Попри заяви британських політиків про «входження світу у передвоєнний стан», військо продовжує скорочуватися

Попри риторику політиків Великої Британії про необхідність фундаментальної реформи Міністерства оборони та переходу до «готовності до ведення війни», фактично військо продовжує скорочуватися.

Про це заявив у своєму блозі у виданні UK Defence Journal — «Defence Geek» — провідний член OSINT-спільноти.

Як зазначає автор, попри те, що Міністерство оборони має отримати бюджет у розмірі 2,5 відсотка ВВП, реальні кроки з підготовки Збройних сил Великої Британії до умовно означеного майбутнього «світу у стані війни» виглядають не лише мінімальними, а в окремих випадках і такими, що прямо суперечать поточному стану справ.

Флот

Станом на початок грудня 2025 року відомо, що HMS Lancaster (F229) виводять зі складу флоту після 35 років служби. Корабель не повернеться до Великої Британії, а буде утилізований у Бахрейні, де базувався протягом останніх двох–трьох років. До нещодавніх «втрат» також належать HMS Montrose (F236) у квітні 2023 року, HMS Argyll (F231) та HMS Westminster (F237) у травні 2024 року, а також HMS Northumberland (F238) у березні 2025 року.

Це залишає флоту лише шість діючих фрегатів плюс один у ремонті — HMS Kent (F78). Поточні оцінки щодо введення на повну бойову службу заміни залишаються віддаленими: фрегат Type 26 HMS Glasgow (F88) очікується у 2027–2028 роках, а фрегат Type 31 HMS Venturer (F12) — наприкінці 2026 або на початку 2027 року. До того часу цілком можливо, що наявний фрегатний флот скоротиться ще більше.

Крім того, у складі флоту є шість есмінців Type 45, які нині проходять модернізацію для продовження служби до 2040 року, частково через те, що заплановані заміни Type 83 залишаються лише на стадії концепту. Це найменша кількість надводних ескортних кораблів Королівського флоту за понад 100 років, а можливо, і з часу його створення.

Королівська допоміжна флотилія (Royal Fleet Auxiliary) також стикається з проблемами набору й утримання персоналу, а також із труднощами, пов’язаними з чисельністю флоту. RFA Argus (A135), імовірно, майже напевно призначений до списання. Десантний флот нині має лише один боєздатний корабель після виведення з експлуатації HMS Albion і HMS Bulwark та тривалих ремонтів RFA Mounts Bay і RFA Cardigan Bay.

Програма Multi-Role Strike Ship, покликана замінити обидва кораблі класу Albion, три судна класу Bay і Argus, досі перебуває на стадії концепту. Повідомляється, що фінансування виділено лише на три з шести запланованих кораблів, а початок будівництва навряд чи відбудеться до 2030 року.

У практичному вимірі це означає, що, якби Королівському флоту довелося розгорнути значні сили в Південно-Східній Азії у відповідь на китайське вторгнення на Тайвань — чи то для прямої підтримки Тайваню, чи для захисту союзників, таких як Австралія, Нова Зеландія, Сінгапур і Японія, — наявний флот, ймовірно, зміг би забезпечити лише невелике, заздалегідь сплановане розгортання авіаносної ударної групи. Масова мобілізація масштабу кампанії на Фолклендах 1982 року була б вкрай малоймовірною.

Авіація

Як зазначає автор, аналіз, проведений ним та іншими членами OSINT-групи Military Air Tracking Alliance, свідчить, що на озброєнні Королівських повітряних сил залишаються лише 107 літаків Eurofighter Typhoon. Із них чотири розгорнуті на авіабазі RAF Mount Pleasant на Фолклендських островах, від восьми до дванадцяти — на ротаційній основі на RAF Akrotiri для підтримки операції SHADER над Іраком і Сирією, а ще два регулярно залучаються з RAF Coningsby до місій в Естонії та Польщі в межах операції НАТО EASTERN SENTRY.

Невизначена кількість літаків задіяна у цілодобовому чергуванні Quick Reaction Alert на базах RAF Coningsby та RAF Lossiemouth, інші використовуються для підготовки пілотів. Невелика кількість, за оцінками від чотирьох до семи в будь-який момент, передана компанії BAE Systems у Вортоні для випробування нового обладнання, сенсорів, програмного забезпечення та озброєнь.

Флот F-35B Lightning II Королівських повітряних сил налічує 24 літаки, багато з яких нещодавно повернулися з розгортання авіаносної ударної групи в межах операції HIGHMAST 2025 року. Значна частина цих машин нині проходить тривале технічне обслуговування після до восьми місяців перебування за кордоном.

У реальності Королівські повітряні сили навряд чи змогли б швидко розгорнути більше двох десятків бойових літаків у будь-якому додатковому великому конфлікті.

Водночас проєкт GCAP має на меті підняти в повітря прототип на початку 2030-х років — уже після того, як виробництво Eurofighter Typhoon, як очікується, завершиться. Війна в Україні показала, що навіть високотехнологічні бойові літаки зазнають відчутних втрат у протистоянні з майже рівним за силою противником. Це тип конфлікту, з яким Велика Британія, ймовірно, не стикалася в цьому столітті. Для декого може бути несподіванкою, що нині Україна має більше боєготових реактивних літаків, ніж Велика Британія.

Сухопутні війська

Як острівна держава, Велика Британія не може розгортати сухопутні сили самостійно у великих масштабах без підтримки Королівського флоту та Повітряних сил. Водночас однією з найнагальніших проблем армії є наявність справної техніки у разі необхідності розгортання, і проблеми Ajax є тут найяскравішим прикладом.

Окрім того, широко висвітлювалися масштабні звинувачення в сексуальних зловживаннях, проблеми зі підтриманням чисельності кадрового складу, труднощі з парком із понад 6000 вантажівок та зменшенням кількості танків Challenger.

Як підсумовує автор, політики, відповідальні за стан збройних сил, включно з депутатами в Міністерстві оборони, канцлеркою Рейчел Рівз, яка, схоже, неохоче погоджується на додаткове оборонне фінансування, і, зрештою, прем’єр-міністром Кіром Стармером, чия роль має бути безпосередньо пов’язаною із захистом держави, не виглядають такими, що діють із належною терміновістю, якщо вони справді вважають, що Велика Британія перебуває у «передвоєнній епосі».