Іран не може знайти власні міни в Ормузькій протоці, що гальмує мирні переговори — NYT

Іран не в змозі повністю відкрити Ормузьку протоку для судноплавства, оскільки не може знайти всі морські міни, які встановив самостійно.

Про це повідомляє The New York Times із посиланням на високопоставлених американських посадовців.

Видання зазначає, що Тегеран не має достатніх технічних можливостей для їхнього швидкого знешкодження.

Ця ситуація заважає Ірану оперативно виконати вимогу адміністрації президента Дональда Трампа щодо збільшення пропускної здатності стратегічної водної артерії, через яку проходить значна частина світового нафтового експорту.

Сили Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) хаотично мінували протоку за допомогою малих човнів одразу після початку бойових дій США та Ізраїлю проти Ірану в березні 2026 року.

Американські джерела зазначають, що іранці, ймовірно, не фіксували точні координати кожної міни. Крім того, морські течії могли змістити міни або їх від самого початку розмістили так, що вони легко переміщуються.

«Навіть коли локація відома, Іран не здатен швидко прибрати міни. Те саме стосується і Сполучених Штатів — ми також маємо обмежені мінно-тральні можливості в цьому регіоні», — цитує NYT американських посадовців.

Ця проблема безпосередньо впливає на поточні мирні переговори. Іранська делегація перебуває в Пакистані для обговорення умов припинення вогню, проте затримка з відкриттям протоки ускладнює досягнення угоди.

Ормузька протока залишається одним із найважливіших «вузьких місць» світової торгівлі, адже через неї щодня транспортують близько 20% глобальної нафти. Під час конфлікту Іран використовував мінування як інструмент тиску, але тепер ця тактика обернулася проти самого Тегерана.

Наразі через протоку проходять лише обмежені «безпечні коридори», які визначила іранська сторона, проте їх недостатньо для відновлення нормального судноплавства.

Проблематика розмінування Ормузької протоки

Стан сил тральщиків у регіоні залишається вкрай обмеженим як для Ірану, так і для США. Тегеран, попри значний арсенал морських мін (за оцінками — від 2000 до 6000 одиниць), практично не має сучасних спеціалізованих тральщиків.

Країна покладається переважно на малі човни Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) та обмежені можливості підводних човнів типу Ghadir для постановки мін.

Проте систем для їхнього ефективного виявлення та знешкодження в іранських сил майже немає. Саме тому навіть виявлені міни часто залишаються на місці, а хаотичне мінування без точної фіксації координат лише погіршує ситуацію.

Сполучені Штати також стикаються з серйозними викликами у протидії мінній загрозі. У вересні 2025 року ВМФ США вивели з експлуатації останні чотири тральщики типу Avenger, які базувалися в Бахрейні та десятиліттями гарантували мінну безпеку в Перській затоці.

Їх замінили кораблями прибережної бойової дії (Littoral Combat Ships, LCS) типу Independence з модульним пакетом протимінних заходів (MCM Mission Package).

Цей пакет включає безпілотні надводні та підводні апарати, вертольоти MH-60S та сонарні системи, що дозволяють працювати на безпечній відстані від мінних полів.

Однак технологія ще не пройшла повної перевірки в реальних бойових умовах, а самі кораблі (USS Canberra, USS Santa Barbara та USS Tulsa) на момент початку конфлікту частково перебували поза регіоном — у Сінгапурі, Малайзії та Індійському океані.

Загалом прогнози такі, що очищення Ормузької протоки може затягнутися на тижні або місяці.

Іран і США визнають: сучасні мінні контрзаходи вимагають значно більше часу та ресурсів, ніж постановка мін. Дефіцит спеціалізованих тральщиків, обмежена кількість перевірених безпілотних систем та ризик повторних атак ускладнюють повне відновлення судноплавства.

Це змушує дипломатів у Пакистані враховувати «технічні обмеження», про які згадував міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі під час обговорення умов припинення вогню.