Об‘єднати авіабудівельні галузі України та Росії домовилися під час зустрічі у Москві наприкінці червня керівники урядів Микола Азаров та Володимир Путін. Київ бачить у тому об‘єднанні єдиний спосіб порятунку українського авіапрому. Експерти попереджають про поглинання заради знищення.

Про поновлення співпраці з Росією в авіабудуванні команда Віктора Януковича почала говорити, щойно прийшовши до влади. А прем‘єр Микола Азаров через кілька днів після зустрічі в Харкові президентів Януковича та Мєдвєдєва заявив, що без співпраці з Росією український авіапром не стане на ноги. Причина – в особливостях планування радянського народногосподарського комплексу. Ті особливості, руйнувати які, схоже, у прем‘єра Азарова немає намірів, закладалися, за його ж підрахунками 70 років тому і полягали у взаємодоповнюваності заводів та конструкторських бюро двох країн.

Російський прем‘єр Путін після обговорення 28 червня 2010 року з Азаровим подальшої долі авіабудівельних галузей двох країн заявив, що альтернативи їх об‘єднанню немає, оскільки, за його словами, в умовах глобалізації на світових ринках немає місця малим підприємствам.

Ті аргументи вважають переконливими і частина українських авіабудівників, зокрема Генеральний конструктор українського Державного підприємства Антонов Дмитро Ківа, який наміри урядів обох країн оцінює позитивно.

“Взагалі, авіація – це така галузь, де всі об‘єднуються. Аеробус об‘єднав практично всі країни Європи. Та й американські компанії співпрацюють з багатьма, бо об‘єднання – це не тільки співпраця, це передусім ринок. А ринки потрібні сьогодні всім. І тому я вважаю, що це буде більш ефективно, але це повинно бути на ринкових засадах. І воно повинне приносити взаємну користь обом партнерам”.

Нині Україна вже співпрацює з російськими підприємствами у виробництві кількох літаків. І хоч ця співпраця, за оцінкою Дмитра Ківи, є плідною і достатньо ефективною, вона, на його думку, має бути ще тіснішою. Однак, схоже, що навіть фахівці сьогодні не знають, якої форми та інтеграція може набути згодом, у віддаленій перспективі.

“Сьогодні це об‘єднання планується у формі спільного підприємства 50/50, а в подальшому все залежатиме і від підготовлених пропозицій, і від думки керівників України й Росії. Головне, щоб було це найбільш ефективно”.

Виглядає, що саме довкола питання взаємної користі та рівноправності партнерів українсько-російської співпраці в авіабудуванні, точитимуться найбільші дискусії. Російські експерти, говорячи про наявність певного паритету, називають життєво необхідними для Росії розробки українських конструкторських бюро, й передусім Антонова. Українські ж конструктори у свою чергу, на думку російських оглядачів, не виживуть без російських авіабудівних заводів.

Натомість український авіаційний експерт Валерій Романенко застерігає, що об‘єднання авіапромів двох країн може призвести до загибелі цілої української авіабудівної галузі.

“Якщо відбудеться поглинання, то наступним кроком буде те, що сталося з російськими конструкторськими бюро, – повний розвал. Вони ж практично знищили всі свої конструкторські бюро. На всій території СНД залишилось тільки Антонівське бюро. В Росії дуже сильне лобі, яке хоче зруйнувати їхній авіапром і купувати західні літаки. Отже, український авіапром фактично є конкурентом для Аеробуса і для Боїнга, бо ми можемо захопити азійський ринок, ринок СНД можемо захопити. Відтак, якщо знищити КБ Антонова, то Європа не матиме жодних конкурентів”.

Ольга Бурда

BBC