У Міноборони України відреагували на наш матеріал про відтік льотчиків з бойової авіації та відповіли, що зараз опрацьовують шляхи збереження льотного складу Повітряних Сил ЗСУ.

Заступниця Міністра оборони Ганна Маляр прокоментувала Мілітарному інформацію про підходи керівництва Збройних Сил та міністерства до проблеми звільнення з військової служби льотного складу Повітряних Сил ЗСУ.

Нагадаємо, що наприкінці липня у Командуванні Повітряних Сил ЗСУ пообіцяли негайні зміни для збереження льотчиків у своїх лавах.

Як ситуацію бачать у оборонному відомстві – пряма мова Ганни Маляр:

«Нам важливо зупинити відтік кадрів льотного складу з лав Повітряних сил ЗСУ. Пропозиції щодо вирішення цього питання, внесені попереднім керівництвом Збройних Сил, наразі є проміжними. Вони передані на розгляд Міністра оборони і потребують суттєвого доопрацювання.

На сьогодні жодних рішень щодо зазначених пропозицій не прийнято.Тепер спільно з новими Головнокомандувачем ЗСУ та командувачем Повітряних сил будуть ретельно вивчено проблеми та визначено шляхи збереження льотного складу Повітряних Сил ЗСУ. Після цього, остаточне рішення Міністра оборони, переконана, прийматиметься в інтересах усього особового складу Повітряних сил та забезпечить належну мотивацію військових авіаторів та їх високу боєготовність», – сказала Ганна Маляр.

Найпроблемнішим аспектом військової служби самі льотчики називають застарілість підходів до льотної та льотно-тактичної підготовки, адже вся нормативна та методична база основується на документах та підручниках 80-х років.

Як приклад бюрократії льотчики говорять, що на годину польоту приходиться витрачати в рази більше часу для написання конспектів та заповнення журналів, а також заслуховування постановки завдань, вказівки.

Для підготовки до 1-ї 7-годинної льотної зміни (сумарно десь 10 годин на роботі) потрібно за документами мінімум 1 день попередньої підготовки (формально 8год, реально 12-14). Така ж ситуація і у авіаційних техніків, що замість роботи з літаками займаються оформленням паперів.

Особлива проблема у техніків – відсутність нових інструментів та пристосувань, а низька заробітна платня (12-14 тисяч грн) не стимулює утримувати кадри, які на роботі у цивільних СТО для автомобілів можуть отримувати значно більше. Через це підрозділи не укомплектовані, а на наявний особовий склад збільшується навантаження ще і за рахунок виконання функцій (охорона території, її прибирання та облаштування, ротації у піхотні підрозділи в складі ООС, тощо) інших підрозділів.

Основою створення такої бюрократії називають необхідність звітування Командування Повітряних Сил ЗСУ у разі будь якого інциденту перед низкою сторонніх служб – Офісу Генерального прокуратура, Державним бюро розслідувань, Службою безпеки України, тощо.

Через некомпетентність останніх у льотній справі, вони займаються не визначенням реальних факторів, що призвели до інциденту, а здійснюють пошуки на невідповідність у керівних документах. У приклад наводять Сполучені Штати, де у разі авіаційного інциденту розслідуванням займається внутрішня комісія Повітряних сил, на відміну від України, де розповсюджується дія кримінального кодексу.