Команда журналістів-розслідувачів Bellingcat оприлюднила результати свого розслідування подій довкола операції відомої як «Вагнергейт».

Про це інформує Мілітарний.

Розслідування Bellingcat та The Insider, яке зайняло рік, встановило, що операція, яка у липні 2020 року призвела до затримання в Білорусі 33 найманців, була складною схемою Головного управління розвідки Міноборони України (ГУР МОУ), яка проводилася за підтримки Департаменту контррозвідки Служби безпеки України (СБУ).

Метою операції було підставним шляхом завербувати найманців. Її об’єктами стали десятки громадян України, Росії та Білорусі, які, як вважає українська влада, скоїли серйозні злочини, воюючи на боці незаконних збройних формувань на сході України, що підтримуються Росією.

Операція розпочалася ще у 2018 році як звичайний збір розвідданих, а у 2019 році була продовжена і отримала кодову назву «Авеню».

Для вербування найманців українська розвідка створила “віртуальну” підставну приватну військову компанію (ПВК) під назвою «МАР». Ця назва збігалася з назвою ПВК, що реально існувала в минулому, але пізніше припинила свою діяльність.

Потім розвідники почали від імені «МАР» набирати працівників для “відрядження” до Сирії. Пізніше бійцям повідомили, що плани змінюються і працювати доведеться у Венесуелі.

Загальна схема операції виглядала так:

Найманці, яких планували затримати, мали виїхати з Москви до Мінська (комерційні авіарейси з Росії тоді не виконувались через коронавірусні обмеження), а звідти вилетіти до Стамбула.

28 хвилин, які літак мав провести у повітряному просторі України, мали стати вирішальними: саме у цей час літак, за задумом спецслужб, треба було посадити в аеропорту “Бориспіль”.

Посилаючись на дані з розмови з колишніми працівниками української військової розвідки, Bellingcat стверджує, що Володимиру Зеленському доповіли про підготовку операції 15 червня 2020 року під час його щотижневої наради з керівництвом української розвідки.

Відтоді, президент Зеленський регулярно отримував інформацію про підготовку до операції «Авеню».

Колишній керівник військової розвідки Василь Бурба та колишній перший заступник голови СБУ Руслан Баранецький інформували українського президента щодо цього.

Василь Бурба. Фото з відкритих джерел

Розслідувачі пишуть, що Баранецький і Бурба, прибули до офісу президента напередодні самої операції, запланованої на 25 липня 2020 року, для останнього звіту щодо операції.

З посиланням на слова Василя Бурби повідомляється, що президент не зміг прийняти їх, оскільки був зайнятий.

Бурба розповів журналістам, що Єрмак запропонував їм відкласти спецоперацію на тиждень.

Напередодні Володимир Зеленський домовився про початок “великого перемир’я” на Донбасі – воно мало розпочатися 27 липня. Захоплення “вагнерівців” у Києві зірве перемир’я ще до його початку, – звучала аргументація президентського офісу.

Бурба нібито відповів, що така затримка неминуче насторожить як “вагнерівців”, так і спецслужби Росії й Білорусі.

Тоді, за словами Бурби, не названі у звіті представники офісу президента, які зустрічалися з представниками українських спецслужб, намагаючись піти їм назустріч, запропонували відкласти операцію хоча б на чотири дні, щоб перемир’я на Донбасі бодай формально розпочалося.

Керівники спецслужб припустили, що знайти нові квитки з Мінська до Стамбула може бути складно, “але пообіцяли подивитися, що можна зробити”.

Вже наступного ранку, коли “вагнерівці” виїжджали з Москви, українським розвідникам вдалося забронювати 33 нові квитки на 30 липня.

Тоді Василь Бурба нібито доповів в офіс президента, що все йде за планом, хоч і з п’ятиденною затримкою.

Звіт Bellingcat констатує: вранці 29 липня 2020 року всіх “вагнерівців”, що чекали на свій відкладений рейс до Венесуели, заарештували білоруські правоохоронці.

У затриманих “вагнерівців” на допитах білоруські силовики запитували, чи знайомі вони з Сергієм Тихановським та Миколою Статкевичем – відомими діячами білоруської опозиції.

У Білорусі були впевнені, що вони мають справу саме з людьми, які приїхали задля повалення тамтешньої влади Лукашенка.

У Росії усвідомили, що мають справу зі спецоперацією Києва лише за тиждень: саме тоді російські спецслужби змогли відстежити українські IP-адреси, з яких розміщували оголошення про пошук охочих попрацювати у ПВК.

У звіті Bellingcat не згадується участь в операції будь-яких спецслужб третіх країн: з тексту випливає, що її розробили та реалізовували виключно співробітники головного управління розвідки українського міноборони та департаменту контррозвідки СБУ.