясувати ключові непорозуміння щодо її реальних можливостей.
У середині 1970-х років військовим США стало очевидним, що ракета AIM-7 Sparrow стає морально застарілою, та потребуватиме заміни у 1980-х роках. Навіть модернізовані версії AIM-7F та AIM-7M втрачали актуальність, хоча ще довго використовувалися на флоті навіть після появи AIM-120. Оскільки вважалося, що завдяки більшій бойовій частині вони краще підходять для перехоплення цілей типу крилатих/протикорабельних ракет.
Тому у 1976 році було започатковано програму AMRAAM. Метою спільної програми Військово-повітряних Сил (ВПС) і Військово-морського флоту (ВМФ) США було створення високоефективної ракети повітряного перехоплення з вищою ймовірністю ураження, ніж будь-яка можлива вдосконалена версія Sparrow. Крім того, нова ракета мала бути меншою, легшою, дешевшою, надійнішою та сумісною з наявними на той час радарами управління вогнем. Важливою вимогою було й те, щоб ракета фізично розміщувалася там, де раніше встановлювався Sparrow.
Початковий список із п’яти пропозицій був звужений до двох у лютому 1979 року. Обидва підрядники отримали контракти на створення десяти прототипів ракет, кожен для випробувань на літаках F-14, F-15 і F-16. Наприкінці 1981 року після запуску шести ракет (по три кожним підрядником) компанія Hughes Aircraft & Missile Systems Group перемогла Raytheon і отримала контракт на створення 94 випробувальних ракет з опцією на 924 серійні ракети.
У вересні 1982 року програма AMRAAM увійшла в стадію FSD (повномасштабна розробка), і того ж року розпочалися випробувальні стрільби ракети на авіабазі Голломан і базі ВМФ США у Пойнт-Мугу.
Для розподілу фінансового навантаження серед союзників по НАТО США, Західна Німеччина та Велика Британія підписали Меморандум про взаєморозуміння. Згідно з угодою, ракета AMRAAM була закріплена за США та створювалася за рахунок американського фінансування. Натомість нова ракета малої дальності ASRAAM (Advanced Short Range Air-to-Air Missile) мала бути розроблена європейськими країнами.
До 1985 року розробка AMRAAM стикалася із серйозними проблемами: перевитрати коштів і затримки призвели до того, що станом на жовтень 1986 року не було здійснено жодного випробувального пуску у ворожому середовищі. Однак частину проблем вдалося вирішити, і на 1987 фінансовий рік було затверджено початкове виробництво з низькими темпами (LRIP – Low Rate Initial Production).
Виробництво розподілили між двома підрядниками — компаніями Hughes та Raytheon. З початкового замовлення на 180 ракет загальною вартістю 537,4 млн доларів США (що учетверо більше від початкових розрахунків) компанія Raytheon виготовила 75 ракет, а Hughes — 105 ракет.
Наступне замовлення на 1988 фінансовий рік передбачало виробництво 630 ракет, яке було розподілене у співвідношенні 55/45 на користь компанії Hughes. Продовження програми LRIP було остаточно схвалено у травні 1991 року.
У вересні 1991 року ракета AIM-120 досягла рівня IOC (Initial Operational Capability — початкова оперативна спроможність) на літаках F-15 ВПС США. У січні 1992 року вона набула спроможності на F-16, а у жовтні 1993 року — у ВМФ США. Повномасштабне виробництво ракети було схвалене у квітні 1992 року. Однак, після поглинання фірми Hughes у 1997 році єдиним виробником ракет стала корпорація Raytheon.
Ракета AIM-120 має наступні масогабаритні параметри (можуть варіювати залежно від версії):
Вона виконана за класичною аеродинамічною схемою з Х-подібним розташуванням консолей крил та керма. Секція наведення оснащена головкою самонаведення (ГСН), яка являє собою мініатюрну моноімпульсну радіолокаційну станцію (РЛС), яка працює в єдиному частотному X-діапазоні з бортовою РЛС носія на довжині хвилі у 3 см.
Функції навігації, автопілота, радіолокаційної системи (РЛС), передачі даних, підриву та самотестування виконуються одним мікропроцесором із тактовою частотою 30 МГц (версія А). Силова установка складається з малодимного твердопаливного ракетного двигуна, що забезпечує швидкість 4 Маха та дальність польоту понад 48 км (версія А).
Під час польоту на велику дальність AMRAAM рухається до цілі, використовуючи інерційну навігацію та отримуючи оновлену інформацію про ціль по радіоканалу зв’язку від літака-носія. На кінцевій ділянці ракета переходить у режим самонаведення, коли ціль перебуває в межах досяжності її активної радіолокаційної головки самонаведення. За деякими оцінками, дальність захоплення ГСН цілі типу винищувач становить близько 16–18 км.
Якщо ціль намагається захиститися за допомогою постановки активних перешкод, ГСН перемикається в режим наведення «home-on-jam» і наводиться безпосередньо на джерело перешкоди. Після наближення до цілі активний радіолокаційний підривник активує уламково-фугасну бойову частину знищуючи ціль.
У 1994 році розпочалися поставки модифікації AIM-120B, яка отримала вдосконалену електроніку та програмне забезпечення. Модель B була оснащена новим цифровим процесором, програмованою пам’яттю з можливістю стирання та п’ятьма модернізаціями апаратного забезпечення електронних блоків. Ці удосконалення підвищили надійність ракети та її стійкість до радіоелектронної протидії.
AIM-120B також отримала більш досконалу інерційну навігаційну систему WGU-41/B, яка забезпечила краще наведення на ціль на середній ділянці польоту. На тривалий час саме ця модифікація стала основною для літаків F-16 більшості європейських країн, які не бачили потреби в закупівлі нових, дорожчих ракет аж до середини 2010-х років.
У 1996 році на озброєння надійшла перша модифікація ракети AIM-120C. Вона була створена в межах фази першої комплексної програми модернізації P3I (Pre-Planned Product Improvement, Phase 1).
Головною зовнішньою відмінністю AIM-120C стало зменшене крило та оперення з розмахом 447 мм. Це дало можливість розміщувати шість ракет у внутрішньому відсіку F-22A Raptor замість чотирьох, як у випадку з AIM-120A та AIM-120B, а також знизити аеродинамічний опір. Однак це було досягнуто за рахунок деякого погіршення маневрених характеристик.
AIM-120C отримала вдосконалену систему наведення, а маса бойової частини була зменшена до 18 кг. При цьому ефективність ураження залишилася на тому ж рівні.
У 1998 році була впроваджена нова бойова частина AGM-120C-4 з удосконаленим підривником WDU-41B.
У 2000 році почалися поставки варіантів AIM-120C-5 (на експорт) і AIM-120C-6 (для використання в ЗС США), створених у межах другої фази модернізації (P3I-2). Ці ракети були оснащені новим програмним забезпеченням, яке забезпечувало кращу роздільну здатність і підвищену завадостійкість ГСН.
Ще одним важливим удосконаленням стало впровадження компактніших аеродинамічних приводів керм, що дозволило збільшити паливний заряд на 127 мм і продовжити дальність польоту ракети до 105 км.
Окрім того, починаючи з цієї версії ракети, вони стали витримувати граничне перевантаження до 40 G. Що підвищило маневровість ракети.
Ракети AIM-120C-5 постачали до країн, які вже мали на озброєнні AMRAAM попередніх модифікацій (Канада та Швеція), а також новим замовникам — Польщі, Чилі (де ними оснащуються винищувачі F-16C), Угорщині та Чехії (для оснащення літаків JAS 39C Gripen). Британські ВПС також замовили партію ракет AIM-120C-5 для оснащення винищувачів Eurofighter Typhoon.
У 2004 році була створена нова модифікація ракети AMRAAM — AIM-120C-7 (P3I-3). Вона отримала нове програмне забезпечення, яке ще більше підвищило роздільну здатність і завадостійкість ГСН.
Використання сучаснішої та компактнішої елементної бази дозволило ще раз збільшити довжину моторного відсіка. Вдосконалена ГСН та силова установка забезпечили збільшення дальності польоту до 120 км. Це зробило ракету ефективнішою, враховуючи взяття на озброєння нових або модернізованих винищувачів, оснащених РЛС з активними фазованими антенними решітками (АФАР).
Наступною модифікацією ракети AMRAAM стала AIM-120D, створена в межах програми P3I-4. У квітні 2006 року вона була вперше запущена з винищувача 5-го покоління F-22A Raptor.
Система наведення AIM-120D була доповнена приймачем супутникової навігаційної системи GPS і двостороннім каналом передачі даних Link 16 Datalink.
Також було впроваджено поліпшене програмне забезпечення, яке дало ракеті можливість використовувати оптимальніші траєкторії польоту, що додатково збільшило її дальність.
Однак при використанні такої траєкторії ракети мають меншу швидкість польоту, що дає більше шансів ворожому літаку втекти від неї. За різними оцінками, це дало можливість збільшити максимальну дальність польоту ракети до 160 чи навіть 180 км. Проте першоджерела таких оцінок є більш ніж сумнівними.
Найсучасніша версія сімейства AMRAAM, AIM-120D-3 була створена в межах програми F3R разом з експортною версією AIM-120С-8, яка має подібні характеристики. Деяку кількість ракет у версії AIM-120С-8 має отримати й Україна.
Про конкретні деталі цієї модернізації відомо мало. Повідомлялося, що в межах цієї модернізації були вдосконалені 15 плат у секції наведення ракет і передбачена можливість постійного оновлення новими версіями програмного забезпечення. На ракету встановлюється найновіше програмне забезпечення System Improvement Program-3F і апаратне забезпечення F#R, яке замінило застарілі програми з попередніх версій.
Перше бойове випробування ракети AMRAAM F3R здійснили в червні 2022 року. А у липні 2023 року ВПС США та компанія Raytheon успішно завершили експлуатаційні та дослідно-конструкторські випробування варіанту шляхом проведення стрільб з літака F-16.
У поточних масогабаритних розмірах ракети AMRAAM вже, фактично, досягли піка свого розвитку, оскільки нескінченне мініатюризування електроніки чи вдосконалення програмного забезпечення неможливе. Для подальшого розвитку необхідно або фізично збільшувати габарити ракети, або створювати на її основі принципово нову модель.
Другий шлях обрала компанія Raytheon, створивши ракету AMRAAM-ER. Ця ракета була розроблена у співпраці з норвезькою компанією Kongsberg для використання в складі ЗРК NASAMS шляхом поєднання технологій корабельної зенітної ракети RIM-162 ESSM та AMRAAM.
Конструктивно AMRAAM-ER повторює RIM-162 ESSM: обидві оснащені однаковим твердопаливним ракетним двигуном і бойовою частиною масою 39 кілограмів. Від AIM-120C8 AMRAAM нова ракета запозичила активну радіолокаційну головку самонаведення та систему управління.
Нова ракета була створена досить швидко. Перші випробування були проведені в травні 2021 року, а вже у лютому 2024 року ракета підтвердила заявлені характеристики під час льотних випробувань. Вже в серпні 2024 року уряд Норвегії звернувся до США з запитом щодо закупівлі 100 ракет збільшеної дальності AMRAAM-ER.
Представники Kongsberg зазначають, що дальність дії AMRAAM-ER, при запуску із землі, у порівнянні з базовою ракетою AIM-120C8 збільшена на 50%, а висота – на 70%. Хоча ці показники неможливо безпосередньо перевести у дальність запуску з літака, можна стверджувати, що нова ракета отримала значний приріст дальності польоту.
І хоча ракета створювалася в першу чергу для застосування з наземних пускових установок, ще у 2021 році Raytheon повідомила про можливість інтеграції нової ракети на літаки F-35. Тож, цілком можливо, що в майбутньому ця ракета увійде до арсеналу винищувальної авіації.
Перший і головний міф щодо ефективності ракет виник внаслідок того, що люди не розуміють, як працюють ракети повітря-повітря. Часто цифра максимальної дальності польоту ракети сприймається як еквівалент реальної ефективної дальності. Хоча насправді цифра максимальної дальності є радше маркетинговим показником, аніж чимось іншим.
Так, наприклад, максимальна дальність пуску ракети AIM-120 C-5, за різними оцінками, становить до 105 км, а максимальна ефективна дальність пуску, відповідно до американських настанов, становить 50 км.
Така різниця виникає тому, що на реальну ефективну дальність застосування ракети впливає величезна кількість факторів: висота пуску, висота цілі, швидкість носія та цілі, відносні курси, маневреність цілі, тощо.
Ефективна дальність ураження для цілей типу великого транспортного літака, та ворожого винищувача, який може банально розвернутися та втекти від ракети, є кардинально різною. І ці фактори справедливі для всіх типів ракет повітря-повітря.
Це можна наочно продемонструвати діаграма можливих зон пусків для ракети Р-27ЕР, яка має номінальну максимальну дальність 95 км. Проте, як ми бачимо на діаграмі, реальна дальність застосування проти цілі, яка летить на зустріч, на висоті 10 км, становить не 95, а 60 км. При цьому на висоті 5 км ця дистанція зменшується до менш як 40 км, а на висоті 1 км — до 25 км.
При пусках навздогін на малих висотах дальність взагалі падає до 10 км, що майже на порядок менше за номінальний показник.
Другим міфом щодо ракет AIM-120 є те, що завдяки активній радіолокаційній ГСН вони здатні працювати в режимі «вистрілив та забув» і не потребують підсвічування з літака на відміну від напівактивних ракет. Що значно спрощує використання та робить його безпечнішим.
І це не міф, за великим рахунком. Однак, тут є один важливий нюанс. За відсутності корекції з літака ракету можна пустити лише в розрахункову точку зустрічі з ворожим літаком. Однак, варто ворогу здійснити протиракетний маневр, змінити курс чи навіть просто змінити свою швидкість, і з великою імовірністю ракета прилетить у нікуди. Для надійного ураження цілі її все одно потрібно тримати захопленою радаром літака-носія та корегувати ракету у процесі польоту.
Що справді робить активна ГСН, так це підвищує точність, з якою ракета перехоплює ціль на кінцевій ділянці, що значно збільшує ймовірність ураження. Особливо це актуально при пусках по цілях які знаходяться на фоні землі що значно збільшує кількість перешкод, особливо для старих радарів.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
