Китай побудував перший малий десантний корабель на повітряній подушці спільного з Україною проекту 958 «Бізон».

Найбільший у світі амфібійний десантний корабель на повітряній подушці проекту 958 призначений для прийому з обладнаного або необладнаного берега бойової техніки і особового складу морських десантів, перевезення їх морем, висадки на необладнане узбережжя і вогневої підтримки десантних військ. Також він може здійснювати транспортування мін і встановлення мінних загороджень.

Корабель здатний узяти на борт 150 тон вантажу – це 10 БТР і 150 військовослужбовців, або 3 танки і до 500 солдатів.

Контракт на постачання чотирьох таких кораблів загальною вартістю 320 млн доларів був підписаний з Китаєм ще в 2009 році. За умовами контракту 2 МДК мали бути побудовані в Україні і ще 2 в Китаї на судноверфі Guangzhou Huangpu Shipbuiding Сompany в Гуанчжоу

Українська сторона виконала свої зобов’язання у березні 2014 року незважаючи на політичну складову – росіяни окупували АР Крим та відібрали суднобудівельний завод “Море” який будував ці МДК.

Перший корабель був переданий китайській стороні у квітні 2013 року, ми повідомляли про це

Другий мали передати наприкінці 2013 року, але відбулась затримка та передачу перенесли і вона фактично відбувалась під носом в окупантів.

Фото переданих Україною 2 МДК проекту “Бізон” у Китаї:

Подальша доля цього контракту була невідома, офіційно ДК “Укроборонпром” інформації ніякої не надавав, адже відповідно до контракту, будівництво другої пари МДК мало розпочатися на судноверфі Guangzhou Huangpu Shipbuiding Сompany в Гуанчжоу, причому більша частина комплектуючих повинна була бути поставлена українською стороною разом із конструкторською документацією. Після чого китайська сторона будувала б кораблі самостійно.

Як бачимо Китай таки продовжує роботи над будівництвом цих кораблів по контракту з Україною підписаного у 2008 році. У той же час українська компанія «Укрспецекспорт» заявила про те, що Китай винен їй приблизно 20 млн дол., оскільки контракт спочатку був підписаний з українським спецекспортером. З іншого боку, окупаційна адміністрація на суднобудівному заводі «Море» вважає, що гроші повинні надійти на верф безпосередньо.