Найближчим часом «броньовані кулаки» російської армії суттєво всохнуть. «У рамках реформування армії Генштаб затвердив оргштатну структуру танкових військ у складі сухопутних бригад і берегових військ ВМФ. Організаційно танкові підрозділи будуть складатися з двох окремих танкових бригад і більш ніж 20 танкових батальйонів у складі бригад постійної бойової готовності », – процитували інформагентства неназване джерело в російському військовому відомстві.
Броня крепка?

«Загальна чисельність парку танків різних модифікацій (Т-90, Т-80, Т-72 та ін) буде скорочено до 2 тис. одиниць», – стверджують у російському Міністерстві оборони. З огляду на те, що, за різними даними, ВС Росії мають 20-23 тис. танків, цей намір воістину сенсаційний.

В принципі, ухвалення рішення про настільки масове скорочення свідчить про революційну зміну доктрини застосування сухопутних військ в Росії. До сих пір, в розумінні російських генералів, танкові з’єднання і частини були головною рушійною силою сухопутних військ. Десятикратне зменшення кількості танків означає, що відтепер таку роль мають виконувати інші сили та засоби. Світова практика останніх військових конфліктів свідчить, що застосування танків залишається ефективним, однак у комплексі з розвідувальними і ударними гелікоптерами і високоточними засобами ураження. Отже, і російські Збройні сили повинні розраховувати на таке перетворення бронетанкових колон.

Однак реальних підстав так вважати мало. Ударні вертольоти нового покоління Мі-28Н у війська до сих пір так і не поступили. Розвідувальні вертольоти і безпілотні розвідники ще довго будуть залишатися екзотикою в бойових частинах, і високоточні засоби ураження не стали масовим явищем в російській армії. Тому прийдешня радикальна зміна тактики «танкових клинів» все-таки виглядає теоретично правильною, проте далекою від реальності авантюрою. У всякому разі, до тих пір, поки скорочення танків не будуть узгоджуватися з високотехнологічним і комплексним переозброєнням всієї армії.

Налітай, подешевшали!

Якщо вплив скорочення танкових військ на боєготовність Збройних сил Росії поки чітко не визначено, то одночасний викид на світовий ринок кількох тисяч ще придатних до використання броньованих машин однозначно призведе до посилення конкурентної боротьби у цьому сегменті й чергового переформатування цінової політики основних експортерів. І Україні в цьому зв’язку варто турбуватися більше всіх – адже Росія буде пропонувати на експорт ті ж танки фактично тим же споживачам і, очевидно, за демпінговими цінами.

До сих пір Україна успішно продавала важку бронетехніку з армійських запасів, яка проходила передпродажну підготовку на профільних ремонтних заводах Міноборони. За офіційною інформацією, в 2005 році Україна продала за кордон 62 танка Т-72 (в Азербайджан – 25 од., В Алжир – 21 од., У Грузії – 16 од.), В 2006 році – 37 танків (17 од. T -72 в Азербайджан, 1 од. T-72 в США, 20 од. T-55 в Демократичну Республіку Конго), в 2007 році – 151 танк Т-72 (в Кенію – 77 од., у Грузії – 74 од.) . У середині 2008 року для поставки в Кенію була відвантажено ще одна партія з 33 танків Т-72. Ці танки з іншим зброєю знаходилися на борту захопленого піратами судна Faina і згодом були доставлені замовнику.

Ціну, за якою Україна пропонує свої старі танки за кордон, можна чітко визначити як «договірну». Конкуренція на ринку подібної продукції настільки сильна, що говорити про якийсь диктат продавця не доводиться. Тим більше якщо танки не вдасться продати, їх доведеться утилізувати за свої гроші в Україні. А військова утилізація, як відомо, в нашій країні давно перетворилася з вигідного бізнесу в проблему національного масштабу.

За чинними в Україні нормами, визначеними постановою Кабміну від 2005 року про надлишкове майно Міноборони, вартість танка Т-72 варіюється в межах 170-250 тис. грн. – Божевільні ціни! Але це на «внутрішньому ринку». За кордон танки поставляються, знову ж таки, за «договірною» ціною. Наприклад, 74 Т-72 були продані до Грузії по $ 250 тис. за одиницю, що є пристойним ціновим показником.

Тепер, якщо Росія вийде зі своїми вивільненими танками на простори Африки, Близького Сходу і Південно-Східної Азії, Україні доведеться докласти масу зусиль, щоб не втратити обжиті ринки та реалізувати залишки танкової техніки, які пиляться на армійських базах зберігання та обчислюються парою тисяч машин.

Причому зусилля доведеться докладати і в політичній, і в маркетинговій, і в технічній сфері. Наприклад, щоб отримати контракт на постачання в Ірак двох тисяч танків Т-72, оголошений в 2008 році, очевидно, необхідно як раз працювати в політичній площині. І якщо за часів адміністрації Джорджа Буша Україна могла небезпідставно сподіватися на отримання значної частини цього контракту, то «перезавантаження» Барака Обами може перенацілити Ірак на отримання танків з Росії.

Що стосується традиційних українських танкових ринків (за винятком «чисто політичних» Азербайджану та Грузії), імовірно, тут головну роль будуть грати саме ексклюзивні технічні рішення, які можуть перетворити звичайний Т-55, Т-64 або Т-72 в машину з передовими тактико -технічними характеристиками. Наприклад, Харківське конструкторське бюро з двигунобудування може запропонувати новий варіант модернізації танків Т-72 за рахунок заміни двигуна та розміщення в штатному моторному відсіку нової основної силової установки, допоміжної силової установки та компресора кондиціонера, що, природно, покращує ринкові шанси машини.

У свою чергу, ДП «Харківський бронетанкової ремонтний завод» пропонує абсолютно нову концепцію модернізації Т-55 і Т-64. На базі танка Т-64 було створено універсальне багатофункціональне шасі, на яке можна встановлювати до 15 різних бойових модулів. Також були розроблені важкі бойові машини піхоти – БМПТ-64 і БМПТ-55. Такого роду техніка може мати відмінні експортні перспективи. Це зумовлено, насамперед, досвідом останніх арабо-ізраїльських конфліктів, що продемонструвала ефективність бойових машин з потужною бронею, які могли забезпечувати необхідний захист і підтримку піхоти. При цьому українські важкі БМП будуть мати ряд переваг перед закордонним конкурентом – ізраїльської БМП «Ахзаріт». У тому числі й за ціною: ізраїльська машина коштує близько $ 600-700 тис., а наші обійдуться вдвічі дешевше.

Однак для реалізації задумів харків’ян необхідна концентрована та цілеспрямована підтримка держави. Тільки таким чином Україна зможе залишитися на світовому беушному танковому ринку після початку «російського розпродажу». Якщо ж намагатися і далі штовхати перекрашені Т-72 зі складів, то росіяни нас прогнозувано «закидають в Африці шапками». Тобто танками.