Враховуючи науково-технічний та фінансово-економічний стан ОПК, очевидно, що технічну основу ЗСУ сьогодні й у перспективі становитимуть ОВТ, які дісталися Україні після розпаду СРСР. Основними способами підтримання їх у боєздатному стані здебільшого будуть: поетапна модернізація як основний курс, спрямований на розширення можливостей виготовлення та удосконалення ОВТ підприємствами й організаціями вітчизняного ОПК; своєчасна технічна перевірка і продовження гарантійних термінів експлуатації ОВТ; відновлення і розвиток системи технічного супроводження та обслуговування наявних ОВТ, регулярне проведення планових профілактичних робіт і своєчасного ремонту; уніфікація і скорочення номенклатури ОВТ, що перебувають на озброєнні ЗСУ.

Глибока криза в економіці та повільні темпи виходу з неї не обіцяють швидкого переоснащення ЗСУ новітніми зразками основних видів ОВТ. Проблема організації їхнього власного виробництва, попри свою значущість і актуальність, може бути вирішена тільки після подолання економічної кризи і значного зростання обсягів бюджетного фінансування на закупівлю ОВТ та проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.

В умовах, що склалися на сьогодні, все більше країн розглядать поетапну модернізацію ОВТ як один з основних напрямів підвищення ефективності бойового потенціалу своїх збройних сил.

Проте не всі системи ОВТ можуть бути модернізовані через те, що можливості модернізації деяких з них вже вичерпані чи обмежені. Крім цього, більшість ОВТ ЗСУ розроблені і виготовлені за межами України, що ускладнює проведення їхньої модернізації через відсутність відповідного вітчизняного досвіду в їхньому розробленні та вдосконаленні. У багатьох випадках доцільно або навіть необхідно залучати до співпраці головних розробників і виробників озброєння і військової техніки, які планується модернізувати.

У системі Міністерства оборони України є підприємства спроможні модернізувати

і ремонтувати значну частину наявного ОВТ виробництва часів СРСР.

Головний виконавець робіт з модернізацій МіГ-29 визначено ДП МО України “Львівський державний авіаційно-ремонтний завод”, основні субконтрактери низка вітчизняних підприємств ОПК. Модернізація полягає в розробленні і внесенні до вже існуючих зразків таких конструктивних змін, які істотно підвищать їхні бойові можливості та продовжать ресурс експлуатації.

Насамперед це стосується збільшення радіусу бойової дії літаків, оснащення високоточними бомбами та ракетами класів “повітря – повітря” і “повітря-земля (море)” більшої дальності ураження.

Командувач Повітряних Сил ЗСУ генерал-полковник Іван Руснак зазначає: “Повітряні Сили ЗС України – найбільш високотехнологічний, найбільш дорогий і, власне, найбільш показовий вид Збройних Сил. Саме військова авіація,зенітні ракетні та радіотехнічні війська значною мірою визначають спроможність країни протидіяти зовнішній агресії… І ми здатні забезпечити боєготовність авіації Повітряних Сил власними силами”.

На сьогодні вже модернізовані перші зразки літаків МіГ-29, Су-25 і Л-39. У них поліпшені характеристики двигунів, установлене нове навігаційне і прицільне обладнання та засоби реєстрації польотної інформації. Незабаром розпочнеться модернізація літаків Су-27, Су-24М і Су-24МР, а літаки Іл-76МД і Ан-24, -26, -30 будуть дообладнані відповідно до вимог ІКАО. Передбачається заміна транспортних літаків, у яких закінчився термін експлуатації, на нові літаки українського виробництва – Ан-70,-140,-148.

Модернізація бойових літаків МіГ-29 і Су-27 у стратегічному плані повинна розглядатися як початок поетапної організації власного виробництва (в основному в кооперації вітчизняних виробництв) навчально-тренувальних і бойових літаків. Передумовою є наявність науково-технічної бази авіаційної галузі, яка спроможна виготовляти значну частину основних авіаційних агрегатів і систем.

Підприємства і організації ракетно-космічної галузі спроможні розробляти і виготовляти космічні засоби для забезпечення оперативного метеорологічного спостереження; контролю за сейсмічною і радіаційною обстановкою; постійного спостереження за навколишнім середовищем з метою завчасного визначення районів з ознаками стихійного лиха та екологічної катастрофи і своєчасного планування та реалізації заходів, спрямованих на запобігання, нейтралізацію або ліквідацію наслідків виявлених загроз.

Для виконання завдань, пов’язаних з науково-космічними дослідженнями, дистанційним зондуванням Землі, створенням систем навігації, зв’язку, теле- і радіомовлення в Україні, ДКБ “Південне” освоює виробництво мікроспутників нового покоління, розроблених на базі сучасних нанотехнологій, нових матеріалів з високорегулярною структурою, надшвидких електронних приладів з низьким електроспоживанням, мініатюрних хімічних сенсорів з високими характеристиками. Створення таких апаратів і відповідних транспортних систем стане каталізатором прискореного розвитку таких галузей промисловості, як матеріалознавство, мікроелектроніка, приладобудування.

Маючи добре розвинену бронетанкову галузь, Україна спроможна з мінімальними витратами провести модернізацію танків Т-64, Т-72, що на озброєнні багатьох країн ЦСЄ і “третього” світу.

Однак слід зауважити, що сьогодні в Україні через мізерні обсяги державного оборонного замовлення призупинено чи неприпустимо розтягнуто виконання більшості пріоритетних робіт з розробки і виробництва ОВТ, практично не ведеться планове технічне оновлення оборонних виробництв, не створюються і не впроваджуються сучасні технології для проектування, випробування і виробництва перспективних ОВТ, інформаційних систем та спеціальної елементної бази. Досі залишаються невирішеними проблеми зниження якості продукції оборонного призначення та скорочення технологічної готовності ОПК до переозброєння ЗСУ сучасними ОВТ. Майже 95 % підприємств і організацій не мають сучасної високотехнологічної бази.

Слід також зазначити, що за наявних фінансово-економічних умов лише створення корпорацій, концернів, холдингів, фінансово-промислових груп не може радикально покращити ситуацію в ОПК. Потрібно ще стабілізувати фінансово-економічну ситуацію у країні, забезпечити стале і в необхідних обсягах фінансування державного оборонного замовлення, сформувати внутрішній ринок ОВТ, створити сприятливі умови для проведення реформ в ОПК тощо.

Військово-політичне керівництво більшості промислово розвинутих країн розглядає ОПК як важливу складову системи національної безпеки країни і вживають активних заходів задля його підтримання і розвитку. Свою основну мету у сфері оборонно-промислової політики вони вбачають у збереженні ефективно функціонуючого ОПК, спроможного виконувати поставлені перед ним завдання в інтересах національної безпеки та оборони країни.

Ситуація, що склалася на сьогодні у вітчизняному ОПК, характеризується значним скороченням або припиненням виробництва важливих для національної безпеки та оборони ОВТ, старінням матеріально-технічної бази науково-технічних і виробничих структур, серйозним розривом зв’язків між наукою і виробництвом, низьким рівнем розвитку інноваційного та венчурного підприємництва, низькою здатністю розробляти і виготовляти конкурентоспроможну продукцію.

Руйнація ОПК призведе до різкого обмеження можливостей у забезпеченні боєздатного стану ЗСУ та значного скорочення можливостей інтеграції України в оборонні, економічні та політичні міжнародні структури.

Проблема власного виробництва може бути вирішена тільки після подолання економічної кризи і значного зростання обсягів бюджетного фінансування ОПК.

Очевидно, що для реалізації оборонно-промислової політики у сфері переозброєння і підтримання ОВТ ЗСУ в боєздатному стані відповідним державним органам потрібно впровадити цілий комплекс організаційно-структурних і правових заходів, спрямованих на запобігання розпаду високотехнологічних виробництв ОВТ, створення сприятливого інвестиційного клімату з активним стимулюванням активізації та розвитку інвестиційних та інноваційних процесів, зменшення імпортної залежності в тих сферах виробництва, що є стратегічно важливими для забезпечення національної безпеки та оборони, відчутно збільшити обсяги фінансування державного оборонного замовлення тощо.

(Далі буде)

Роман БОДНАРЧУК

Регіональний філіал Національного інституту стратегічних досліджень

Дніпропетровськ

Газета “Народна Армія”

2010.06.17