Танк Leopard 5-ї ОВМБр витримав 52 влучання FPV-дронів та БПЛА «Молния»

Основний бойовий танк Leopard 1A5 зі складу 5-ї окремої важкої механізованої бригади витримав понад пів сотні влучань ворожих дронів без пробиття броні.

Про це розповів командир танкової роти 5-ї ОВМБр на позивний «Спартан для «Мілітарного»

Машина потрапила під обстріл російських безпілотників після дооснащення додатковим захистом для підвищення її живучості в реаліях війни в Україні.

Танк отримав елементи динамічного захисту «Ніж» (ХСЧКВ-34) та «Контакт-1».

ДЗ «Ніж» встановили на корпусі, прикривши верхню лобову деталь. Водночас «Контакт-1» розмістили на бортах та нижній лобовій деталі корпусу.

Також блоки змонтували на башті, де вони покрили більшу частину бортів та лобової проєкції.

Додатково на машину встановили «мангал», який підвищує живучість верхньої напівсфери та захищає екіпаж від скидів. Також танк отримав антидронові «голки», покликані витримувати атаки FPV-дронів без детонації кумулятивної бойової частини.

Спроба росіян вивести з ладу український Leopard 1A5 провалилася. Після виявлення танка на позиції ворог здійснив 52 влучання. Попри масовану атаку, екіпаж зміг завести машину та самостійно залишити бойову позицію.

Водночас «Спартан» зауважив, що без додаткового захисту техніка втрачає рухомість через попадання в моторно-трансмісійне відділення.

Попри такий підхід до встановлення додаткового захисту, танк не втратив функціоналу бойової машини та зберіг можливість повороту башти й використання оптики. Водночас російська сторона під час модернізації перетворює техніку на рухомі «сараї», що фактично позбавляє їх можливості діяти як повноцінні бойові одиниці.

Leopard 1

Leopard 1 — перший основний бойовий танк, який Західна Німеччина повністю розробила та виготовила після Другої світової війни. Його історія розпочалася в середині 1950-х років, коли новостворений Бундесвер потребував сучасну машину на заміну застарілим американським танкам M47 і M48 Patton.

Спочатку Німеччина, Франція та Італія планували спільну розробку, проте згодом німецька сторона обрала самостійний шлях. Компанія Porsche розробила дизайн, а Krauss-Maffei у 1965 році запустила серійне виробництво. Танк отримав назву Leopard та став одним із символів західнонімецької армії часів Холодної війни.

Машину оснастили ліцензійною британською 105-мм нарізною гарматою Royal Ordnance L7A3 (L/52), що дозволяло вести вогонь усіма стандартними боєприпасами НАТО цього калібру.

Танк отримав 10-циліндровий багатопаливний дизельний двигун MTU MB 838 CaM-500 об’ємом 37,4 літра потужністю 830 к.с. (610 кВт). Завдяки масі базової версії у 40–42,5 тонни Leopard 1 досягав швидкості 65 км/год по шосе, демонстрував відмінну маневреність та відносно просте обслуговування.

Leopard 1 отримав одне з найлегших бронювань серед основних бойових танків свого часу. Конструктори свідомо проєктували його з урахуванням загрози кумулятивних боєприпасів. Лобова броня корпусу мала товщину 70 мм у верхній частині під нахилом 55–60°, а нижня лобова деталь складала 35–50 мм.

Верхня частина бортів корпусу мала товщину 35 мм, нижня — 25–30 мм, а корма — лише 25–30 мм. Така «тонка шкіра» забезпечувала високу мобільність та меншу масу, хоча й робила танк вразливим до усіх тогочасних протитанкових засобів.

Також рекомендуємо ознайомитися зі статтею на «Мілітарному»: «Leopard 1 — старий, втім грізний воїн»

Особливістю захисту стала лита башта з максимальною товщиною лобової частини близько 60–70 мм. Складна геометрія маски гармати дозволяла досягти 200 мм у найтовстіших місцях. Товщина бортів башти складала 37–45 мм, а даху — 25–35 мм.

У пізніших модифікаціях захист суттєво посилили. Leopard 1A1 отримав гумометалеві екрани та початкову накладну броню. Версія 1A1A1 отримала комплект додаткової броні Blohm & Voss у вигляді сталево-гумових плит на башту та клиноподібне посилення маски гармати.

Це підвищило захист від 20-мм автоматичних гармат. Leopard 1A2 отримав посилену литу башту, а 1A5 — оновлену зварну башту та накладну броню.