Китайська державна газета інформаційної агенції Xinhua публікує коментар ВМС НВАК щодо намірів побудувати зарубіжні військово-морські бази

в районі Індійського океану.

У статті йдеться, про те що завдяки будівництву першого китайського авіаносця “Ляонін” та успішним посадкам палубного винищувача J-15, китайський військово-морський флот опинився у центрі уваги світової спільноти. У майбутньому, створення авіаносної групи ВМС НВАК призведе до системної трансформації, росту бойового потенціалу, покращенні професійної підготовки моряків та зміни доктрини військово-морського бою в КНР. У доповіді  на 18-му з’їзді партії Ху Цзіньтао закликав будувати потужну національну систему оборони та збройні сили, які б відповідали міжнародній репутації Китаю. У зв’язку з цим, перші китайські літаки палубного базування для авіаносних груп будуть швидко введені в експлуатацію. Паралельно будуватимуться нові ракетні есмінці, десантні кораблі та атомні підводні човни.

Китай вважає, що потужні військово-морські сили можуть захистити його енергошляхи в районі Індійського океану, особливо в Малаккській протоці. Тим не менш, навіть у разі збільшення корабельного складу Китаю, ВМС НВАК як і раніше не зможуть грати ключову роль в регіоні без закордонних військових баз.

У статті згадується, що китайський флот не створюватиме військових баз за американським зразком, але не виключає створення цілого ряду так званих “стратегічних баз підтрикми закордоном” у відповідності з міжнародними діючими правилами. Китай має право будувати зарубіжні бази для відпочинку персоналу і стоянки.

У статті також передбачається, що в майбутньому ВМС Китаю розмістять першу серію баз підтримки в Індійському океані. У статті узагальнено, що ці бази можуть бути розділені на три рівні: по-перше, паливні і матеріальні бази постачання в мирний час, таких як порт Джібуті, порт Аден в Ємені і порт Салала в Омані. Другий рівень – бази постачання для військових кораблів та стоянки, такі як порти Сейшельських островів. Китай може побудувати ці бази після підписання короткострокових або середньострокових угоди з Сейшельськими островами. Третій – повнофункціональні центри для відпочинку, поповнення арсеналу та обслуговування, такі як в Пакистані під середньострокові і довгострокові угоди.

На закінчення статті зазначається, що в найближчі 10 років Китай в остаточному підсумку хоче створити три “лінії забезпечення”: одну в північній частині Індійського океану, яка включає в себе бази в Пакистані, Шрі-Ланці, М’янмі, другу в західній частині Індійського океану яка включає в себе бази в Джибуті, Ємені, Омані, Кенії, Танзанії та Мозамбіку, останню – в центрально-південній частині Індійського океану, яка включає бази на Сейшельських островах і Мадагаскарі. Ці три стратегічні напрямки сприятимуть подальшому зміцненню Китаю та виконняню зобов’язань за безпеку міжнародних морських стратегічних каналів, підтримку регіональної та світової стабільності.

Відповідно до прогнозів цієї статті можливим є будівництво 18 зарубіжних баз ВМС НВАК, в тому числі Чхонджін (Північна Корея), Морсбі (Папуа Нова Гвінея), Сіануквіль (Камбоджа), Ко-Ланта (Таїланд) Сітве ( М’янма), Дакка (Бангладеш), Гвадар (Пакистан), Гамбантонта (Шрі-Ланка), Мальдівські острови, Сейшельські острови, Джібуті (Джибуті), Лагос (Нігерія), Момбаса (Кенія), Дар-ес-Саламі (Танзанія ), Луанда (Ангола) і порт Уолфіш-Бей (Намібія).

За матерілами Mashup