Вже другий рік, як число американських ракетних атак БПЛА в Пакистані зменшується. Минулого року таких було 47, 72 у 2011 році та 122 у 2010 (пік). У минулому році більшість з цих атак були в Північному (в основному) і Південному Вазірістані.

В Пакистані є ще чимало місць з потенційними “цілями”, але з дипломатичних міркувань США обмежують застосування ракетних атак БПЛА в інших регіонах. Втім контрольовані ЦРУ БПЛА продовжують патрулювати Пакистан та збирати інформацію про терористичну діяльність.

Пакистан завжди офіційно вимагав від США припинити використання БПЛА ЦРУ для атак ісламських терористів на пакистанських племінних територіях уздовж афганського кордону. США ж завжди відмовлялися задовольнити цю вимогу і навіть пригрозили Пакистану “масованою відплатою”, якщо операціям БПЛА будуть чинитися перешкоди. У минулому році Пакистан запропонував компроміс. Якщо американці вказують Пакистану, табір терористів, виявлений американською розвідкою, Пакистан направляє туди один зі своїх літаків F-16 і застосовує “розумну бомби”. США відмовилися від такої співпраці з кількох причин, головна з яких, впевненість у тому, що пакистанці “відпустять” (або просто не зможуть знайти) терористів, які працюють і на пакистанську армію. Пакистанці також можуть захистити (від ударів з повітря) ісламських терористів. Знищення деяких з них – ворожих до Пакистану – влада країни вітає, однак терористи, чиї атаки обмежуються цілями в Афганістані та Індії – “інша справа”. Пакистанський уряд продовжує захищати ці групи у будь який спосіб при тому, заперечуючи що він робить це. 

Водночас з тим, як американські ракетні атаки БПЛА в Пакистані скоротилися, їх кількість зросла у сусідньому Афганістані (де було більше 340 подібних атак в минулому році). Цьому є економічне пояснення. БПЛА, які дистанційно керуються операторами з США, набагато дешевші в експлуатації. Крім того, БПЛА можуть знаходитися в повітрі набагато довше без дорогих повітряних дозаправок. Втома екіпажу теж не проблема, тому що дві (або три) людини команди (пілот і один або кілька спостерігачів) можуть бути легко замінені, оскільки вони працюють в приміщеннях військово-повітряних баз у Сполучених Штатах. Також причиною для більш широкого використання БПЛА в Афганістані є те, що після 2014 року, там буде тільки 10.000 (або менше) американських військових і там буде мало, якщо взагалі будуть, пілотованих бойових літаків. Але буде багато безпілотних літальних апаратів, причому більша частина керованих екіпажами, що працюватимуть з авіабаз в Сполучених Штатах. Тільки допоміжний персонал працюватиме в Афганістані. Це створює можливості для збільшення тривалості часу у повітрі для кожного БПЛА в Афганістані. У разі надзвичайної ситуації США все ще можуть відправляти винищувачі та бомбардувальники з баз у Перській затоці або важкі бомбардувальники з Дієго-Гарсія в Індійському океані. Залишаються авіаносці, які можуть “працювати” від пакистанського узбережжя. Але більша частина щоденної роботи з розвідки та ударів з повітря може бути виконана саме БПЛА. Великі ударні БПЛА можуть перебувати в повітрі до 24 годин.

За матеріалами Strategy Page