За останні кілька років вітчизняним підприємствам вдалося практично з «нуля» налагодити виробництво найбільш гостродефіцитних складників та відновити майже чверть парку ЗРК «Бук-М1», повідомляє Народна армія

До війни запчастини і складники для ремонту зенітно-ракетних комплексів “Бук-1М” закуповували в Росії.

Ці складники — це вже суто українські новітні цифрові розробки. Українські вироби хоч і не покращують тактико-технічні характеристики, проте додають ЗРК надійності та простоти в експлуатації.

Проте вже за рік Зенітно-ракетні війська можуть отримати перші модернізовані на вітчизняних підприємствах ЗРК. Як інформують у Народній армії узявши до уваги досвід глибокої модернізації комплексу в інших країни та проаналізувавши вітчизняний науково-технічний і промисловий потенціал, у Командуванні ПС вирішили, що це перспективний напрям, який дозволить у відносно стислі терміни підсилити підрозділи ППО.

«Бук» — самохідний зенітно-ракетний комплекс, призначений для боротьби з маневреними аеродинамічними цілями (крилаті ракети, керовані бомби, літаки, гелікоптери, БпЛА тощо) на малих та середніх висотах (від 30 м до 14–18 км) в умовах інтенсивної радіопротидії.

Роботи над ЗРК було розпочато 1972 року. Першу модифікацію «Бука» (9К37; за класифікацією МО США і НАТО — SA-11 Gadfly) прийнято на озброєння 1979 року. Наступну модернізацію комплексу 9К37М1 «Бук-М1» — 1983 року.

Аналіз результатів випробувань показав, що порівняно з базовим варіантом зона ураження була значно збільшена, ймовірність ураження крилатих ракет ALCM — не менше ніж 40%, гелікоптери збиваються з імовірністю від

60 до 70%, завислі гелікоптери на відстані від 3,5 до 10 км можуть бути уражені з імовірністю від 30 до 40%. Введено можливість розпізнавання трьох класів цілей: літака, гелікоптера, балістичної ракети. Впроваджено технічні та організаційні заходи для ефективної протидії протирадіолокаційним ракетам. Всі засоби ЗРК «Бук-М1» мають повну взаємозамінність з елементами комплексу базової модифікації.