Балістичні та крилаті ракети Європи: крок до стратегічної незалежності

Закінчення холодної війни та зменшення напруги в Європі дозволило більшості європейських країн відмовитися від далекобійної зброї та закрити більшість проєктів, спрямованих на створення подібних засобів ураження.

Проте після 2022 року, коли Росія напала на Україну, європейські країни опинилися в дуже складній ситуації. Тоді, коли Росія обстрілювала Україну балістичними ракетами з «Искандер», європейські держави взагалі не мали аналогічних засобів ураження.

Незважаючи на це, деякі країни анонсували розробку власних балістичних ракет із високим відсотком вітчизняних компонентів, щоб зменшити залежність від закордонних постачань.

Окрім балістичних, активно почав розвиватися й напрямок крилатих ракет, оскільки наявний європейський арсенал здебільшого орієнтований на удари по цілям на відстанях до 500 км. При цьому ракети на кшталт «Томагавк» та «MdCN», що перебувають на озброєнні Великої Британії та Франції відповідно, залишаються доволі малочисельними, а основними платформами їх застосування є кораблі та підводні човни.

Балістичні ракети

Після початку вторгнення Росії в Україну та активного використання загарбниками балістичних ракет середньої дальності європейські країни активізували розробки власних ракет цього класу. Наприклад, у Великій Британії у 2025 році офіційно запущено Project NIGHTFALL – програму зі створення мобільної тактичної балістичної ракети наземного базування.

Вимоги Міноборони передбачають дальність польоту понад 500 км, бойову частину масою близько 200–300 кг і високу точність ураження цілей: відхилення CEP має становити лише 5 м навіть без підключення до GNSS.

Ракетний комплекс має забезпечувати швидкий пуск, а час розгортання та згортання не перевищувати 10 хвилин, включно з уведенням і підтвердженням координат цілі. При цьому з одного мобільного пускового комплексу передбачено запускати понад дві ракети підряд за 15 хвилин із подальшим залишенням вогневої позиції.

Крім того, Міноборони визначило цільову ціну ракети – приблизно 500 тис. фунтів стерлінгів (без бойової частини та пускової установки) і планує виробництво щонайменше 10 ракет на місяць. Для пришвидшення розробки передбачено випробування демонстратора вже через 9 місяців після підписання контракту та серійний випуск через 3–6 місяців після цього.

Міністерство оборони Британії закликає компанії об’єднуватися в консорціуми для повного покриття вимог NIGHTFALL, але водночас вимагає мінімізувати використання іноземних компонентів, аби забезпечити незалежний експорт цієї зброї й не залежати від американських чи інших закордонних комплектуючих.

Разом із Британією власну програму з розробки національної балістичної ракети запустила і Франція. Компанія ArianeGroup на Паризькому авіашоу 2025 року продемонструвала макети двох наземних балістичних ракет у межах проєкту MBT – Missile Balistique Terrestre з дальністю приблизно 1000 і 2500 км.

Обидві ракети матимуть відділювані маневрові бойові частини (так звані глайдери), які на підсліпій траєкторії здійснюють маневри для подолання систем протиракетної оборони противника.

Основна бойова частина ракети має бути неконвенційною, зі спеціальною високощільною вибуховою речовиною, масою від кількох сотень до приблизно 1000 кг. Загалом програма MBT ставить ті ж цілі, що й британська: створення незалежної ракети середньої дальності з високою прецизійністю до 2030 року.

Слід зауважити, що ця ініціатива є питанням національної безпеки Франції, яка вже тривалий час веде незалежні розробки стратегічно важливого озброєння. Нова ракета не стала винятком.

Окрім окремих програм, розробки здійснюються і в кооперації. Так, Велика Британія та Німеччина у 2025 році оголосили про спільне створення наддалекобійної ракети під назвою Deep Precision Strike з дальністю польоту близько 2000 км. Проєкт реалізується в межах домовленості Trinity House та передбачає створення сучасної зброї великої дальності, але через обмежену кількість інформації поки невідомо, чи йдеться про балістичну, чи про крилату ракету.

Також у 2024 році представники НАТО (Франція, Німеччина, Італія, Польща та інші) підписали угоду про спільну розробку ракет із дальністю 1000–2000 км у відповідь на виклики російської агресії. Ця ініціатива може передбачати як балістичні, так і крилаті технології для нанесення далекобійних ударів по ворогу, а її реалізацію заплановано на середину 2020-х – приблизно до 2030 року.

Перспективні крилаті й гіперзвукові ракети

Окрім балістичних ракет, європейські держави також приділяють значну увагу розробці перспективних і далекобійних крилатих ракет, які за своєю вартістю та витратами на розробку є значно дешевшими, але при цьому зберігають руйнівний потенціал на великих дальностях.

Найвизначнішим спільним європейським проєктом серед крилатих ракет є англо-франко-італійська програма Future Cruise/Anti-Ship Weapon (FC/ASW). Запущена у 2017 році за англо-французькою угодою й відома у Британії як SPEAR 5, вона має на меті замінити крилаті ракети Storm Shadow/SCALP та протикорабельні Exocet/Harpoon, які становлять основу ударних і протикорабельних сил Британії та Франції.

У червні 2023 року до проєкту офіційно приєдналася Італія, яку представляє компанія MBDA Italy, що дозволило розширити технологічну базу. Нині програма FC/ASW фінансується рівними частинами Францією та Великою Британією, а бюджет концепт-фази становить близько 100 млн євро. Проєкт передбачає створення двох варіантів ракети: стелс-субзвукової для ударів по наземних цілях (Land-attack) та надзвукової — для протикорабельних завдань. За планом, перші прототипи мали з’явитися у 2024–2025 рр., а серійні зразки надійти на озброєння близько 2028 року (протикорабельний варіант) та 2030 року (ударний варіант).

Наразі точний статус програми невідомий, а офіційна дата прийняття на озброєння, ймовірно, буде перенесена на 2030 рік або пізніше через внутрішні проблеми з розробкою концепції та складнощі зі створенням готового прототипу.

Франція, окрім участі в цій кооперації, паралельно веде й незалежну розробку власної ракети для сухопутних систем. У червні 2024 року компанія MBDA France оголосила про нову наземну систему Land Cruise Missile (LCM) — крилату ракету наземного базування на основі морської ракети MdCN.

За даними компанії, LCM успадкує унікальні характеристики MdCN, зокрема дуже велику дальність польоту (ймовірно, понад 1500 км), високу точність та високу стійкість проти систем ППО та РЕБ завдяки низькій помітності й низькому профілю польоту, що дає змогу здійснювати політ на наднизьких висотах.

До цієї категорії належить іспанський проєкт VALERO (Vehículo Aéreo Ligero Español Remotamente Operado). У 2023 році компанія Indra започаткувала амбітну програму у сфері дистанційно керованих бойових систем, яку представили на виставці FEINDEF 2025 у Мадриді.

VALERO позиціонується як повністю іспанська багатоцільова «повітряна зброєва система», що охоплює нову категорію — легкиг багатоцільових безпілотних апаратів з модульною конструкцією, які здатні виконувати ударні, розвідувальні, обманні та місії РЕП в умовах сучасних багатодоменних конфліктів.

Система VALERO складається з чотирьох головних компонентів:

• апарата VAM (Vehículo Aéreo Multipropósito) — легкого безпілотника з турбореактивним двигуном;

• наземної пускової установки LSC із чотирма пусковими апаратами;

• командного вузла EPC (мобільного чи стаціонарного);

• допоміжного обладнання для обслуговування системи.

VAM має прямокутний фюзеляж і здатний нести корисний вантаж масою до 250 кг; складані крила розташовані ближче до центру для кращої аеродинаміки й інтеграції.

За технічними даними, VALERO здатен розвивати швидкість ~778 км/год на малих висотах і до 988 км/год на великих, що робить його конкурентом суб- і транзвуковим крилатим ракетам, але з перевагою у багаторазовості застосування й початковій дешевизні. Завдяки модульності система може виконувати завдання ударної, розвідувальної, радіоелектроної платформи, що значно підвищує її варіативність і придатність для масованих операцій.

Особливість VALERO — можливість як повітряного, так і наземного запуску. Повітряний варіант передбачає використання носіїв типу Eurofighter Typhoon або навіть F-35 (із внутрішнім відсіком), тоді як наземний реалізується через ПУ із чотирма ракетами. Передбачається також додавання бустерів для запуску з морських платформ або контейнерів.

Функціонально VALERO створено як елемент концепції колективної бойової взаємодії: апарати можуть діяти в роях, обмінюватися даними між собою та з командним пунктом, здійснювати прорив повітряного простору противника. Система містить вбудовані елементи штучного інтелекту, що дозволяє ухвалювати автономні рішення в реальному часі без надмірного обміну даними.

Зі стратегічного погляду, VALERO є важливим кроком до технологічної й оборонної автономії Іспанії та всієї Європи. Увесь ланцюг — від проєктування до виробництва — забезпечується на національному рівні.

Висновок

Як вже стало зрозуміло з цієї статті, деякі європейські країни ініціювали розробку нових та перспективних засобів далекобійного ураження. Основними гравцями у цьому напрямку є Велика Британія, Франція, Іспанія та Німеччина. Водночас у найближчі роки інші країни можуть або розпочати власні програми, або приєднатися до існуючих, оскільки питання оборони Європи стає дедалі актуальнішим на тлі активізації Збройних сил Росії у трьох прикордонних державах.

Що стосується темпів розробки цього озброєння, наразі європейські країни планують створити балістичні ракети протягом одного-трьох років. Однак реальні строки розробки та тиск на фінансування, який активно впливає на темпи робіт, наразі важко передбачити.