Переклад статті Девіда Л.Філліпса, присвячену можливим перспективам США та РФ за президенства Джо Байдена. Окремо автор акцентує увагу на ролі Балкан, зокрема, Косова та Сербії у двосторонніх відносинах США та Росії

Адміністрація Байдена стикається з безліччю проблем, що стосуються відносин з Росією.

Необхідно відновити дію договору про скорочення стратегічних озброєнь (СНВ), протистояти недавні кібератаки та стримати регіональні провокації Росії в Сирії та Східному Середземномор’ї. Косово також є гарячою точкою, яка може загостритися, втягнувши США та Росію у більш масштабне протистояння.

Не варто очікувати перезавантаження відносин між США та Росією. Однак обидві сторони шукатимуть спільну мову, щоб уникнути ескалаційного протистояння. Пріоритетом буде контроль над озброєннями.

Термін дії нового СНВ закінчується 5 лютого 2021 року. Двосторонні переговори, що призведуть до заморожування як стратегічних, так і тактичних боєголовок, можуть продовжити дію договору на рік, тоді як США та Росія ведуть переговори про більш тривалу та довговічну угоду.

Новий СНВ ускладнюється зростанням Китаю як ядерної держави. США і Росія хочуть уникнути модернізації Китаєм своїх стратегічних ядерних сил, що представляє можливу сферу співпраці між Москвою і Вашингтоном. Новий СНВ може або включити цілі нерозповсюдження для Китаю у тристоронній угоді, або охоплювати двосторонні угоди між Пекіном та Москвою та між Пекіном та Вашингтоном.

Працюючи з Росією, адміністрація Байдена реагуватиме на нечесну російську кібервійну. Джо Байден пообіцяв покласти на Росію значні витрати за її кібератаки, які охопили 250 державних установ США, критично важливу інфраструктуру та суб’єкти приватного сектору. США повинні діяти з силою та розсудом, щоб покарати Росію за такі дії.

Арктичне співробітництво

Регіональні проблеми можуть бути платформою для американсько-російського співробітництва. Арктика – це одна область, де обидві країни можуть співпрацювати.

Росія володіє понал 7000 милями арктичного узбережжя. Для посилення своїх інтересів російська мілітаризація Арктики включає підводний флот у Північній Атлантиці, прибережні ракетні батареї та системи ППО. США відповіли на це посиленням патрулювання в Баренцевому морі 2-го і 6-го флотів ВМС США.

Арктична рада під головуванням Росії до 2023 року є платформою для багатостороннього співробітництва на основі консенсусу в галузі безпеки, економіки та навколишнього середовища. Коли адміністрація Байдена знову приєднується до Паризького протоколу про зміну клімату, вона може наділити Арктичну раду розширеними обов’язками щодо клімату та інших питань.

Навіть якщо США та Росія знайдуть спільну мову в Арктиці, оскарження вірогідніше, ніж співпраця в інших місцях. Східне Середземномор’я здатне перетворитися на наріжний камінь у відносинах обох країн.

Росія покладається на транзит через Чорне море до Східного Середземного моря для виходу до Індійського океану через Суецький канал.

У той же час НАТО розглядає Східне Середземномор’я як свій південний фланг. У світлі погіршення відносин Вашингтона з Туреччиною, США та Росія можуть співпрацювати для стабілізації Східного Середземномор’я. Хоча Туреччина є членом НАТО, США все ще можуть посилити співпрацю в галузі безпеки з Росією, що мало б додаткову користь від просування інтересів Греції, Кіпру та Ізраїлю.

Звичайно, президент Росії Владімір Путін буде чинити опір будь-яким діям, що висувають порядок денний НАТО. Основною метою Путіна є скасування санкцій, введених Заходом у відповідь на захоплення Росією Криму.

Балкани все ще є “порохова діжка”

Оскільки в Сирії та Україні відносно спокійно, швидше за все, Путін зосередиться на Косово як на головному питанні антиамериканської повістки дня для Росії.

У Путіна висловлює обурення втручанням НАТО у Косово в 1999 році, а також роллю Вашингтону в координації проголошення незалежності Косово в 2008 році. Він хоче унеможливити інтеграцію країн до ЄС та НАТО та прийняття демократії західного типу.

З цією метою Кремль енергійно перешкоджає зусиллям Косова щодо отримання більшого світового визнання. Путін використовує своє постійне членство в Раді Безпеки ООН (РБ ООН), де Росія має право вето, щоб заблокувати Косово приєднатися до цієї міжнародної організації.

Це також підриває діалог між Косово та Сербією, який веде ЄС та підтримує США. Міністр закордонних справ Росії Сергєй Лавров наполягає на тому, що РБ ООН схвалює будь-яку угоду між Сербією та Косово.

Окрім дипломатичної підтримки, Росія озброїла Сербію сучасною наступальною зброєю. Сюди входять реактивні літаки МіГ-29 із сучасними ракетами, радіолокацією та системами зв’язку, а також танки та броньовані розвідувальні машини. Сербія також шукає зенітні системи “БУК” та ракети “земля-повітря” С-300.

Широкі комерційні зв’язки охоплюють енергетичний сектор. Сербія імпортує майже дві третини нафти та газу з Росії. Російська транснаціональна енергетична корпорація “Газпром” займає значне місце в державній енергетичній компанії Сербії. “Газпром” – найбільша російська компанія за рівнем доходу.

Балкани – це “порохова діжка”. Напруженість між Косово та Сербією загрожувала заглибитися в січні 2017 року, коли Белград провокаційно направив поїзд російського виробництва до Мітровиці, що на півночі Косово, який був прикрашений кирилицею та російською мовою з повідомленням “Косово – це Сербія”. Коли уряд Косова висловило протест, Сербія почала погрожувати військовими діями.

Косовські серби також збудували стіну в Мітровиці і погрожували відокремленням. Вони обклеїли стіну плакатами Путіна. Напруженість посилювалась завдяки пропаганді проти НАТО, яку поширював “Sputnik” (медіа-мережа, яка охоплює країни Західних Балкан, відзначається проросійською риторикою – ред. К.Ш.), медіаконгломерат, що фінансується Кремлем із головним центром у Белграді. Сербська інформаційна екосистема перевантажена пропагандою проти НАТО.

Те, що, як вважає Росія, є центром допомоги у стихійних лихах у Ніші на півдні Сербії, США вважають шпигунською базою, яка використовується для моніторингу західних дій у регіоні. Москва заперечує шпигунство, наполягаючи, що база використовується для ліквідації повені та боротьби з лісовими пожежами.

Росія сприяє нестабільності на Західних Балканах. Вона підтримала  суперечливий референдум боснійських сербів у Боснії і Герцеговині, який створив основу для відокремлення в основному населеного сербами утворенні Республіка Сербська.

У Північній Македонії Росія нібито координувала напад на прозахідних законодавців у 2017 році, тоді як у Чорногорії 20 сербських агентів були заарештовані за спробу державного перевороту в 2016 році, а уряд звинуватив російські “державні органи” у співучасті.

Путін проголошує слов’янську та православну солідарність. Утім, його мало хвилює Сербія. Для Путіна Балкани представляють вразливе місце Заходу. Втягування США в регіональні конфлікти служить ширшому геополітичному порядку денному Путіна.

США та Росія знайшли напрямки для співпраці під час Холодної війни. Незважаючи на конфлікт сьогодні, що насувається, все ще є можливості для вибіркового співробітницва, щоб зробити відносини більш передбачуваними та прозорими.

Адміністрація Байдена повинна мати напоготові, співпрацюючи з європейськими союзниками у відповідь на російські провокації в Косово та деінде. Вона не повинна закривати очі на втручання Росії в Косово та інші регіональні “гарячі точки” в обмін на новий СНВ або пом’якшення санкцій через російську кібервійну.

Девід Л. Філліпс – директор Програми Колумбійського університету по миробудуванню та правам людини. Він працював старшим радником та експертом із закордонних справ у Державному департаменті під час адміністрацій Клінтона, Буша та Обами. Він є автором книги “Визволення Косово: превентивна дипломатія та втручання США”.

Переклад Катерини Шимкевич

Оригінал статті за посиланням:

https://balkaninsight.com/2021/01/21/under-biden-balkans-to-remain-flashpoint-in-us-russia-relations/