Також читайте та обговорюйте цей матеріал на сторінці Science Technology Ukraine – Сайнс Технолоджі Україна у Facebook.

Давно вже назрів тезис, що на війні на Донбасі ми «доїдаємо» радянську бронетехніку, яка залишилася у спадок від СРСР. Так, ми стали випускати дрібними серіями БТР, і теоретично, якщо не брати до уваги економічну складову – могли б випускати основні бойові танки.

Втім, існує низка цільових ніш в царині бронетехніки, які навіть теоретично не можуть бути заповнені машинами, створеними на базі ОБТ або БТР, але які можуть при цьому випускатися українською промисловістю.

Саме про одну із таких ніш йдеться у даній статті, а саме: про розвідувальні машини.

На часі ми продовжуємо використовувати як «штатні» БРМ-1К ще радянського випуску, так і численну низку «саморобних» варіантів, що базуються на різноманітних шасі – від джипів до МТ-ЛБ. Якою має бути сучасна українська БРМ, з урахуванням існуючого потенціалу?

Поділюсь своїми міркуваннями та запрошую до дискусії.

Перше питання: машина має бути колісною або гусеничною? З одного боку, колісна ходова частина безшумна, більш економна з точки зору витрат палива, більш проста в обслуговуванні та ремонті. З іншого боку, там де багато та влучно стріляють, колісні бойові машини довго не живуть, та ж Сирія є досить наявним прикладом. При простріленій шині підкачка дозволяє вибратись з-під вогню та дочапати до місця, де шину можна замінити або залатати. Про продовження виконання бойового завдання, на кшталт рейда по тилам супротивника, в цьому випадку годі й казати. Тож при всій повазі до ХКБМ, БТР-4 в якості бази для БРМ підходить мало, ще одна його вада – низька плавучість, навіть у спокійній воді «четвірка» занурюється по підбаштовий лист.

З урахуванням того, що в ході низки модернізацій бойові машини невпинно «набирають вагу», нескладно спрогнозувати, що досить швидко БРМ-4 втратить здатність до плаву, і ніякі додаткові поплавці не зможуть цьому запобігти. Можливість же долати водяні перепони для БРМ є набагато бажанішою, аніж для лінійної БМП або БТР.

Тож яке саме гусеничне шасі вибрати? З урахуванням того, що власної БМП ми і досі не маємо (низку паперових проектів до розрахунку поки не беремо), треба брати до уваги інші бойові машини.

Безперечно, вкрай спокусливо було б розробити шасі «з нуля», але потрібно розуміти, що налагодити виробництво абсолютно нової машини – є надзвичайно довгою та вартісною задачею. «Вишенька на торті» – існуючій на часі військовій бюрократії притаманна просто-таки макабрична неповороткість, тож матеріальні витрати і терміни оформлення прийняття на озброєння нового зразка техніки ризикують зрівнятись з витратами та термінами на запуск виробництва.

Тому волею-неволею треба звертатись до того, що є у наявності. Вибір не сказати щоб завеликий – це або так звана 219-та ходова частина, притаманна ОБТ сімейства Т-80/Оплот, або «ходовка» сімейства МТ-ЛБ.

З одного боку, МТ-ЛБ є машиною, що плаває, тож її пустотілі герметичні катки не лише додають плавучості машині в цілому, але й у воді піднімаються догори, знижаючи навантаження на гусеницю. Недоліком цієї ходової частини є її надзвичайна «гучність»: МТ-ЛБ на повній швидкості чутно за пару кілометрів.

Танкова ходова частина (ХЧ) є майже безшумною, втім, досить важкою та вартістною.

Отже, напрошуються рішення застосовувати танкову ХЧ для важкої БРМ (якщо така буде створюватися), а ХЧ МТ-ЛБ для більш легкої, як варіант – пропрацювати варіанти з роликами, що підтримують верхню гілку гусениці.