В серпні 2024 року російське Міністерство оборони публічно повідомило про укладання контракту на випуск танків Т-90М, що будуть вперше оснащені комплексами активного захисту «Арена-М». Очевидно, цьому рішенню спонукали сотні, якщо не тисячі знищених в лобових штурмах одиниць техніки в ході російсько-української війни.

Дешеві FPV-дрони та війська насичені протитанковими засобами зробили позиційну війну жерновами, в яких втратили своє значення броня і динамічний захист. В цих умовах небувалу актуальність  знову набувають дорогі, але ефективні системи активного захисту, що здатні зупинити ворожий снаряд ще до того, як той влучить у ціль.

«Арена»

КАЗ «Арена» — радянська розробка Коломенського конструкторського бюро машинобудування, котра веде свою родослівну ще від проєкту «Шатер» (комплекс 158), що розроблявся в 1975-1977 роках. Він призначений для захисту бронетехніки від керованих ракет, протитанкових гранат та кумулятивних боєприпасів.

Принцип роботи «Арени» заснований на фізичному знищенні уражаючих елементів ще до того, як вони влучать у носій комплексу. Для цього він використовує радіолокаційну антену, систему пускових установок з контрбоєприпасами та бортовий комп’ютер, котрий координує їх роботу.

Інтегрований у танк Т-80УМ-1 комплекс мав наступний вигляд: змонтована на дах башти антена радіолокаційного комплексу забезпечувала круговий огляд для бойової системи, що оперувала встановленими по периметру пусковими установками з 22 контрбоєприпасами. Останні перекривають периметр у діапазоні 220 градусів.

Під час роботи бортова радіолокаційна станція комплексу беззупинно опромінює радіохвилями простір навколо себе в радіусі 50 метрів та шукає об’єкти, що рухаються на швидкостях 70-700 м/с. У випадку виявленя такого, що рухається у напрямку машини, «Арена» вираховує точку зустрічі та обирає перехоплювач у необхідному секторі.

У потрібний момент комплекс відстрілює обраний контрбоєприпас, що рухається під кутом 50° у напрямку цілі та детонує в повітрі по радіосигналу. Вибух формує вузьконаправлений потік уламків, котрі руйнують корпус ворожого снаряду.

Варто зауважити, що контрбоєприпас системи має складну конструкцію з готовими уражаючими елементами різної товщини та ваги, що давало їм різну швидкість польоту. За задумом, це забезпечувало поступове руйнування ворожої ракети починаючи від донної частини, де розташований двигун та бойова частина, до носової частини, де традиційно розміщений ініціатор. Такий підхід нівелював можливий передчасний вибух кумулятивної БЧ, струмінь якої може зберігати значну пробивну силу на відстані кількох метрів.

Час реакції «Арени» складає усього 0,07 секунди. Комплекс здатен ігнорувати проліт куль та малокаліберних снарядів, а також боєприпасів, що рухаються повз бойову машину.

Комплекс виявився відносно легким – вага танкових комплектів не перевищувала 1-1,3 тонн. Внутрішнє бортове обладнання займало не більше 30 дм³, яке могло живитись від бортової електромережі. Все це дозволило випробувати комплекс навіть на бойовій машині піхоти БМП-3.

Комплекс «Арена» виявився перспективним та надійно перехоплював заявлені параметрами цілі. Порівняно з аналогами його суттєвою перевагою була можливість  майже миттєвого перехоплення одразу кількох об’єктів, що рухаються з різних напрямків. Крім того, він був невимогливим до бронювання та технічних характеристик носія.

Втім, комплекс мав і низку недоліків. Головним з них була громіздка та вразлива до уламків та стрілецького вогню антена РЛС з втратою якої весь комплекс переставав працювати. Крім того, як і будь який інший КАЗ, його робота напряму несла загрозу піхоті, що знаходиться поряд з машиною.

Розробка «Арени» була завершена у 1982 році. Система успішно пройшла випробування, однак через низку факторів так і не зацікавила військових. З 1997 року вона активно пропонувалась інозамовникам, проте не мала успіхів.

«Арена-Э»

Після розпаду Радянського Союзу вже російське Коломенське конструкторське бюро машинобудування продовжило роботу над своїм проєктом та, за відкритими данними, завершило розробку оновленого комплексу наприкінці 2000-х років.

В 2012 році на виставці розробники показали макет глибоко модернізованого комплексу під назвою «Арена-Э», а вже у 2015 році на одній з оборонних виставок було представлено зразок, встановлений на експортній модифікації танку Т-72Б3.

«Арена-Э», остання літера назви якої вказує на експортне призначення, замість старої громіздкої антени отримала рознесений радіолокаційний комплекс, до складу якого входило 6 пар випромінювачів та датчиків прийому відбитих єлектромагнітних хвиль.

Новий комплекс виявився значно компактнішим, а також простим у монтування на танки радянського зразка. Його модульна мережа датчиків стала стійкою до ушкоджень та могла продовжити роботу навіть після вибивання кількох секторів.

Отримала система і значно спрощену систему пускових установок на 8 контрбоєприпасів, що розміщувались у двох масивних навісних бортових модулях. Такої оптимізації при збереженні кругового захисту вдалось досягти завдяки появі в «Арена-Э» коригованих контрбоєприпасів, які програмуються бортовим комп’ютером для довертання у напрямку цілі після пострілу.

Точні характеристики нових перехоплювачів не розкриваються. Однак, судячи зі встановлення пускових установок під кутом у 90° відносно одна до одної, контрбоєприпас може довертати фронтальну частину у горизонтальній площині на 30-45°, покриваючи одразу декілька секторів.

«Існують спеціальні імпульсні двигуни корекції, які дозволяють довертати [боєприпаси до цілі] за мінімальний час. Один боєприпас покриває в 5 разів більший сектор захисту. Це дозволило забезпечити повний круговий захист і розширити сектор захисту зверху», — розповів начальник відділу розробки та перспективного проектування КБМ Володимиро Харкін.

Принцип дії самих комплексу залишився незмінним, однак час реакції та виявлення загроз зріс, що дозволило розширити діапазон швидкостей доступних до перехоплення об’єктів з 700 до 1200 м/с. Теоретично, це має дозволити системі перехоалювати навіть постріли танкових кумулятивних снарядів.

Втім, за час розробки комплексу на озброєнні армій низки країн з’явились протитанкові ракетні комплекси третього покоління на зразкок американського FGM-148 Javelin, що уражають танки у верхню напівсферу. Представлені зразки «Арена-Э» не мають вертикально направлених датчиків та пускових установок, що робить неможливим перехоплення таких засобів.

«Арена-М»

У 2017 році генеральний конструктор Коломеньского конструкторського бюро машинобудування Валерій Кашин повідомив про плани встановлення комплексу «Арена-М» на російські танки Т-72 и Т-90. Кодифікована система отримала відомчий індекс Т09-А6.

«Наразі комплекс активного захисту проходить випробування за котрими спостерігає головнокомандувач Сухопутніх військ генерал-полковник Салюков», — заявив Кашин.

Пізніше, у 2019 році, в мережі з’явилось перше публічне фото комплексу, що був встановлений на танк Т-72Б3 зразка 2016 року. Машина знаходилась на полігоні, де, очевидно, проходила випробування.

«Арена-М» отримала компонування схоже на експорту модифікацію «Арена-Э». Однак можна помітити відмінності, зокрема, змінений комплект пускових пристроїв на 5 контрбоєприпасів.

Згодом російські телеканали оприлюднили кадри польових випробувань системи, в ході яких оснащений комплексом активного захисту Т-72Б3 успішно перехопив та знищив кумулятивний постріл протитанкового гранатомету РПГ-7. На них можна помітити сліди роботи імпульсних двигунів контрбоєприпасу.

Однак якщо комплекти КАЗ для радянських танків представляють собою навісний комплект обладнання, то версія «Арени» для Т-90М передбачає повну інтеграцію у конструкцію башти.

На схемах патентних документів зображено елементи комплексу заховані під зовнішніми броньованими екранами на яких встановлений динамічний захист «Реликт».

Пускові установки у кількості 14 одиниць, що забезпечують кругову оборону машини, були встановлені на місце бортових контейнерів для запасних частин та обладнання. Частину простору у кормовій частині башти зайняв обчислювальний електронний модуль комплексу.

Пари випромінювачів та прийомних пристроїв радіолокаційної станції комплексу встановлені на щоках лобової броні башти над блоками динамічного захисту. Ще чотири пари перекривають бортову та кормову проєкції машини. У той же час не помічено датчиків, котрі контролювали б простір над баштою машини.

На початку 2024 року генеральний конструктор російського «Конструкторского бюро приборостроения» Валерій Кашин заявив, що його відомство працює над адаптацією «Арени-М» для перехоплення ударних безпілотників.

«Комплекс активного захисту, призначений для захисту від протитанкових засобів, подано на кваліфікаційні випробування. Одночасно ми удосконалюємо комплекс для захисту від баражуючих дронів», — сказав він.

Такі роботи, очевидно, торкнулись роботи радіолокаційного комплексу та бортового комп’ютера, чутливість та система селекції яких має бути адаптована до виявлення та ідентифіції малопомітних об’єктів. Крім того, відкритим залишиться питання перехоплення ударних дронів-мультикоптерів, що можуть рухатись нелінійно та активно маневрувати у просторі.

Окремо також стоїть питання перехоплення сучасних протитанкових ракет, що атакують у верхній напівсфері. Про можливість їх знищення комплексом раніше заявлялось директором російської держкорпорпції «Ростех» Бекханом Оздоєвим.

«Можливості комплексу настільки високі, що дозволяють йому перехоплювати всі сучасні протитанкові керовані ракети, у тому числі широко відомі Javelin та Spike, що атакують зверху», — заявив Оздоєв.

Однак, судячи з оприлюдненого патенту для Т-90 та показаних зразків, комплекс «Арена-М» не отримав вертикально направлених датчиків та не здатен виявити направлену у верхню напівсферу загрозу. Також очевидно, що навіть маневруючі контрбоєприпаси не зможуть у польоті розвернутись на 180 градусів та уразити пролітаючий у дах боєприпас.

Відповідно, над баштою такої машини існує «сліпа зона» у вигляді 80-градусного оберненого конуса в який може проникнути непоміченим ракета або безпілотник.