Міждержавна угода про демаркацію українсько-російського кордону – ключовий документ, який збираються підписати президенти Віктор Янукович і Дмитро Медведєв наступного тижня в Києві. У ньому мова йде тільки про сухопутні кордони держави. Тоді як принципи розподілу найбільш конфліктних морських зон – Азовського моря і Керченської протоки – залишаються таємницею за сімома печатками. На практиці демаркація кордону означає, що незабаром у східних областях з’являться прикордонні стовпи. Тобто лінію, визначену на карті ще в грудні 2003 року президентами Кучмою і Путіним, підтвердять на місцевості.

Сухопутні кордони

«Це досить копітка робота. Будуть створені відповідні комісії, виїзди на місця», – повідомив «Інтерфакс-Україна» міністр закордонних справ Костянтин Грищенко. При цьому чиновникам обох країн доведеться вирішувати, що робити з селами, наприклад, в Сумській та Бєлгородській областях, де кордон проходить через середину будинку або відрізає селян від їх полів. Проект угоди про демаркацію сухопутного кордону перший віце-прем’єр Андрій Клюєв подає як велику заслугу президента Януковича і Кабінету міністрів. «Це свідчення того, що Україна і Росія готові до серйозної роботи і можуть вирішувати всі питання, які, в першу чергу, відповідають інтересам нашої сторони, конструктивно», – сказав він у Верховній Раді. Насправді дипломати українського і російського МЗС прийшли до згоди щодо сухопутних кордонів і напрацювали проект рішення давно. Ось тільки росіяни наполягали на підписанні документа за умови прив’язки до розподілу морських кордонів. А українська сторона, відстоюючи власні інтереси в Азовському морі і Керченській протоці, пропонувала ці процеси розвести. Яким шляхом пішли Янукович і Грищенко? Легким, погодившись на умови Кремля, чи намагаються виторгувати поступки на користь України? На прямі запитання опозиції про долю морського кордону перший заступник Азарова відповідав ухильно. «Після підписання угоди про демаркацію державного кордону між Україною і Росією буде створена група з цього питання і в рамках цієї групи і буде пророблятися питання в тому числі і по косі Тузла», – сказав Андрій Клюєв. Це підштовхує до висновку, що українському уряду поки хвалитися нічим.

Морський «ривок»

Більш відверто висловився посол Росії в Україні Михайло Зурабов, розмірковуючи про морські і сухопутні кордони в комплексі. «Під час візиту Дмитра Медведєва в Україну питання демаркації кордону буде обов’язково поставлене так, щоб чекати активного просування за його рішенням і вирішення питання про делімітацію морського кордону. Це для нас вкрай важливо », – сказав він після зустрічі зі спікером кримського парламенту. Як відомо, Київ досі прагнув провести кордон в Керченській протоці по лінії, що існувала за часів СРСР, тобто у відповідності з міжнародними нормами і практикою Росії з країнами Балтії. А на Азовському морі Україні вигідніше провести поділ за географічною конфігурації берегів з урахуванням пропорційного розрахунку по довжині берегової лінії. У цьому випадку, за оцінками експертів Інституту стратегічних досліджень, на долю нашої країни припадає до 70% акваторії. Москва, у свою чергу, не хоче, щоб одна зі сторін контролювала Керченську протоку. Обгрунтовуючи свою позицію, росіяни посилаються на те, що в СРСР між союзними республіками не встановлювалися адміністративні кордони по акваторії внутрішніх морських вод. Тобто легітимних документів союзного або республіканського рівня, які фіксували б лінію розмежування у водах Азовського моря і Керченської протоки, на їхню думку, немає. Найбільш спірним питанням, за словами Михайла Зурабова, і сьогодні залишається використання Керч-Єнікальського суднохідного каналу. «Це (проведення кордону – ЛБ) належить організувати таким чином, щоб при цьому не були порушені як українські, так і російські інтереси … тема буде в порядку денному, вона буде обговорюватися », – сказав посол. При цьому він додав, що з урахуванням нового етапу взаємин українські та російські політики «налаштовані вирішити всі невирішені за останні роки проблеми ривком, не затягуючи».

Реванш за Тузлу

Парадокс у тому, що Україна фактично контролює Керч-Єнікальський канал, збираючи платню за проходження кораблів. Втім, Росія може поглибити свою частину протоки, зробивши її суднохідною, але це зруйнує місця нересту риби і завдасть шкоди українським рибопереробним підприємствам. Щоб мати більш вагомі права на Керч-Єнікальський канал, в 2003 році росіяни навіть почали будувати дамбу, яка мала з’єднати Краснодарський край з українським островом Тузла. Таким чином, острів перетворився б на півострів і, за міжнародними нормами, міг би відійти Російській Федерації. Загострення українсько-російських відносин навколо Тузли закінчилося підписанням спільної заяви президентів України і Російської Федерації і договору про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки. Якщо одні політики назвали дії Леоніда Кучми на тих переговорах «Керченської радою» за аналогією з Переяславської, то інші вважали домовленості великим проривом дипломатії. Керченський договір – основний документ, що визначає сьогодні принципи розподілу морської акваторії між Україною і Росією. Головне, чого вдалося досягти Києву, – домовленості про те, що дно Азовського моря, за яким закріпили статус внутрішнього, будуть ділити на українську та російську частини. Всього Україна і Росія провели більше 20 раундів переговорів з розмежування акваторій Азовського, Чорного морів і Керченської протоки. Травнева зустріч покаже, чи вистачить Януковичу уміння провести українську лінію при визначенні кордону на морі, чи він збирається здатися без торгу, дозволивши росіянам узяти реванш за Тузлу.

Михайлина Скорик, Лівий Берег