Популярні
Як і в будь-якій армії, основою складу є транспорт, насамперед позашляховики. Ці машини використовують для різних завдань: вони слугують платформою для медичних евакуаторів, зенітно-ракетних комплексів чи інших спеціалізованих систем.
Така машина є і в Японії — це HMV (High Mobility Vehicle), або, як її називають на батьківщині, «Хаяте», що означає «Шторм». Крім Японії, ці позашляховики отримали й Сили оборони України. Це зробило нашу країну одним із небагатьох офіційних користувачів техніки такого типу у світі.
Період 1980–1990-х років припав на масштабне оновлення та модернізацію Сухопутних сил самооборони Японії. Одним із ключових напрямків став транспорт, який у ті роки здебільшого складався з американських позашляховиків Jeep Willys.
Їх з 1970-х років модернізувала та виробляла компанія Mitsubishi для потреб японського війська. Попри поважний вік, ця машина вже не могла слугувати надійною платформою для встановлення сучасних систем або бути високомобільним транспортом для перевезення піхотного відділення.
Тому наприкінці 1980-х років Сили самооборони Японії поставили завдання: створити універсальний високомобільний позашляховик для перевезення особового складу, буксирування артилерії та виконання спеціальних місій — від зв’язку до медичної евакуації. Військові потребували машину, що поєднувала б швидкість на шосе з високою прохідністю на бездоріжжі та підходила для транспортування гелікоптерами.
Головним розробником виступила компанія Toyota. На той час вона вже мала значний досвід у створенні цивільних позашляховиків та надійних двигунів до них. Оскільки інженери не бажали «вигадувати велосипед», вони обрали перевірений американський підхід до універсальної машини, який раніше втілили в США під час створення легендарного HMMWV.
Попри запозичення американської концепції універсальної платформи, компанія Toyota розробила докорінно інший позашляховик. Із американським «кузеном» його ріднить хіба що подібний силует, тоді як технічне наповнення стало справжнім тріумфом японської інженерії.
Базова машина HMV — це легкоброньований або взагалі неброньований позашляховик із колісною формулою 4×4, розрахований на екіпаж у складі 10 осіб (2 + 8).
Огляд варто почати з передньої частини, де розташоване серце позашляховика — дизельний двигун 15B-FT. Це 4-циліндровий агрегат із безпосереднім упорскуванням палива об’ємом 4104 куб. см. Раніше цей двигун використовували на вантажівках Toyoace, де він зарекомендував себе як надзвичайно надійний та витривалий вузол.
Незважаючи на надійність та ефективність, у 1990-і роки в Японії екологічні норми викидів ставали більш жорсткими. Так, силова установка автомобіля пройшла кілька етапів глибокої модернізації. У період з 1999 по 2003 рік на машини встановлювали двигун моделі 15B-FTE потужністю 170 к.с.
Головною відмінністю цього агрегату став перехід на електронне керування паливним насосом, що дозволило вписатися в довгострокові стандарти викидів (код KK).
Згодом, після запровадження нових короткострокових екологічних обмежень, виробник відмовився від власного двигуна на користь агрегатів серії N04C виробництва Hino Motors (об’ємом 4009 куб. см), аналогічних тим, що використовуються на вантажівках Dyna та Toyoace. З 2004 по 2011 рік встановлювалася версія N04C-TC, а з 2012 року — модернізована N04C-VH.
Варто зауважити, що цей чотирилітровий рядний турбодизель розробки Hino Motors став ідейним та технологічним наступником класичних дизелів Toyota серії B. Головна особливість агрегату N04C полягає у використанні паливної системи Common Rail, де електроніка надзвичайно точно дозує подачу пального під високим тиском.
Таке рішення дозволило інженерам витиснути з робочого об’єму 4009 кубічних сантиметрів потужність від 150 до 180 кінських сил (залежно від налаштувань), забезпечивши при цьому високий крутний момент вже з низьких обертів.
Для ефективної роботи у широкому діапазоні швидкостей двигун оснастили турбокомпресором зі змінною геометрією лопаток. Це дозволяє машині впевнено прискорюватися без характерних «турбоям», що критично важливо для важкої техніки вагою кілька тонн. Однак за підвищену віддачу та екологічність доводиться платити складнішою конструкцією: мотор отримав систему рециркуляції вихлопних газів EGR та сажовий фільтр DPR.
Ці системи роблять вихлоп чистим, але вимагають використання якісного дизельного пального та регулярного обслуговування, на відміну від “всеїдних” попередників. Оскільки N04C масово використовується на цивільних вантажівках по всьому світу, обслуговувати таку техніку значно простіше з точки зору логістики, ніж шукати деталі до унікальних армійських моторів.
Трансмісія HMV побудована за схемою постійного повного приводу (Full-time 4WD) із міжосьовим диференціалом, який водій може блокувати вручну. Для підвищення прохідності на складному бездоріжжі передній і задній мости оснащені диференціалами Torsen Type A із можливістю електронного блокування.
Особливістю ходової частини є використання колісних редукторів (хаб-редукторів). Вони забезпечують додаткове зниження передавального числа на кожному колесі, що дозволяє значно збільшити крутний момент на колесах і підвищити дорожній просвіт машини.
Через обмежений простір у дисках коліс інженерам довелося застосувати нестандартне рішення для гальмівної системи: дискові гальма інборд-монтажу встановлені безпосередньо на півосях поруч із диференціалами. Це дозволяє сумістити хаб-редуктори та ефективні гальма без втрати надійності.
Експлуатація різних поколінь автомобіля має свої особливості, особливо під час запуску двигуна. У ранніх модифікаціях із атмосферними дизелями серії B запуск потребує терпіння: навіть у спекотну погоду необхідно зачекати прогріву свічок розжарювання.
Алгоритм підготовки також включає перевірку електроніки та роботи повітряного компресора пневмогальм перед початком руху. Після завершення підготовчих процедур двигун демонструє зразкову прийомистість, запускаючись майже миттєво з мінімальним прокручуванням стартера.
Сучасні версії, оснащені двигунами Hino серії N04C із системою Common Rail, простіші у підготовці: прогрів свічок не потрібен. Водночас специфіка створення високого тиску у паливній рампі призводить до того, що стартер обертає двигун довше, ніж при миттєвому запуску старих атмосферних агрегатів серії B. Це не зменшує прийомистості двигуна, а є необхідністю для забезпечення надійного впорскування палива.
Підвіска автомобіля повністю незалежна — на всіх чотирьох колесах застосовано систему на подвійних поперечних важелях (double-wishbone). Ступичні вузли та важелі мають певну міру взаємозамінності між колесами. Задня вісь обладнана системою рульового керування чотирма колесами (4WS) у гідравлічному виконанні: у робочому режимі задні колеса повертаються в протифазі щодо передніх, що зменшує радіус розвороту.
Однак ця система має особливість експлуатації: при раптовому різкому повороті керма на великій швидкості механізм заднього керування може спрацювати в режимі «розвороту», що потенційно знижує стабільність і може ускладнити маневрування. Для безпеки передбачено захисний механізм — у разі падіння тиску в гідравліці або зупинки двигуна центрувальні (повертаючі) пружини автоматично повертають задні колеса в нейтральне положення.
Запозичення рішень із цивільних моделей (наприклад, Dyna та Land Cruiser) надало автомобілю комфортні і передбачувані ходові якості на дорогах загального користування. Високу прохідність забезпечують колісні редуктори (хаб-редуктори), що підвищують кліренс та крутний момент на колесах, а також система централізованої підкачки шин (CTIS) і широкі колеса великого діаметра, які зменшують контактний тиск на ґрунт.
На машині встановлено шини Run-flat; у разі пошкодження водій може активувати систему підкачки на максимум через панель у кабіні, що дозволяє продовжувати рух навіть із дозволеною швидкістю по дорогах загального користування.
У деяких виконаннях усередині шин встановлені носіючі вставки-кільця (support inserts), які підтримують форму покришки при повній втраті тиску. Ці елементи змонтовані окремо від диска й потребують демонтажу під час заміни колеса, тому операція заміни є складнішою й вимагає участі кваліфікованого фахівця.
Шини мають нестандартний розмір 37×12.50R17.5 (8PR, LT). Для цього автомобіля шини виготовляються за спецзамовленням, зокрема зимові версії лінійки Bridgestone Blizzak (моделі, виконані за специфікацією для цієї машини). Якщо потрібно публікувати технічну специфікацію офіційно — рекомендую уточнити точні моделі та їхні заводські індекси у постачальника.
Станом на сьогодні, окрім Японії та Сомаліленду, користувачами цих позашляховиків є Україна, яка отримала їх у межах японської військово-технічної допомоги, а також Росія, що залучає ці машини виключно з цивільного ринку. Загалом Міністерство оборони Японії передало Україні 130 позашляховиків та інженерних машин різних типів.
Водночас офіційна інформація щодо точного розподілу за моделями відсутня. Попри це, Міністерство оборони Японії відзвітувало про повне виконання поставок усіх 130 машин, а самі HMV уже використовуються у складі Сил оборони України. Втім, відомостей про особливості їх експлуатації в українських підрозділах наразі небагато.
Паралельно збройні сили Російської Федерації використовують ці машини як для транспортування особового складу, так і як платформу для встановлення окремих зразків озброєння, зокрема зенітних установок ЗУ-23-2.
Потрапляння цих автомобілів до складу російської армії відбувається шляхом викупу на цивільному ринку. Оскільки позашляховики цього типу в Японії списуються, вони реалізуються через аукціони для цивільного населення.
Частина таких машин згодом потрапляє до Росії, зокрема під виглядом сільськогосподарської техніки (тракторів), після чого перепродається вже на внутрішньому ринку.
Таким чином збройним силам Росії вдалося, хай і в обмеженій кількості, але все ж частково укомплектувати свої підрозділи машинами цього типу.
Оскільки першочергово цей шляховик розроблявся як універсальна машина (платформа), у процесі його експлуатації було створено чимало різних модифікацій — від машин для транспортування особового складу до тягачів для мінометів, причіпних систем мінування, зенітних ракетних комплексів та іншого озброєння й техніки.
Машина для транспортування особового складу на цій платформі є наймасовішою версією. Її конструкцію максимально оптимізували для швидкого перекидання піхотного відділення з повним спорядженням у складних умовах рельєфу.
Внутрішнє планування автомобіля розраховане на перевезення десяти осіб: двоє (водій та командир) розміщуються попереду, а ще вісім бійців — у десантному відсіку на двох поздовжніх лавах. Вони розташовані вздовж бортів обличчям один до одного, що дозволяє десанту максимально швидко покидати машину через задні двері або борти.
Кузов автомобіля зазвичай має м’який брезентовий верх, який можна повністю демонтувати разом із металевими дугами. Це не лише знижує силует машини, а й дозволяє вести вогонь безпосередньо з кузова під час руху.
Для захисту від уламків та стрілецької зброї двері та бічні панелі можна посилити змінними бронеплитами, хоча в базовій версії машина залишається легкою та рухливою.
Однією з головних переваг цієї модифікації є її адаптивність до перевезень авіацією. Завдяки продуманим габаритам та точкам кріплення, HMV став основним транспортним засобом для повітрянодесантних підрозділів Японії.
Машину можна перевозити всередині або на зовнішній підвісці вертольотів CH-47 Chinook, а також у вантажних відсіках транспортних літаків C-130 Hercules. Це забезпечує високу мобільність військ навіть на віддалених островах.
Для буксирування 120-мм важких мінометів (RT) використовують модифікацію, яка візуально майже ідентична стандартному High Mobility Vehicle. Проте внутрішній простір машини перепланували під потреби артилерійського розрахунку.
Через таку вузьку спеціалізацію машину офіційно називають «Важкий мінометний тягач» і обліковують як складову частину артилерійської системи.
Важливою відмінністю є статус машини в реєстрі Сил самооборони. Якщо звичайні всюдиходи HMV мають номерні знаки серії «06-nnnn», то важкі тягачі отримують номери «50-4nnn».
Окрім номерів, тягач відрізняється посиленим заднім зчіпним пристроєм, розрахованим на динамічні навантаження при транспортуванні причепного міномета вагою понад 500 кг.
Внутрішній простір кузова також адаптований для перевезення шести членів розрахунку та їхнього особистого спорядження, що робить машину автономною бойовою одиницею, здатною миттєво розгорнутися на позиції.
Японську зенітну систему вважають аналогом американського AN/TWQ-1 Avenger. Як і в «американця», її основне озброєння складають вісім ракет від ПЗРК. Розробники обрали ракети комплексу Type 91, які мають комбіновану та сучасну головку самонаведення. Окрім інфрачервоного датчика, вона використовує CCD-сенсор, що під час стрільби вдень дозволяє захоплювати ціль через звичайну камеру.
Такий підхід значно підвищує шанси на знищення дрібних об’єктів, як-от квадрокоптерів або безпілотників типу «Орлан-10». Використання новішої модифікації Type 91B додало ракеті ПЗС-матрицю, що ще більше посилило її ефективність проти малорозмірних цілей. При цьому дальність ураження для обох версій оцінюють у межах 5–6 км.
Наведення бойового модуля забезпечує або спеціальний пульт управління, або нашоломна система. Останній варіант дозволяє оператору миттєво розгорнути пускову установку в потрібний бік, просто повернувши голову, щоб швидше захопити ціль та випустити ракету.
Ця система встановлена на базі позашляховика HMV, який пройшов глибоку модернізацію. У кормовій частині розробники розмістили пускову установку на шість ракет. Вони стартують вертикально та здатні вражати цілі на відстані до 25 км.
До складу одного підрозділу входять шість пускових установок, машина управління вогнем, радіолокаційна станція виявлення цілей та транспортно-заряджальні машини. Наведення ракети забезпечує волоконно-оптичний кабель. Головна перевага такого підходу полягає у повній захищеності від засобів радіоелектронної боротьби, адже фізичний дріт неможливо заглушити перешкодами.
Окрім ЗРК Type 93, де розробники використали модуль із вісьмома ракетами Type 91, шасі HMV слугує основою і для зенітно-ракетного комплексу Type 11.
Цю техніку постачають до Повітряних сил самооборони Японії, де її застосовують переважно для охорони авіабаз.
Дальність польоту ракети оцінюють у 15–20 км, а одна пускова установка несе чотири готові до пуску одиниці. Стандартна батарея комплексу Type 11 налічує дві такі установки та радіолокаційну станцію, яку розміщують на базі вантажівки Type 73.
Багатоцільова ракета середньої дальності MMPM — це сучасний високомобільний комплекс, який японські сили самооборони використовують для ураження широкого спектра цілей. Цю систему зазвичай монтують на шасі позашляховика HMV.
Ці комплекси становлять головний ешелон протитанкової оборони піхотного полку та охоплюють зону радіусом до 10 км.
На ближчих дистанціях, від 2 до 4 км, працюють протитанкові станкові комплекси Type 79 та Type 87, а також піхотні ПТРК третього покоління Type 01. У безпосередньому контакті захист забезпечують гранатомети Carl Gustaf та LAM (PzF-3).
Оскільки MMPM розробили на заміну самохідному комплексу Type 87, вона має значно досконалішу систему сенсорів. Нове обладнання дозволяє ефективно виявляти цілі за будь-яких погодних умов завдяки поєднанню радіолокатора міліметрового діапазону та тепловізійної камери.
Радар знаходить об’єкти та визначає їхні точні координати, після чого система управління вогнем передає дані навігаційній системі ракети для налаштування траєкторії. Це дозволяє здійснювати пуски навіть тоді, коли інфрачервона головка самонаведення ще не встигла захопити ціль перед стартом.
Тепловізійна камера тут виконує роль не просто прицілу, а повноцінної оптико-локаційної системи. Вона подібна до тих, які встановлюють на сучасні винищувачі, як-от F-35.
У парі з радаром камера сканує місцевість та ідентифікує ймовірні загрози, а інтелектуальна система управління вогнем самостійно визначає пріоритетні об’єкти й рекомендує черговість атак. MMPM здатна вести вогонь по шести цілях з інтервалом усього 0,5 секунди.
Така швидкість дозволяє екіпажу миттєво випустити весь боєкомплект і швидко залишити позицію, уникаючи вогню у відповідь.
Окрім уже перелічених машин, існують також машини управління, радіолокаційні станції JTPS-P23, станції зв’язку JMRC-C4, радари JTPS-P18, а також машини бойового управління, розмінування, зв’язку та постановки димових завіс.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
