Відновлення дружніх зв’язків з Києвом не заважає російському керівництву проводити заходи, спрямовані на зменшення її залежності від підприємств оборонки й військової інфраструктури України. Головком ВМФ Росії адмірал Володимир Висоцький заявив днями , що Росія продовжує будівництво замість розташованого в Криму власного універсального авіаційного тренажерного комплексу “Нитка” у Єйську (Краснодарський край). А голова ради директорів ВАТ “Мотор Січ” (Запоріжжя, Україна) В’ячеслав Богуслаєв розповів про розгортання в Гатчині (Ленінградська область) і в Дубні (Московська область) на замовлення Міноборони підприємств з виробництва українських двигунів для вертольотів і крилатих ракет.

Логіка російського військового керівництва, на думку низки експертів, малозрозуміла, оскільки на подібні проекти реалізуються значні фінансові й матеріальні ресурси, які могли б бути використані в інших сферах, пов’язаних із забезпеченням безпеки країни. До того ж дані проекти з погляду надійності можуть бути малоефективні, відзначає “Независимая газета”.

Як відомо, зараз український комплекс “Нитка”, що існує в СНД у єдиному екземплярі, перебуває біля міста Саки в Криму. Але Україні він не потрібний, оскільки вона не має авіаносців. Російські льотчики після розпаду СРСР майже щорічно здійснювали на “Нитці” тренування, поповнюючи українську скарбницю орендними платами. Льотчики 279-го корабельного винищувального авіаційного полку (аеродром базування – Североморськ-3) морської авіації Північного флоту до 2008 року регулярно проходили навчання на тренажерові “Нитка” тривалістю 1,5-2 місяця.

От і цього року заплановано тренування на “Нитці” російських льотчиків. Зауважимо, що за оренду українського об’єкта РФ платить порівняно небагато – близько 500 тис. дол. При такій сумі оренди 15 млрд. руб., відведених на будівництво власної учбово-іспитової бази в Єйську, вистачить більш ніж на 100 років експлуатації “Нитки” у Криму.

Аналогічні висновки можна привести й при розрахунках планованого виробництва українських двигунів у Гатчині й Дубні. За словами В’ячеслава Богуслаєва, двигуни, які виробляються на ВАТ “Мотор Січ” і призначені для встановлення на вертольоти ВПС Росії, будуть збиратися на військовій ремонтній базі під Ленінградом. По суті, це буде викруткове збирання. Однак у російських фахівців немає досвіду такого складання, оскільки майже єдиним постачальником для всіх російських вертольотів сімейства Миля був український “Мотор Січ”. Викруткове збирання двигунів для крилатих ракет “Мотор Січ” організує й для перебуваючих на озброєнні Дальньої авіації ВПС Росії стратегічних бомбардувальників Ту-160 і Ту-95МС. Куди полетять такі ракети, зібрані напівкустарним способом, поки не зрозуміло.

“Мотор Січ” має більш ніж 50- літній досвідом виробництва, забезпечення експлуатації й створення двигунів для вертольотів і безпілотних літальних апаратів різного функціонального призначення одноразового й багаторазового застосування. На підприємстві, зокрема , з 1956 року виробляються турбореактивні двигуни РД-500ДО, з 1975 року – двигуни ТР3-117, з 1982 року й по теперішній час – двоконтурні турбореактивні двигуни сімейства Р95-300 для крилатих ракет.

Колишній командуючий Чорноморським флотом, депутат Держдуми адмірал Володимир Комоєдов вважає будівництво нового комплексу “Нитка” у Єйську “великою дурістю”. “У нас усього один авіаносець. Будівництво інших у найближчі 10 років не передбачається. Навіщо витрачати гроші на об’єкт, який уже є в Криму? Тим більше відносини з Україною нормалізувались… Тут багато чого незрозуміло”, – говорить він. Правда, Комоєдов нагадує, що в 2008-2009 роках, при колишньому президентові України Вікторові Ющенко, офіційний Київ під різними приводами заважав проведенню іспитових польотів російських льотчиків на “Нитці”. На думку депутата, “непередбачуваність довгострокових політичних перспектив в Україні спонукає російське військове керівництво підстраховуватися. Але це дуже дорого коштує для держави. Краще вибудувати такі військові відносини з Україною, щоб характер політичних режимів не впливав на можливість користуватися їхньою військовою інфраструктурою”.

Так само вважає й директор Центру аналізу стратегій і технологій Руслан Пухов. На його думку, Росія намагається зменшити свою залежність від військово-промислового потенціалу України у зв’язку з нестійкістю й непередбачуваністю політичної ситуації в цій країні. Хоча варіант із викрутковим складанням українських двигунів він уважає не самим вдалим. “Треба створювати власне виробництво авіадвигунів від гвинтика до повного виробу в Росії або зробити так, щоб “Мотор Січ” став частиною російського ВПК”. За розвиток інтеграційних зв’язків із промисловими підприємствами України виступає й директор Центру аналізу світової торгівлі зброєю Ігор Коротченко. На його думку, “оптимальним варіантом були б купівля Росією контрольного пакета акцій “Мотор Січ” по реальній ринковій ціні й входження цього підприємства в Об’єднану двигунобудівну корпорацію Росії”.