Нещодавно Європейська комісія опублікувала новий засадничий документ «Білу книгу європейської оборони», в якій визначила ключові безпекові виклики, які стоять перед ЄС, а також шляхи їх подолання. В цьому матеріалі ми підготували коротку вижимку з тексту документа та спробували проаналізувати його текст та чому це важливо для України.

Що таке Біла книга та чому це важливо

Білі книги Європейської комісії – це документи, що містять пропозиції щодо дій Європейського Союзу (ЄС) у певній сфері. Метою Білої книги є започаткування дебатів із громадськістю, зацікавленими сторонами, Європейським парламентом і Радою з метою досягнення політичного консенсусу.

Публікація цього документа означає, що від закликів лідерів окремих країн та топових європейських бюрократів щодо системного посилення обороноздатності ЄС почав перехід до системної бюрократичної роботи в цьому напрямку. З одного боку бюрократія ЄС є надзвичайно повільною та вимагає численних узгоджень країн-членів перед остаточним формуванням. Однак у разі запуску бюрократичного процесу він матиме велику інерцію, яку буде важко, хоча і можливо зупинити.

Проте важливо розуміти, що хоча інституціоналізація загального плану переозброєння ЄС з випуском цього документа вже відбулася, однак це лише перший крок у тривалому процесі переговорів, узгоджень, унормувань процедур та фактичної імплементації загальної стратегії у конкретні дії.

Загальне бачення

Біла книга є основою для плану переозброєння Європи і обґрунтовує необхідність зростання європейських оборонних інвестицій та трансформації бюрократичних процедур. У ній викладені необхідні кроки для відновлення європейської оборони, підтримки України, усунення критичного дефіциту сил і засобів та створення потужної і конкурентоспроможної оборонно-промислової бази.

У короткостроковій перспективі Європейська комісія пропонує конкретні варіанти співпраці між країнами-членами з метою термінового поповнення їхніх запасів боєприпасів, озброєнь і військової техніки. Це також необхідно для збереження і посилення військової підтримки України.

На середньострокову і довгострокову перспективу передбачено посилення критично важливих сфер, де держави-члени вже визначили прогалини в ініціативах ЄС і НАТО. Пропонується, щоб держави-члени терміново об’єднали свої зусилля для усунення цих прогалин, зокрема за допомогою низки оборонних проектів, що становлять спільний європейський інтерес, які мають бути визначені державами-членами і на які поширюватимуться стимули з боку ЄС.

Окрім того, в документі визнається що світовий порядок зазнає змін такого масштабу, якого не було з 1945 року. Ці зміни є особливо глибокими в Європі. Політична рівновага, що виникла після закінчення Другої світової війни, а потім завершення холодної війни, була серйозно порушена. «Хоч як ми сумували б за цією старою реальністю, ми повинні прийняти, що вона не повернеться».

Зазначається, що новий міжнародний порядок буде сформований у другій половині цього десятиліття і якщо ЄС не сформує цей порядок, то Європа залишиться пасивними реципієнтами результатів цього періоду міждержавної конкуренції з усіма негативними наслідками, які можуть з цього випливати, включно з реальною перспективою повномасштабної війни.

Стратегічна конкуренція зростає від Арктики до Балтики, від Близького Сходу до Північної Африки. Транснаціональні виклики — швидкі технологічні зміни, міграція та зміна клімату, можуть створити величезний тиск на політичну та економічну систему ЄС. Водночас авторитарні держави, як-от Китай, дедалі більше прагнуть утвердити свою владу і контроль в економіці та суспільстві Європи. При цьому традиційні союзники і партнери, як-от Сполучені Штати, також зміщують свою увагу з Європи на інші регіони світу.

«Це те, про що нас попереджали багато разів, але зараз це відбувається швидше, ніж багато хто очікував»

Окремо в документі декілька разів наголошується, що майбутнє України та результати, з якими завершиться російсько-українська війна, має фундаментальне значення для майбутнього Європи в цілому.

Виклики

«Географія і навіть історія Європейського Союзу роблять його вразливим до певних типів викликів у ширшому європейському сусідстві. Близькість до Північної Африки та Близького Сходу робить Європу вразливою для поширення наслідків воєн, міграції та кліматичних змін, які вразили ці регіони. На півночі Арктика стає новою ареною геополітичної конкуренції. По той бік Атлантики Сполучені Штати, традиційно сильний союзник, чітко усвідомлюють, що вони вважають себе надмірно заангажованими в Європі і потребують відновлення балансу, зменшуючи свою історичну роль як головного гаранта безпеки».

Визначено що у короткостроковій перспективі майбутнє Європи визначається боротьбою в Україні. У середньо та довгостроковій перспективі за нинішньої траєкторії деякі з викликів лише загострюватимуться. Тоді як решта світу бере участь у гонці переозброєння, Європа ще не виробила повністю узгодженої відповіді, яка відповідала б серйозності поточного моменту.

Росія визначена як одна з ключових загроз. Очікується що вона продовжить нарощувати свою військову економіку за підтримки Білорусі, КНДР та Ірану. Росія масово розширює свої військово-промислові виробничі потужності, на які, за оцінками, у 2024 році буде витрачено 40% російського федерального бюджету і до 9% ВВП (порівняно з 6% у 2023 році) на оборону. Очікується, що у 2025 році Росія перевищить витрати на оборону країн-членів за паритетом купівельної спроможності. Крім того, Росія чітко дала зрозуміти, що в її розумінні вона залишається у стані війни із Заходом. Якщо Росії буде дозволено досягти своїх цілей в Україні, її територіальні амбіції поширяться і за її межі. Росія залишатиметься фундаментальною загрозою для безпеки Європи в осяжному майбутньому, включаючи її більш агресивну ядерну політику і розміщення ядерної зброї в Білорусі. Росія вже підживлює напруженість і нестабільність у сусідніх з Європою країнах, чи то Західні Балкани, Грузія, Молдова, чи Вірменія, і має дедалі більший дестабілізуючий вплив в Африці.

Китай, з одного боку, є ключовим торговельним партнером ЄС, але він також підвищує витрати на оборону, збільшуючи нестабільність в Тихоокеанському  регіоні. Зараз Китай посідає друге місце у світі за рівнем військових витрат, перевершуючи всі інші країни Східної Азії разом узяті. Він швидко розширює свій військовий, зокрема ядерний, космічний і кібернетичний потенціал. Цей зсув значно змінює стратегічний баланс в Індо-Тихоокеанському регіоні. Країна посилює свої політичні, економічні, військові, кібернетичні і когнітивні заходи для примусу Тайваню, залишаючись при цьому нижче порогу прямої конфронтації. Зміна статусу-кво на Тайвані підвищує ризик серйозного зриву, що матиме глибокі економічні і стратегічні наслідки для Європи. Крім того, дії Китаю в Східно-Китайському і Південно-Китайському морях дестабілізують регіон, а його дедалі більша військова проекція в південній частині Тихого і Індійського океанів викликає занепокоєння серед європейських партнерів.

Ключові кроки

У цій Білій книзі викладено комплексний план переозброєння Європи і розбудови її обороноздатності для протидії цим загрозам, що передбачає негайні дії:

• Державам-членам пропонується подати запит на активацію застереження про національну втечу до кінця квітня.
• Раді пропонується невідкладно ухвалити запропонований проект Регламенту про безпеку і дії в Європі (SAFE).
• Співзаконодавцям пропонується ухвалити Європейську програму оборонної промисловості (EDIPB) до літа, включно з її Інструментом підтримки України (USI).
• Законодавцям пропонується розглянути в пріоритетному порядку зміни до Європейського фонду регіонального розвитку, які будуть запропоновані до кінця березня 2025 року. Після середньострокового перегляду політики згуртування національні, регіональні та місцеві органи влади зможуть добровільно виділяти кошти в межах своїх поточних програм на нові пріоритети, включаючи посилення обороноздатності та безпеки.
• Державам-членам пропонується швидко активізувати спільні оборонні закупівлі відповідно до цільового показника щонайменше 40%, запропонованого Європейською стратегією оборонної промисловості (EDIS), зокрема під егідою інструменту SAFE.
• Державам-членам пропонується якнайшвидше узгодити нову амбітну ініціативу з військової підтримки України, включаючи артилерійські боєприпаси, протиповітряну оборону, а також навчання та оснащення.
• Комісія сприятиме інтеграції української оборонної промисловості до єдиного ринку, підтримуватиме розширення коридорів військової мобільності в Україні та вивчатиме питання доступу України до космічних урядових послуг ЄС.
• Комісія закликає Раду керуючих Європейського інвестиційного банку терміново посилити підтримку європейської оборонної промисловості, зокрема, шляхом подальшого звуження переліку виключених видів діяльності та збільшення обсягу доступного фінансування.
• Комісія негайно розпочне Стратегічний діалог з оборонною промисловістю, також звертаючись до експертів ЄАД або Військового штабу ЄС, якщо це буде доцільно.
• До червня 2025 року Комісія представить пропозицію щодо спрощення оборонного омнібуса.
• У 2025 році ЄС представить Європейську технологічну дорожню карту озброєнь щодо інвестицій в передові технологічні можливості подвійного призначення.
• До кінця 2025 року Комісія і РПЛ ухвалять Спільне повідомлення про військову мобільність, що супроводжуватиметься необхідними законодавчими пропозиціями.

Критичні прогалини в спроможностях Європи

На основі прогалин в оборонних спроможностях, уже виявлених державами-членами, в Білій книзі було визначено сім пріоритетних сфер, які є критично важливими для побудови надійної європейської оборони.

Протиповітряна і протиракетна оборона: інтегрована, багаторівнева, протиповітряна і протиракетна оборона, яка захищає від повного спектру повітряних загроз (крилаті ракети, балістичні і гіперзвукові ракети, літаки і БПЛА).

Артилерійські системи: включаючи сучасну артилерію і ракетні системи далекого радіуса дії, призначені для завдавання точних ударів по наземних цілях на великих відстанях (глибокий високоточний удар).

Боєприпаси і ракети: спираючись на ініціативу Європейської служби зовнішньої діяльності “План боєприпасів 2.0”, має бути створений стратегічний запас боєприпасів, ракет і компонентів разом із достатніми виробничими потужностями оборонної промисловості для забезпечення своєчасного поповнення запасів.

Безпілотники та системи протидії безпілотникам: безпілотні системи, включаючи повітряні, наземні, надводні та підводні апарати, якими можна керувати дистанційно або які працюють автономно, використовуючи сучасне програмне забезпечення та датчики, і які розширюють можливості, що надаються цими технологіями (наприклад, обізнаність про ситуацію, спостереження тощо).

Військова мобільність: загальноєвропейська мережа сухопутних коридорів, аеропортів, морських портів і допоміжних елементів і служб, які сприяють безперешкодному і швидкому транспортуванню військ і військової техніки по території ЄС і країн-партнерок.

ШІ, квантові, кібернетичні та електронні війни: оборонні програми з використанням військового ШІ і квантових обчислень; передові електронні системи ЄС, призначені для а) захисту і забезпечення безперешкодного використання електромагнітного спектра для наземних, повітряних, космічних і військово-морських сил і операцій; б) придушення, порушення і унеможливлення використання електромагнітного спектра противником; в) захисту свободи дій в кіберпросторі і забезпечення безперешкодного доступу до кіберпотужностей. Для забезпечення захисту і свободи маневру в кіберпросторі як оборонні, так і наступальні кіберпотужності. Разом з державами-членами необхідно розробити схему добровільної підтримки наступальних кіберпотужностей як надійного засобу стримування.

Стратегічні засоби забезпечення та захист критичної інфраструктури, включаючи, але не обмежуючись: стратегічні літаки повітряних перевезень та дозаправки літаків “повітря-повітря”, розвідку та спостереження, обізнаність про морські простори, використання та захист космічних та інших захищених засобів зв’язку та військової паливної інфраструктури.

Спільні закупівлі як шлях уперед

Відзначено, що у попередніх звітах відзначалося, що відсутність співпраці між державами призвела до неефективності розвитку оборонних сил і засобів і поклала додаткові витрати на всі держави-члени. Як наслідок, втрачаються можливості використати  економію на масштабах закупівель для зниження витрат на одиницю продукції. Низькі і фрагментарні оборонні витрати держав-членів на інновації негативно впливають на нові проривні технології, які є життєво важливими для майбутніх оборонних сил і засобів.

Прогалини в силах і засобах можуть бути усунуті шляхом набуття сил і засобів для ведення війни високої інтенсивності відповідно до процесів розвитку сил і засобів ЄС і НАТО. Масштаб, вартість і складність більшості проектів у цих сферах виходять за межі індивідуальних можливостей країн- членів. Спільні закупівлі є найефективнішим засобом для закупівлі великої кількості витратних матеріалів, як-от боєприпаси. Але спільні закупівлі також є ключовим фактором для реалізації складніших проектів, оскільки об’єднання попиту обмежує витрати, надсилає чіткіші сигнали про попит учасникам ринку, скорочує час виконання замовлень і забезпечує сумісність та взаємозамінність.

Військова мобільність та інфраструктура

Військовій мобільності всередині ЄС перешкоджає бюрократична тяганина, яка часто вимагає як дипломатичного дозволу, характерного для військових перевезень, так і дотримання звичайних адміністративних правил і процесів. Нинішні неузгоджені процедури, зокрема митні, часто призводять до серйозних затримок у видачі дозволів на перетин кордону. Щоб прискорити незалежне стримування Європи і нашу підтримку України, ЄС і держави-члени повинні негайно спростити і впорядкувати правила і процедури, а також забезпечити пріоритетний доступ збройних сил до транспортних об’єктів, мереж і активів, зокрема в контексті безпеки на морі.

З цієї причини ЄС визначив чотири пріоритетні мультимодальні коридори (залізничні, автомобільні, морські і повітряні) для військової мобільності, що забезпечують швидке і масштабне переміщення військ і техніки. Ці коридори потребують значних і термінових інвестицій для полегшення пересування військ і військової техніки.

Військова мобільність також може бути ще більше посилена за рахунок збільшення доступності спеціалізованих транспортних засобів подвійного призначення на всіх видах транспорту.

Комісія за погодженням з Високим представником перегляне все чинне законодавство ЄС, що впливає на військову мобільність, зокрема суворіші правила щодо володіння і контролю над такою критично важливою транспортною інфраструктурою, визначить і модернізує необхідні об’єкти подвійного використання. Цього року ЄС ухвалить Спільне повідомлення про військову мобільність, включно з необхідними законодавчими пропозиціями.

Оборонний омнібус

Спрощення і гармонізація нормативно-правової бази повинні бути зосереджені як на правилах і процедурах, характерних для оборонного сектору, так і на впливі на оборонну промисловість політики і правил ЄС, які не є специфічними для оборони, але заважають Європейській оборонній технологічній і промисловій базі  максимально оперативно реагувати на поточні підвищені потреби.

Комісія негайно розпочне стратегічний діалог з оборонною промисловістю для обговорення можливих заходів у цих сферах, виявлення регуляторних перешкод та вирішення проблем оборонної промисловості. За результатами цього діалогу Комісія представить спеціальну пропозицію щодо спрощення оборонного омнібуса до червня 2025 року:

• посилення перехресної сертифікації оборонної продукції та сприяння взаємному визнанню сертифікації, де це доречно;
• уможливити швидке надання будівельних та екологічних дозволів для оборонно-промислових проектів у пріоритетному порядку в інтересах суспільства;
• забезпечення своєчасної та законної доступності та придатності до використання всіхнеобхідних матеріалів та інших ресурсів у ланцюгу постачання EDTIB(The EU’s Defence Technological and Industrial Base), зокрема, для основних видів використання, для яких відсутні адекватні замінники;
• усунення перешкод для доступності військовослужбовців у відповідний час та у відповідному місці
• усунення перешкод, пов’язаних із доступом до фінансування, зокрема ESG-інвестицій;
• сприяння обміну конфіденційною та чутливою інформацією в умовах, що забезпечують як простоту, так і безпеку роботи з нею;
• впорядкування оборонно-промислових програм ЄС з метою скорочення термінів виконання, спрощення управління проектами, що фінансуються ЄС, і спрощення режиму спільного фінансування з боку держав-членів.

Збільшення військової підтримки України 

Окремий розділ присвячений оборонним потребам України. Відзначається, що вони залишатимуться високими і надалі, незважаючи на будь-яке короткострокове припинення вогню чи мирну угоду. Україна залишатиметься на передовій європейської оборони і безпеки і буде ключовим театром для визначення нового міжнародного порядку, де її власна безпека буде взаємопов’язана з безпекою Європейського Союзу. ЄС та його держави-члени повинні посилити обороноздатність і безпеку України за допомогою “стратегії дикобраза”, щоб вона була здатна стримувати будь-які можливі подальші напади і забезпечувати тривалий мир. Тому вкрай важливо, щоб ЄС та його держави-члени терміново збільшили свою військову допомогу Україні.

Визначено, що військова підтримка України з боку ЄС має бути зосереджена на двох взаємодоповнюючих пріоритетах:

1. Посилити військову та інші форми допомоги ЄС Україні.

У межах довгострокових гарантій безпеки та відповідно до ініціативи Високого представника щодо посилення військової підтримки України, ЄС та його держави-члени повинні забезпечити таке:

• Забезпечення артилерійськими боєприпасами великого калібру з мінімальною метою 2 мільйони пострілів на рік. Існує критична короткострокова потреба у повному фінансуванні боєприпасів поставок в Україну протягом 2025 року, зокрема через стимульовані пожертви із запасів та закупівель. Забезпечення стабільних поставок потребує фінансових зобов’язань вже зараз.
• Надання систем протиповітряної оборони, ракет (зокрема високоточних) і безпілотників є спільними пріоритетами для України та держав-членів.
• Безпілотники є незамінним засобом для усунення асиметрії військових ресурсів на місцях. ЄС та його держави-члени повинні продовжувати підтримувати закупівлю Україною безпілотників і надалі сприяти розвитку власних виробничих потужностей, зокрема шляхом створення спільних підприємств між європейськими та українськими підприємствами.
• Зусилля ЄС та держав-членів щодо підготовки та оснащення українських бригад, а також активної підтримки відновлення батальйонів мають консолідуватися, продовжувати розвиватися і перетворитися на важливий елемент майбутнього розвитку військового потенціалу України. Необхідно також надавати спеціалізовану підтримку та запасні частини, максимально наближені до бойових дій, для технічного обслуговування, ремонту та капітального ремонту пошкодженої в боях техніки з метою кращої адаптації військової техніки, що надсилається в Україну, до реалій на місцях. Крім того, європейські війська отримають значну користь від вивчення фронтового досвіду українських збройних сил.
• Пряма підтримка оборонної промисловості України є найбільш ефективним і економічно вигідним способом підтримки військових зусиль України, зокрема через прямі замовлення на закупівлю продукції оборонної промисловості України державами-членами ЄС для передачі Україні.
• Посилення військової мобільності необхідне для забезпечення безперешкодного надання військової допомоги. Коридори військової мобільності ЄС повинні поширюватися на Україну, що підвищить оперативну сумісність і слугуватиме додатковою гарантією безпеки для стримування від майбутньої агресії.

Розширення доступу до космічних активів та послуг ЄС може стати ключовим фактором посилення обороноздатності України. ЄС має задовольнити запит України на участь у Космічній програмі ЄС, включаючи доступ до космічних урядових послуг у сфері позиціонування, навігації та визначення часу, зв’язку та спостереження за Землею. ЄС також має фінансувати доступ України до послуг, які можуть надаватися комерційними провайдерами з ЄС, включаючи стартапи та розширення, на підтримку та на вимогу Збройних Сил України, космічні активи та запросити Україну до участі в Аналітичному центрі ЄС з обміну космічною інформацією (ISAC).

2. Долучити Україну до ініціатив ЄС з розвитку оборонних спроможностей та інтеграції відповідних оборонних галузей

Україна використовує свій бойовий досвід для постійної адаптації та модернізації обладнання, завдяки чому Україна стала провідною світовою лабораторією оборонних та технологічних інновацій. Тісніша співпраця між українською та європейською оборонною промисловостями дасть можливість передавати знання з перших рук про те, як найкраще використовувати інновації для досягнення військової переваги на полі бою, зокрема щодо швидкого нарощування виробництва та оновлення існуючих можливостей.

Водночас EDTIB залишається на передовій розробки досконаліших великомасштабних оборонних систем і технологій. Інтеграція української оборонної промисловості в EDTIB допоможе їй розширити масштаби, модернізувати, консолідувати та забезпечити економічно ефективну оборонну продукцію на світовому ринку.

Тому якнайшвидше ухвалення проекту Регламенту EDIPB є першочерговим завданням. Після узгодження він прокладе шлях до інтеграції України в європейський ринок оборонного обладнання через спеціальний Інструмент підтримки України (USI) та відкриє діяльність програми для участі України – відповідно до того, що зараз пропонується для SAFE, в рамках різних модальностей цього інструменту.

Розвиток ОПК

Сильний європейський оборонно-промисловий комплекс є необхідною передумовою обороноздатності і надійного стримування. Хоча деякі оборонні компанії ЄС є конкурентоспроможними на світовому ринку, оборонно-промислова база ЄС все ще має структурні недоліки. Нині європейська оборонна промисловість не здатна виробляти оборонні системи і обладнання в тих обсягах і з тією швидкістю, як того потребують держави-члени. Він залишається надто фрагментованим, а домінуючі національні гравці обслуговують переважно внутрішні ринки.

За допомогою цілеспрямованої політики ЄС має підтримувати європейську оборонну промисловість за шістьма стратегічними напрямками:

• підтримка, зміцнення і розвиток промислового потенціалу в ЄС;
• забезпечення постачання критично важливих для галузі ресурсів і зменшення залежності;
• створення справжнього загальноєвропейського ринку оборонного обладнання;
• спрощення існуючих правил і скорочення бюрократичної тяганини;
• стимулювання досліджень і розробок з метою сприяння інноваціям;
• збереження, залучення і розвиток талантів, підвищення кваліфікації і досвіду в оборонному секторі.

На додачу до вирішення проблем ланцюгів постачання і логістичних вузьких місць, нарощування виробничих потужностей залежить від наявності у компаній постійного потоку багаторічних замовлень, які дозволять спрямовувати інвестиції в додаткові виробничі лінії. Довгострокові замовлення – це найкращий спосіб підвищити передбачуваність європейської оборонної промисловості.

Підвищення стійкості оборонних виробничо-збутових ланцюгів ЄС також має ключове значення для обороноздатності. Заплановане створення платформи для спільної закупівлі критично важливої сировини сприятиме економічно ефективному та безпечному постачанню. ЄС також підтримуватиме розвиток вітчизняних альтернатив для технологій, компонентів і процесів, які йому необхідно контролювати.

Оскільки жоден європейський національний оборонний ринок не має розміру, необхідного для достатнього масштабування європейської оборонної промисловості держави-члени повинні мати можливість повністю покладатися на EDTIB і європейські оборонні ланцюги постачання, особливо під час криз і конфліктів. Це означає гарантований доступ до оборонної продукції, компонентів і запасних частин через комплексний режим безпеки постачання.

Справді функціонуючий загальноєвропейський ринок оборонного обладнання був би одним з найбільших внутрішніх оборонних ринків у світі. Спрощення та гармонізація регулювання мають бути зосереджені на правилах і процедурах оборонних закупівель, передачі продукції оборонного призначення всередині ЄС, взаємному визнанні національних дозволів на сертифікацію та наданні дозволів. Крім того, необхідно переглянути вплив на оборонну промисловість політики і нормативних актів ЄС, які не є специфічно оборонними.

Нові механізми залучення витрат на оборону

З 2021 року витрати держав-членів на оборону зросли більш як на 31%, сягнувши 326 млрд євро у 2024 році. Зокрема, інвестиції в оборону досягли безпрецедентних 102 мільярдів євро у 2024 році, що майже вдвічі перевищує суму, витрачену в 2021 році. Проте в цілому європейські витрати на оборону залишаються набагато нижчими, ніж у США, і, що ще більш тривожно, нижчими, ніж у Росії чи Китаю.

У плані переозброєння Європи Комісія визначила п’ять основних напрямів, за якими необхідно терміново і суттєво збільшити європейські оборонні витрати.

• Новий спеціальний фінансовий інструмент для підтримки оборонних інвестицій держав-членів

З огляду на нагальність Комісія пропонує новий регламент ЄС відповідно до статті 122 Договору про функціонування Європейського Союзу щодо надання державам-членам кредитів, забезпечених бюджетом ЄС. В рамках нового регламенту буде створено інструмент “Безпека і дії для Європи” (SAFE) з бюджетом до 150 млрд. SAFE підтримуватиме європейську оборонну промисловість через спільні закупівлі за участі щонайменше двох країн, одна з яких має бути державою-членом, що отримує фінансову допомогу SAFE, а інша може бути іншою державою-членом, державою ЄАВТ, членом ЄЕЗ або Україною. Ці спільні закупівлі охоплюватимуть пріоритетні можливості та засоби, визначені спеціальною Європейською Радою від 6 березня 2025 року.

Асигнування будуть доступні для всіх держав-членів. Вони будуть засновані на попиті і підкріплені національними оборонно-промисловими планами. Після затвердження відповідних планів і підписання кредитної угоди буде доступне попереднє фінансування.

• Скоординована активація положення про національну втечу Пакту про стабільність і зростання

У повідомленні Комісії “Врахування збільшення оборонних витрат в рамках Пакту стабільності та зростання” пропонується скоординоване застосування положення про національну безпеку всіма державами-членами ЄС, щоб забезпечити додаткову гнучкість для збільшення оборонних витрат.

Гнучкість дозволить відхилення від узгодженої траєкторії видатків на суму, еквівалентну збільшенню оборонних видатків (включаючи як інвестиційні, так і поточні видатки), починаючи з 2021 року. Розглядається чотирирічний період (з можливістю продовження). Завдяки такій гнучкості держави-члени можуть мобілізувати додаткові оборонні видатки розміром до 1,5% ВВП. Виходячи з прогнозів поступового освоєння коштів, оборонні інвестиції можуть сягнути щонайменше 800 млрд євро протягом наступних чотирьох років, включно з видатками, що фінансуватимуться за рахунок 150 млрд євро з SAFE, які будуть автоматично зараховуватися відповідно до національних положень про уникнення ризику.

• Зробити існуючі інструменти ЄС гнучкішими задля збільшення інвестицій в оборону

У короткостроковій перспективі ЄС може зробити більше для підтримки нагальної потреби у збільшенні європейських оборонних інвестицій за рахунок бюджету ЄС.

• Внески від Європейського інвестиційного банку

Європейський інвестиційний банк має відігравати чітку і вирішальну роль у фінансуванні європейської оборони. План дій Групи ЄІБ у сфері безпеки і оборони став важливим першим кроком, і його реалізація має прискоритися.

• Мобілізація приватного капіталу

Збільшення державних інвестицій в оборону необхідне, але цього буде недостатньо. Європейські компанії, серед них малі і середні підприємства і компанії з середньою капіталізацією, повинні мати кращий доступ до капіталу, зокрема до гарантійних інструментів для зниження ризиків інвестицій, щоб довести свої рішення до промислового масштабу і стимулювати необхідне Європі промислове зростання.

• Фінансова передбачуваність

Комісія продовжить вивчати додаткові джерела фінансування оборони на рівні ЄС, а також інші елементи і варіанти істотного збільшення фінансування європейської оборони і зміцнення EDTIB. Якщо попит держав-членів на кредитне фінансування, що підтримується з бюджету ЄС в рамках програми SAFE, перевищить пропозицію, Комісія продовжить вивчати інноваційні інструменти, як-от Європейський механізм стабілізації (ESM).

Посилення безпеки через партнерство

Європейський Союз визнає, що сучасні загрози безпеці мають глобальний характер і потребують тісної міжнародної співпраці. Повномасштабна війна Росії проти України створює наслідки, що виходять за межі Європи, а гібридні загрози, зокрема кібератаки, не мають територіальних обмежень. Так само важливими є питання безпеки у космосі та на морі, що потребує координації з міжнародними партнерами та організаціями.

ЄС визначає НАТО ключовою основою колективної оборони та вбачає співпрацю з Альянсом як невід’ємний елемент своєї безпекової стратегії. Особливий акцент робиться на зміцненні трансатлантичного зв’язку, оскільки США очікують від Європи більшої відповідальності за власну безпеку.

Серед ключових партнерів також визначається Сполучене Королівство, Норвегія, Канада та Туреччина.

У ширшому контексті ЄС розглядає можливості оборонно-промислової співпраці з партнерами в Індо-Тихоокеанському регіоні, зокрема з Японією, Південною Кореєю, Австралією, Новою Зеландією та Індією.

Короткий аналіз

Загалом, нова стратегія Єврокомісії обертається навколо трьох стовпів: залучення додаткового фінансування завдяки новим кредитним інструментам з послаблення фіксальних обмежень, спрощення бюрократії та створення загальноєвропейських механізмів та залучення України як нового, великого безпекового гравця/східного щита.

Однак, як ми можемо бачити, вже навіть на стадії стратегії від Єврокомісії, яка ще не затверджена країнами, документ вийшов компромісним. Зокрема, у розділі про додаткове фінансування воно буде спрямоване на закупівлю лише всередині європейських країн, але не Великої Британії, Туреччини, Ізраїлю чи Південної Кореї. Це виключає великих гравців оборонного ринку та показує, що бажання швидкого переозброєння перебуває під сильним тиском європейського збройового лобі та Франції з Німеччиною, які отримають основні вигоди від таких закупівель.

Окрім того, питання підтримки України залишається складним для ухвалення консенсусом навіть без урахування традиційних перепон з боку Угорщини та Словаччини. Зокрема амбітний план про швидке виділення 20-40 млрд євро військової підтримки втілити не вдалося. Навіть його зменшена версія у вигляді 5 млрд євро на постачання 2 млн снарядів не вийшло ухвалити швидко, як це спочатку планувалося.

Окрім того, обмеження початкового терміну нових механізмів фінансування, хоча і з можливістю продовження на 4 роки викликає скептицизм щодо можливості витратити заплановану кількість грошей у такий короткий проміжок часу. Однак, навіть без цього спрощення бюрократії, особливо в сфері транскордонного перекидання військ та техніки уніфікація правил збройового ринку і перехід на масштабні спільні закупівлі будуть значним досягненням. Так, Європейський Союз вперше в історії затвердив фінансування п’яти проєктів з підтримки оборонних закупівель країн-членів об’єднання лише у листопаді 2024 року.