Американські системи ПРО в Європі: чи здатні вони захистити Україну?

Після активного застосування Росією балістичних ракет по Україні постало логічне питання: окрім українських систем протиракетної оборони, чи здатна європейська сторона забезпечити додатковий захист?

Як приклад часто наводять американські системи «Aegis Ashore», встановлені в Польщі та Румунії. Втім, попри їх наявність і розміщення у відносній близькості до України, можливості перехоплення балістичних ракет безпосередньо над територією України залишаються спірними.

Про це свідчать офіційні коментарі як європейських політиків, так і військових. Тож розгляньмо детальніше, що це за системи та проти яких загроз вони призначені.

Історія розміщення систем ПРО США у Польщі та Румунії

Перші плани щодо розгортання американської протиракетної оборони в Центральній Європі з’явилися ще за часів адміністрації Джорджа Буша. У 2007 році США запропонували розмістити наземні протиракетні перехоплювачі GMD у Польщі та радар у Чехії, щоб забезпечити захист від іранських ракет.

Проте у вересні 2009 року президент Барак Обама скасував цей проєкт, замінивши його на так званий «Фазований адаптивний підхід», відомий як EPAA. Ця система ПРО передбачала використання елементів як на флоті, так і на суходолі в Європі.

У межах EPAA запланували три етапи поступового розгортання. На першій фазі у 2011 році в Середземному морі з’явилися кораблі ВМФ США з перехоплювачами SM-3. Друга фаза у 2015 році ознаменувалася створенням наземного комплексу в Румунії з ракетами SM-3 Block IB. Нарешті, третя фаза у 2018 році передбачала запуск аналогічного об’єкта в Польщі, оснащеного ракетами SM-3 Block IIA.

Відповідні угоди про ПРО були підписані із союзниками: Польща погодилася прийняти комплекс ще у жовтні 2009 року, а Румунія — у вересні 2011 року, коли сторони уклали міжурядові договори про будівництво й обслуговування цих об’єктів.

Реалізація плану проходила з урахуванням політичних дискусій і технічних змін. Так, у квітні 2016 року на румунському полігоні в Девеселу відбулася офіційна церемонія закладення наземного комплексу Aegis Ashore, а вже у травні того ж року підтвердили операційну готовність 24 штатних перехоплювачів SM-3 Block IB із радаром AN/SPY-1D.

Наступного дня, 13 травня 2016 року, в польському місті Редзіково провели урочисту церемонію закладення фундаменту майбутнього комплексу Aegis Ashore за участю польських та американських офіційних осіб.

У липні 2016 року НАТО офіційно оголосило про початкову операційну готовність системи ПРО для Південно-Східної Європи, що насамперед охопила території Туреччини, Греції та Румунії. Нині об’єкт у румунському Девеселу діє на постійній основі ще з 2016 року, а будівництво польського комплексу завершилося влітку 2024 року. За повідомленням НАТО, у липні 2024 року комплекс у Редзіково ввели в експлуатацію як ключовий оборонний елемент європейського протиракетного щита.

Водночас Польща та Румунія продовжують отримувати й інші системи ПРО. Зокрема, у 2019 році в Румунії для підтримки загальної оборони НАТО тимчасово розгорнули батарею THAAD, а у 2025 році схвалили продаж цій країні американської системи Patriot вартістю 280 мільйонів доларів.

Технічні характеристики систем Aegis Ashore

Система Aegis Ashore є наземною версією корабельної протиракетної системи Aegis. Основними компонентами цього комплексу є потужна наземна радіолокаційна станція (РЛС) та установки вертикального пуску Mk 41 для протиракет.

На румунському об’єкті в Девеселу встановлено бойову систему версії Baseline 9 (BMD 5.0). Вона оснащена багатофункціональним радаром AN/SPY-1D(v) із фазованою антеною решіткою, що дозволяє одночасно відстежувати сотні повітряних цілей. У шахтах цього комплексу розміщено 24 протиракети SM-3 Block IB, які є основними перехоплювачами для поточної фази програми EPAA.

Польський об’єкт у Редзіково має аналогічне оснащення, проте з оновленням програмного забезпечення до версії Baseline 9 (BMD 5.1). Це модернізоване рішення дає змогу застосовувати новіші протиракети SM-3 Block IIA, які мають значно більший радіус дії та покращені характеристики перехоплення.

Ракета-перехоплювач SM-3

Перехоплювачі SM-3 — це ракети без вибухової бойової частини, які знищують ціль шляхом прямого кінетичного влучання за принципом «hit-to-kill». Вони призначені для перехоплення балістичних ракет малої та середньої дальності на великих висотах — у стратосферній або космічній фазах польоту.

Модифікація SM-3 Block IB, що наразі розгорнута в Румунії, здатна розвивати швидкість близько 3 км/с та уражати балістичні ракети з дальністю у 1000-3000 км. Натомість версія SM-3 Block IIA, передбачена для польського об’єкта, має значно вищі показники: вона здатна перехоплювати балістичні ракети з дальністю польоту у понад 5500+ км, а швидкість збільшена до 4,5 км/с.

Загалом програма SM-3 продемонструвала високу ефективність, маючи у своєму активі понад 30 успішних випробувальних запусків, що підтверджує надійність цієї системи.

Для ураження цілей ракети SM-3 використовують принцип кінетичного перехоплення, де руйнування балістичної ракети відбувається за рахунок колосальної енергії прямого зіткнення, а не вибухової речовини.

Румунський комплекс у Девеселу функціонує в режимі протиракетної оборони (Ballistic Missile Defense). Хоча технічні можливості системи Aegis дозволяють також уражати літаки та крилаті ракети, ця складова протиповітряної оборони формально встановлена, проте залишається неактивованою з дипломатичних міркувань.

Усі об’єкти в Європі оснащені командними та зв’язковими системами C2BMC, що забезпечують їхню повну інтеграцію в єдину мережу ПРО НАТО.

Роль у загальній архітектурі ПРО США та НАТО

Наземні комплекси Aegis Ashore, розташовані в Польщі та Румунії, є ключовими елементами європейського сегмента протиракетної оборони США та НАТО. У поєднанні з кораблями системи Aegis, що базуються в Середземному морі, вони реалізують стратегію «Фазованого адаптивного підходу» для захисту Європи від потенційних ракетних загроз із-за меж Альянсу.

Рішення про розбудову цього «розширеного щита» для колективної безпеки союзників ухвалило НАТО ще у 2010 році. Важливим етапом став Варшавський саміт у липні 2016 року, де країни-учасниці оголосили про досягнення початкової операційної готовності (IOC) системи ПРО для Південно-Східної Європи.

Подальший розвиток проєкту був підтверджений на Вашингтонському саміті 2024 року, де союзники офіційно зафіксували перехід до рівня підвищеного операційного потенціалу (Enhanced Operational Capability) цієї оборонної мережі.

Об’єднана система протиракетної оборони НАТО складається з кількох взаємопов’язаних елементів, що забезпечують ешелонований захист. Ключову роль відіграють стаціонарні пускові комплекси Aegis Ashore, розташовані в Польщі та Румунії, які оснащені протиракетами SM-3 для перехоплення балістичних цілей на маршовій ділянці траєкторії. Мобільний сегмент системи забезпечують ракетні есмінці ВМФ США з системою Aegis BMD, що базуються в іспанському місті Рота та патрулюють акваторію Середземного моря для захисту Західної Європи на дальніх підступах.

Важливою частиною мережі є засоби раннього попередження, зокрема радар AN/TPY-2, що працює в X-діапазоні; він розташований у турецькому Кюреджику та повністю інтегрований із загальною системою керування ПРО Альянсу. Нижній ярус оборони, призначений для боротьби з тактичними ракетами та авіацією безпосередньо над стратегічними об’єктами, забезпечують національні системи союзників, такі як комплекси Patriot та SAMP/T.

Варто зауважити, що НАТО послідовно підкреслює суто оборонний характер системи ПРО. Генеральний секретар Єнс Столтенберг зазначав, що масоване застосування балістичних ракет у сучасних конфліктах, зокрема під час війни в Україні, вимагає створення надійної системи захисту, і розгортання Aegis Ashore є критично важливим кроком для гарантування безпеки всього Північноатлантичного Альянсу.

Відповідно до інфографіки CSIS, різні кольори на мапі демонструють ефективність перехоплення ворожих ракет у конкретних зонах. Зелені ділянки позначають найбезпечніші території, де система встигне здійснити кілька спроб збиття цілі (Multiple Engagements).

Жовтий колір вказує на можливість лише одного перехоплення, що підвищує ризики в разі промаху. Червона зона, яка покриває значну частину Західної Європи та Британії, охоплює території, де радари зафіксують загрозу, але перехоплювачі не зможуть уразити ціль через обмеження дальності або геометричні особливості траєкторії польоту. Окремо виділений блакитний конус над Туреччиною та Кавказом — це зона дії передового радара TPY-2, який виконує роль «очей» системи, виявляючи пуски ракет на ранніх етапах.

За оцінками НАТО, польський та румунський комплекси інтегровані в систему загальної координації та призначені для перехоплення саме тих ракет, які спрямовані на територію союзників у Європі. Зокрема, офіційно підтверджено, що об’єкт у Польщі здатний ефективно знищувати балістичні ракети малої та середньої дальності.

У підсумку американські комплекси Aegis Ashore формують середній ешелон системи ПРО НАТО, працюючи в тісній взаємодії з кораблями та радарами інших країн-членів. Спільна інформаційна мережа дає змогу відстежувати загрози на значній відстані та миттєво обмінюватися даними для успішного перехоплення. Як зауважують аналітики, завдяки глибокій координації зі східноєвропейськими союзниками США отримують можливість надійно прикривати великі регіони, використовуючи для цього порівняно невелику кількість пускових установок.

Потенційні можливості перехоплення загроз для України

Комплекси в Польщі та Румунії мають обмежені можливості для захисту України від поточних ракетних ударів через суттєві технічні розбіжності між цілями.

По-перше, ці системи орієнтовані на протидію балістичним ракетам середньої дальності, що запускаються з-за меж Європи, зокрема з Близького Сходу. За офіційною позицією НАТО, їхнє головне завдання — боротьба з іранськими ракетами дальністю до 2000 км, які здатні досягти Туреччини, Греції, Болгарії чи Румунії.

Географічне розташування обох комплексів також суттєво обмежує зону їхнього потенційного покриття. Польський комплекс Aegis Ashore у Редзіково здатний контролювати повітряний простір переважно над територією Польщі та частиною західних областей України.

Водночас румунський об’єкт у Девеселу більше зорієнтований на південно-західний, балканський напрямок. Як наголошував Президент України Володимир Зеленський, можливості систем НАТО можуть охоплювати західні регіони України, де Польща чи Румунія мають технічну змогу реагувати на загрози.

Проте повномасштабна оборона всієї території України цими наземними системами є малоймовірною. Вони спроєктовані для перехоплення балістичних цілей, що наближаються з боку Близького Сходу, і не розроблені для захисту українських регіонів від ударів безпосередньо з території РФ.

Цю оцінку підтверджують і міжнародні експерти, зазначаючи, що європейські об’єкти Aegis Ashore не призначені для перехоплення російських міжконтинентальних балістичних ракет.

Таким чином, за нинішніх умов ці системи можуть забезпечити лише частковий захист західних областей України за умови відповідного політичного рішення Польщі, Румунії, а також США та країн НАТО, однак не здатні надати повноцінне протиракетне покриття для всієї країни.

Модернізація та розширення ПРО

Перспективи розвитку систем ПРО в Польщі та Румунії пов’язані з модернізацією наявних об’єктів та можливим нарощуванням нових потужностей. Польський комплекс Aegis Ashore, будівництво якого завершилося у 2024 році, невдовзі буде введено в експлуатацію та оснащено ракетами SM-3 Block IIA.

Румунський комплекс уже пройшов етап оновлення до актуального стану, а в майбутньому отримає вдосконалене програмне забезпечення та розширені можливості цілевказання.

На рівні Альянсу ухвалено рішення про поступове розгортання досконаліших радарів та перехоплювачів. Наприклад, у листопаді 2019 року оголосили, що новий радар Lockheed Martin AN/SPY-7 V(1) у перспективі використовуватиметься для аналогічних комплексів.

У довгостроковій перспективі розробляються ще потужніші модифікації SM-3, зокрема Block IIC, призначені для ураження перспективних маневруючих цілей та гіперзвукових боєприпасів.

Крім того, триває робота над посиленням прикордонних систем ПРО. Польща та Румунія активно закуповують комплекси Patriot останніх модифікацій; зокрема, для Румунії на 2025 рік схвалено продаж версії PAC-3+. На саміті НАТО 2024 року союзники заявили про намір розширити інтеграцію засобів ППО та ПРО через спільні командні центри та мережі обміну даними.

У самих США продовжується фінансування вдосконалень системи Aegis, що включає оновлення Baseline до нових версій та впровадження технології ураження за зовнішнім цілевказанням «engage-on-remote». Наразі ключовими кроками залишаються запуск польського об’єкта та постачання систем Patriot до Румунії.

Загалом американська ПРО в Польщі та Румунії є надійним і важливим чинником регіональної безпеки, проте вона не є універсальним рішенням для всіх типів загроз. Ефективність захисту безпосередньо залежатиме від подальшої модернізації радарів і ракет, нарощування багатошаровості повітряної оборони та координації між країнами НАТО.

Такий підхід дозволить зберігати перевагу у протидії новим ракетним викликам у світлі масштабних змін безпекового середовища в Європі.