У серпні 2023 року Сили оборони України успішно провели надскладну десанту операцію у нижній течії Дніпра, завдяки чому на лівобережжі Херсонщини, в районі населених пунктів Кринки й Козачі Лагері, був створений тактичний плацдарм.

Про хід операції розповідає видання LB.ua.

Набуття досвіду морських десантних та рейдових операцій

Командир спецпідрозділу Головного управління розвідки на позивний «Шаман» розповів, що спочатку українські спецпризначенці навчилися приборкувати морську стихію.

«До цього це взагалі було навчання з коліс. Ми розуміли, що маємо певний досвід операцій на воді, зокрема, рейдів на човнах по ще наповненому Каховському водосховищу на Енергодар восени 2022 року. А це, сказати по правді, були досить складні операції, тому що загалом морського, тобто водного маршруту, було близько 40 кілометрів», – сказав він.

«Шаман» каже, що процес підготовки до Енергодарської операції — це набуття досвіду. Спецпризначенці багато часу присвятили тренуванню, бійці його підрозділу декілька разів перебували на лівобережжі не тільки біля Енергодара, а й вище за течією Дніпра, у районі села Іванівського, і нижче.

«Хлопці здійснювали висадки, маневри, операції. Я мушу згадати ще один підрозділ, який висаджувався. Це водолази зі спецпідрозділу Нацгвардії «Омега». Максимально кваліфіковані, круті хлопці, максимально великий шматок досвіду ми перейняли в них. І 73 морський центр Сил спецоперацій (ССО) виконував там задачі з розмінування берегової лінії, також успішно», – розповів «Шаман».

Створення плацдарму на лівобережжі Херсонщини влітку 2023 року

Спецпризначенці хотіли виконати дійсно значущу місію, яка була б важлива й змінила б ситуацію на фронті. Шанс на виконання операції дав підрив Каховської ГЕС, після якого велику частину мін знесло або вкрило піском. Певна взаємодія проводилася на місці із суміжними підрозділами, зокрема одеською територіальною обороною.

З пропозицією проведення операції бійці звернулися до тодішнього командувача угрупованням сил у тому південному районі Херсонщини бригадного генерала Михайла Драпатого, який зараз обіймає посаду заступника начальника Генштабу з підготовки. Драпатий сприйняв ідею з ентузіазмом.

«Ми розуміли, що влітку 2023 року — в умовах ведення контрнаступу на Запоріжжі — на великі сили й засоби розраховувати не доведеться. Тому таким собі невеликим угрупованням вирішили зробити те, що можемо. Адекватно оцінили сили, порахували наші засоби. Був досить довгий період підготовки. Реально він зайняв більш ніж місяць. Але без удачі нікуди в нашій справі», – продовжив «Шаман».

Під час підготовки до операції стало зрозуміло, що в противника намічається ротація.

Зрозуміли, що в противника намічається ротація: одна основна ворожа десантна бригада, яка тримала оборону на лівому березі Дніпра трохи вище від Антонівського моста, вирушала на Запорізький напрямок. За словами «Шамана» їх міняли теж десантні, але новостворені підрозділи з окупованого Криму.

«Коли на позиції заходили нові сили противника, ми зауважили, що вони недостатньо обізнані із обстановкою. Це була спільна операція різних складових Сил безпеки й оборони за участю великої кількості спецпризначенців. І хоч вона вдалася не з першого разу — я відверто кажу, загалом операцію провели досить круто. Ми зайшли на територію противника, у міжпозиційний простір, відразу відбулося декілька досить інтенсивних боєзіткнень з ворожими спостережними постами. Декотрі майже в повному складі знищили або взяли в полон. Після цього розділилися на зони впливу», – каже спецпризначенець.

«Шаман» згадав про командира розвідувального взводу 222-го окремого батальйону ТрО з позивним «Віто», який загинув в районі виконання операції.

«Досить духовитий, хороший хлопець, який теж зробив левову частку цієї операції зі своїм розвідувальним взводом. На високому рівні хлопці працювали. Тобто ми розділилися вже на лівому березі Дніпра. Безпосередньо мій підрозділ знищував противника в одному напрямку, 8 полк ССО — в іншому, а розвідвзводу ТрО під командуванням Віто випало мінувати безпосередньо дорогу, тобто логістичний шлях на село Козачі Лагері. Із цим він дійсно дуже добре впорався», – розповідає «Шаман».

Потім виявилося, що противник геть не знається на ситуації. До російських десантників приїхав начальник розвідки десантного полку. Російські офіцери, які виконували завдання в районі, намагалися з’ясувати обстановку і здійснювали рекогносцировку безпосередньо на лінії зіткнення. Це дозволило українським спецпризначенцям узяти їх у полон.

«…..всіх значущих офіцерів противника захопили саме в тому районі. Був ще один командир взводу, старший лейтенант, але він зовсім не тямив, що відбувається. Полонили також і певну кількість сержантів. Брали їх безпосередньо тоді, коли вони геть нічого не розуміли».

Для прикладу, зачистивши один спостережний пост, спецпризначенці просувалися по берегу й помітили, що назустріч іде дозор противника, який налічував близько шести чоловік. Одразу була організована засідка.

Вів цю групу на заміну спостережного посту, який раніше був знищений, російський сержант. Він вигукував пароль поперед себе. Один мій командир групи вийшов уперед і заговорив з ним. Той не зрозумів, що це українські спецпризначенці, почався діалог, що дало можливість узяти їх у полон майже в повному складі.

«Це був перший етап операції. Він був не такий складний, як наступні, тому що десь за декілька днів противник з’ясував, що діється, але змінити ситуацію на полі бою вже не міг. Дорогу захопили. Захопили такий, я сказав би, плацдарм на території лівобережжя — не островів на Дніпрі, а саме суходолу на лівому березі з місцями під висадку», – каже командир спецпідрозділу ГУР.

Позивний «Бобер», командир зведеної тактичної групи 8 полку і 144 центру спецпризначення Сил спецоперацій ЗСУ

За словами «Бобра», за перший день операції в боєзіткненнях противник втратив сімдесят трьох військовослужбовців, бо його десантна військова частина, яка пішла на Запоріжжя, залишила замість себе мобілізованих.

На стику позицій російських батальйонів, там, де почали працювати українські спецпризначенці, противник був геть дезорієнтований. Їхні спостережні пости на березі не зіграли своєї ролі, бо на ротацію військовослужбовців РФ вивозили виключно вночі. А тим, хто займав позиції, не показували, що треба там робити.

У росіян розрядилися радіостанції, вода закінчилася, вони її черпали з річки Конки. Тож коли почалися боєзіткнення, вони не могли зрозуміти, звідки наступають наші війська.

«Ми заходили через човнову станцію зліва, а хлопці з ГУРу рушили по берегу до дороги, яка йшла на трасу на село Козачі Лагері. І першого дня наші спецпризначенці на позиціях в окопі біля дороги між Козачими Лагерями й Олешками взяли в полон ворожого начальника розвідки та його заступника. А дві їхні групи спецпризначення, які приїхали на підкріплення, ми поклали мінометами здебільшого і трохи під час стрілецького бою», – каже «Бобер».

Загальна картинка була така, що російські військовослужбовці, які туди заїжджали в перші дні, взагалі були дезорієнтовані. Більшість з них була знищена. Росіяни не могли знайти відповідь, чому так відбувається.

На третій день, коли росіяни пригнали два БТР й машину, їх так само підбили. Противник не міг вислати ніякого підкріплення, бо він не знав, куди його слати.

Перевага противника була лише в значній кількості артилерії, але лісиста місцевість нівелювала цю перевагу. Над місцем операції було від п’яти до семи БпЛА «Орлан», які фактично не сідали. На четвертий день операції, після того, як бійці ССО та ГУР вибралися, зайшли бійці з ТрО, закріпилися на напрямках і почали нарощувати присутність і контролювати обстановку.

«Втрати наші полягали в тому, що ми не знали, що противник може дистанційно мінувати, а він саме так мінував річку Конку. Сам Дніпро мінувати марно, бо там течія зносить. А от у Конці течії фактично не було. І, на жаль, велика кількість наших підривів на човнах була саме на цих мінах», – розповідає спецпризначенець ССО.

Позивний «Шаман», командир спецпідрозділу Головного управління розвідки Міністерства оборони України

«Шаман» розповів, що після цього відбулася низка таких напружених подій. Бійці почали човнами натикатися на мінування у воді. Тоді «Шаман» вперше побачив, як працюють донні, протидесантні чи якірні міни.

«Це досить страшна річ, і потрібно цей елемент враховувати. Але слід віддати належне моїм хлопцям. Розуміючи, що не всі маршрути безпечні, розуміючи, що противник безпосередньо під час наших операцій, уночі пускав міни за течією чи, не виключено, мінував коптерами з повітря, тобто розуміючи всю складність водних маршрутів, ніхто не припинив виконувати операцію навіть після втрат. Так, на жаль, втрат ми тоді зазнали важких. Життя кожного військовослужбовця — це справді досить болюча втрата. Я говорю не тільки про спецпризначенців, а взагалі про всіх військовослужбовців Сил безпеки й оборони України. Але тоді хлопці загинули за досить правильну ідею, виконуючи стратегічно важливу місію», – каже він.

За словам командира спецпідрозділу ГУР, ніхто не очікував, що вдасться створити таку зону на лівобережжі. Був такий період — два-три дні, коли противник був збентежений, лінію його оборони на передньому краї прорвали. І з відповідними засобами українські сили могли б розвинути той успіх значно далі й краще.

«Я розумів, що контрнаступ, який відбувається на Запоріжжі, не залишає нам альтернативного варіанта, але ми такий шанс мали. Зараз нам буде складніше, я це теж розумію. Ну вийшло як вийшло, тут уже нічого із цим не зробимо», – продовжив «Шаман».

Подальший результат був цілком закономірний — почали розширювати плацдарм на лівобережжі Херсонщини.