З початку 2023 року росіяни почали застосовувати кореговані авіабомби обладнані УМПК (універсальний модуль планерування та корекції) – російським аналогом JDAM. Восени цього року вони вже стали суттєвою проблемою для українських військових. І тих, що ведуть наступальні дії на лівому березі Дніпра, і тих, що організовують оборону Авдіївки. Ця проблема потребує системного рішення. Потрібно знайти засоби, які унеможливлять безкарні бомбардування українських позицій.

Росіяни збільшують кількість щоденних ударів та номенклатуру авіабомб з УМПК

Аналіз візуальних матеріалів ворога свідчить, що російські бомбардувальники можуть скидувати свої аналоги JDAM на відстані 40-50 км від лінії фронту. За таких умов сьогодні вони фактично невразливі. Ані українська винищувальна авіація, ані ППО поля бою не можуть “дістати” Су-34 або хоча б створити їм гіпотетичну загрозу.

6 листопада лише по Херсонській області росіяни, за даними міністра внутрішніх справ, випустили 87 бомб з УМПК.

ЗС РФ починали з перетворення на кореговані 250 і 500-кг бомб. Однак сьогодні вони вже обладнали модулями півторатонну ФАБ-1500 та касетну РБК-500.

Тож проблема тільки загострюється, а відсутність рішення з протидії тільки мотивує росіян нарощувати масовість виробництва доволі примітивного виробу. Запаси радянських авіабомб в РФ великі. А щоб перетворити “тупі” бомби у високоточну зброю їм достатньо зібрати металевий комплекст крил, додати блок інерційної навігаційної системи та систему корекції вітрового дрейфу.

Для цілевказання використовують штатний прицільний комплекс Су-34. Російські джерела повідомляли, що віднедавна пілоти отримали можливість вводити координати цілі вже у небі. А це означає скорочення часу між виявленням цілі розвідкою та застосуванням бомбардувальної авіації.

Засоби раннього попередження про удар

Щоб скинути бомбу з УМПК на максимальну дальність російський пілот має піднятися на висоту до 12000 метрів. Позитив для Сил оборони України – виявити таку повітряну ціль просто. Це дозволяє організувати раннє попередження про майбутній удар.

З одного боку це допомагає захистити особовий склад, що знаходиться на позиціях, або у прифронтових населених пунктах. Люди мають час перейти в укриття. З іншого – це час для підготовки засобів ППО. Для спроби знищити носій, або саму кореговану бомбу. Вона завдяки своїм суттєвим розмірам відображається на деяких радарах ЗРК.

УМПК  “бачать” сучасні радіолокаційні станції (AN/MPQ-64), а також контрбатарейні радарні станції (MAMBA, COBRA). Теоретично знищити бомбу в повітрі можуть зенітні комплекси з гарматним озброєнням, де є інтегрована РЛС наведення, а також системи з радіокомандним наведенням.

Для виявлення таких об’єктів, в ідеалі радар повинен мати коротку довжину хвиль та активну фазовану антенну решітку. Це поєднання дозволить краще виявляти й ефективніше супроводжувати ціль трьохкоординатними РЛС які використовують Ka, W та міліметровий діапазон для виявлення. Щоправда для таких РЛС потрібне потужне джерело енергії, яке неможливо розмістити на невеликих платформах та причепах.

Поєднання радіолокаційних станцій, які здатні виявляти такі цілі та систем протиповітряної оборони (Gepard, Crotale, Stormer HVM) на інформаційному рівні змогли б забезпечити знищення російських авіабомб. 

Чим можна збити Су-34 з УМПК із землі

Літак, що знаходиться на висоті 10-12 тис. метрів і на відстані 40-50 км в тилу ворога можуть збити лише кілька типів ЗРК, що є в Сил оборони України. Насправді, на це здатні тільки Patriot і SAMP/T.

Саме це і зробив один із “мандрівних” Patriot навесні, коли влаштував “чорний день” російській авіації у прикордонні з Чернігівською областю. Цей північний регіон теж тероризували корегованими авіабомбами. Але після знищення кількох російських літаків та гелікоптерів за один день бажання бомбардувати Чернігівщину за допомогою УМПК зникло. 

Patriot, якщо використає ракету MIM-104D/E, може збити ціль на відстані 160 км. Комплекс SAMP/T використовує менш потужну ракету Aster 30 з максимальною дальністю близько 140 км. 

Принцип наведення у американського та європейського комплексів різний. Так, Patriot використовує багатофункціональну радіолокаційну станцію для наведення ракет MIM-104D/E де встановлена напівактивна головка самонаведення. Станція AN/MPQ-53 виявляє та наводить ракету на ціль на всій дальності польоту для забезпечення точного влучання.

Франко-італійська система використовує ракети Aster 30 де встановлена активна головка самонаведення, яка забезпечує незалежне захоплення цілі від радіолокаційної станції комплексу. Під час більшої частини польоту, радарна станція теж має супроводжувати ціль та корегувати ракету по каналу зв’язку.

Якщо розгорнути ці комплекси поблизу лінії фронту – теоретично забезпечимо прикриття сухопутних сил в обраному районі. Але є суттєві ризики. Доставити ЗРК на позиції приховано – малоймовірно, адже ворог постійно має розвідувальні БПЛА в небі над лінією зіткнення. А виявлений комплекс стає вразливим для ствольної та реактивно артилерії противника, баражуючих боєприпасів “Ланцет”. Тож перед тим як везти у прифронтову зону ці ЗРК потрібно зачистити небо над фронтом від російських розвідувальних БПЛА.

Через ці ризики, ймовірно, Збройні Сили України і не продовжили практики “кочового” далекобійного ЗРК. Поки що.

Відлякати Су-34 західними винищувачами F-16

Винищувальна авіація теоретично теж може уразити Су-34 у момент коли той набирає максимальну висоту для скиду бомби з УМПК. Але поки що такої винищувальної авіації в України немає. 

Непросто це буде і для F-16, які Україна отримає наступного року від західних партнерів. Але є можливості для відпрацювання тактики, яка дозволить F-16 загрожувати Су-34. Адже F-16 зможе використовувати інформацію про ціль від наземних РЛС. Це дозволить пілоту винищувача фіксувати російський бомбардувальник ще до того, як він зайде у точку скиду бомби.

Модифікації ракет “повітря-повітря”, які ймовірно отримає Україна в комплекті з F-16 мають активну головку самонаведення та ефективну дальність пуску по зустрічній цілі до 120 км. А це означає, що випустити ракету по бомбардувальнику український пілот зможе перебуваючи в тилу на безпечній відстані від російської ППО поля бою.

Наразі, США повертаються до досліджень ракет великої дальності одна з яких була помічена у 2021 році на винищувачі F/A-18F Super Hornet. Зовні ракета дуже схожа на морську зенітну ракету сімейства Standart Missile SM-6.

Морська авіація США хоче отримати ракету великої дальності, яка б могла зайняти нішу AIM-54 Phoenix (дальність пуску до 150 км). Ракета використовувалась з винищувача-перехоплювача F-14 Tomcat, який був знятий з озброєння морської авіації ВМФ США у 2006 році.

Ще одним гіпотетичним варіантом збільшити дальність ураження повітряних цілей – інтеграція з F-16 європейської ракети Metor. Або ж передача найновітнішої версії AMRAAM – AIM-120D. Але це точно буде не “завтра”. 

Також варто пам’ятати, що росіяни здійснюють патрулювання винищувачами над окупованою територією у режимі 24/7. І їхні літаки мають далекобійні ракети Р-37М (за заявленими характеристиками дальність пуску до 300 км). Тож кожного разу полюючи на Су-34 українські пілоти будуть змушені зважати і на цю небезпеку.

То ж як змусити росіян боятися

Сьогодні російський пілот Су-34 здійснює місію зі скиду корегованої бомби в тепличних умовах. Він не боїться ані українських винищувачів, ані зенітних ракетних комплексів.

Однак зважаючи на психологічні характеристики льотного складу росіян – за першої ж реальної небезпеки активність бомбардувальної авіації суттєво знизиться. Так було вже під часи спроб захопити Чернігів та Харків в 2022 році. Так було після ураження Су-34 з обладнаними УМПК бомбами над Брянською областю цього року.

Злам може відбутися, якщо ЗСУ зможуть збити хоча б 1-2 бомбардувальники.

Щоб досягти такого результату доведеться застосувати комплексний підхід із залученням різних засобів ураження (Patriot, SAMP/T, F-16). Але це вимагатиме ретельного планування операцій із їх застосування. Необхідно буде позбавити росіян засобів розвідки над лінією зіткнення, забезпечити приховане переміщення ЗРК та їх прикриття засобами ППО поля бою. А застовування винищувальної авіації потребуватиме розробки спеціальної тактики і високого рівня взаємодії з наземними силами.

Але все це лише припущення. Задача по організації знищенню носіїв УМПК надзвичайно складна і небезпечна для учасників потенційних заходів з протидії російській бомбардувальній авіації. Втім без її вирішення наземним силам буде дедалі важче, як в наступі, так і в обороні.