Таран якого не було , факт якій радянська влада приховала на 80 років..

Сьогодні багато героїчних подій часів Другої Світової Війни стверджуються як факти, поки не починаєш їх детально розглядати. Конкретно цей випадок до сьогодні був лише освітлений із сторони радянської агітації , багато статей , але суть та сама.

Ця історія зовсім випадково попала в поле зору. Колега з Волині, Роман, розповів що знайшов уламки на місці падіння радянського літака лейтенанта Тарасова , героя радянського союзу (спеціально з малої букви). Подивившись історію цього літака та бою – здавалося все відомо , пілоти визначені і поховані , місце падіння є . Тобто нічого нового для нас .

Мати деталі з такого літака, якій 27.06.1941 року здійснив «вогняний таран» в західній Україні , першій в історії на нашій території було б дуже цікаво.

Але згодом, коли Роман передав уламки що знайшов нам для музею , якій має незабаром відкритися – щось виглядало дивно , досить великі шмати дюралі , фактично метровий лонжерон із фарбою навіть, та не дуже пошкоджений . Для бомбардувальника коли він падає з бомбами картина зовсім не реальна. І стало цікаво взнати подробиці цього бою та деталі.

Отже шукаючі інформацію стикаємось фактично з однією версією всюди. Як вікіпедія , так і окремі статті про героїв , також книжка українських письменників про героїв Волині – всі кажуть приблизно наступне.

27 червня 1941 року 21 та 22 полки бомбардувальників на літаках ДБ3 мали задачу затримати колону німецьких танків та техніки які рухались маршруту Грубешів – Сокаль . Серед екіпажів був літак лейтенанта Тарасова 3 членами екіпажу – Ерьомін, Ковальський та Капустин. В районі Сокаля скинувши бомби в декілька заходів літак було підбито німецькими месершмітами . Спроби збити полум’я різким маневром не вдалося , тому командир екіпажу дав команду всім стрибати з парашутами. Радист Капустин вже був смертельно поранений , тому лишився на борту.

Останні слова Тарасова – “Йду на таран, стрибайте …” Побачивши внизу колону танків та бензовозів , він скерував палаючий літак на них. В результаті тарану було знищено декілька німецьких танків та автомобілів. Рух на тій ділянці було затримано , радянські війська мали ще пару годин для відступу.

Тарасов та Капустин загинули на місці. Ерьомін після приземлення попав в оточення німців, відстрілювався , був схоплений та прилюдно вбитий перед місцевими. Ковальський лишився живий – він добрався до сусіднього села , де його сховали місцеві мешканці. Згодом він знов служив у військах, закінчив війну і до наших днів проживав у Новомосковську в Україні, працював після війни електриком на заводі.

Через рік , в 1942 році, Тарасов та Ерьомін були нагороджені зірками героїв . Капустін та Ковальський – орденами .

За день до цього тарану Микола Гастелло зробив першій в історії таран , і лейтенант Тарасов “повторив подвиг Гастелло”. Був похований в братський могилі , Ерьомін також з ним – в с. Іваничі , що на Волині. Писали газети про це багато в ті дні.

Ось версія радянська , трохи різняться деталі самого бою в різних виданнях, але факт такий.
Ще раз уточнимо – сумніви виникли щодо деталей з місця падіння . Саме місце падіння точно того літака , всі місцеві його знають , трохи в стороні від асфальтованої дороги , на випасі.

Місце падіння болотисте , раніше до війни взагалі було болото таке , що корову що туди йшла – витягували конями . Як для тарану літака , якій мав на борту бомби ще (чи не мав ) в колону танків та бензовозів – деталі занадто збережені і не оплавлені і фарба лишилася . Раніше довелося бувати на місці падіння бомбардувальника просто в лісі , так там уламків більше 10 см взагалі не було ..

По архівах деталей того бою не знайшлося, лише скупі слова про загибель та “мужество та геройство пилотов”. Преса напроти – розписала все яскраво – “пожертвовал собой , спас товарищей..”
Дивно також що нагороджені члени екіпажу були через рік після загибелі. Але, хто шукає, той знаходить.

Знайшовся документ в московських архівах – виявляється Ковальський після приземлення попав в полон в той самий день.. про що радянські історії ніде не згадують. Є конкретний документ , який свідчить про це. Конкретна колонка де попав в полон, дата . Цікава колонка в тому документі – ” ближайшие родственники , где проживают , конкретный адрес ..”:

Тепер стає зрозуміло чому нагороджені пілоти були лише через рік.

Як раніше згадували місце падіння відомо точне. Болотиста місцина. Мешканці стверджують що до війни тут були суцільні болота. Беремо стару карту 1934 року , точка падіння знаходиться просто у болоті. По карті генштабу 1977 року бачимо вже меліораційні канали щоб трохи забрати звітам воду. По мапі гугл еарс полів там не було. Тобто танки та техніка проїхати там фізично навіть не могли. Зі слів багатьох місцевих літак просто впав в болото і вибухнув при падінні, що не сходиться з радянською версією подій.

Наразі зараз там завжди болотисте місце, глибше 30-40 см вже йде вода. До речі в радіусі 200 метрів від місця падіння жодного шматка від танка чи якоїсь техніки немає, перевірено з металошукачем.

Танки рухались би по дорозі , яка в стороні біля 300-400 метрів. Літак впав не там..

Отже, не треба бути істориком чи спеціалістом–дослідником щоб зрівняти всі ці фактори:

• літак впав в болото де танк не міг бути
• раніше там було болото до війни , карти не брешуть , і місцеві так само кажуть
• жодного уламку від авто техніки чи танку не знайдено
• воронка на місці падіння біля 5-8 м в діаметрі , звичайна для такого літака , в разі тарану була би в рази більша
• деталі знайдені на місці падіння мають збережений стан , при тарані і вибуху шматки були би з 5-10 см максимум та горілі.

Тобто тарану НЕ БУЛО! Було падіння палаючого літака в болото та загибель екіпажу . Ніхто не ставить під сумнів героїчну поведінку пілотів , вони виконували свій обов’язок та загинули.

Йдеться про радянську агітаційну політику , яка не рахувалася з людськими життями , факти робилися зручними для влади. До речі і “подвиг Гастелло” має дуже багато нестиковок , білоруські пошуковці виявили багато факторів що літак не впав в колону танків , а просто в болото , дуже схожа історія з нашою.

Нехай цей факт нічого і нікому не доведе, але правда є така.. головний меседж з цього – брехня радянської влади – будь героєм, загинь як вони..

До речі навіть при наявності могили пілотів беруть сумніви що вони там поховані. Місцеві згадували , що поховання було зразу після війни, але зі слів деяких місцевих це просто могильна плита де немає рештків.. Літак після вибуху фактично і лежить ще в болоті , отже ймовірно і члени екіпажу там. Але це лише припущення.

Нещодавно знайомий авіа археолог повідомив що 95 відсотків таранів 1941 року це фейк , їх не було .. , як і в нашому випадку .

Отже – ” диванне розслідування ” також буває корисним..

Нехай через 80 років , але знаємо правду.

Але історія на цьому не закінчилась. Та як було знайдено докази що тарану не було – вирішили цей факт підправити в російський вікіпедії. Але це виявилось не дуже легко.. В честь пілотів в Росіє називають школи , спортивні змагання , вулиці і так далі, тому вирішили відкоригувати цей випадок і правдиву версію довести.

Є така функція в Вікі , що кожен зареєстрований користувач може пропонувати зміни до будь яких статей, чим ми і скористалися. Але , отримуємо відмову фактично зразу – факт не відповідає дійсності і немає доказів, така була аргументація. Згодом друга спроба , третя – немає посилання на авторитетне джерело , не фахово досліджено місце , немає імен свідків – завжди купа була причин відмовити.

Спеціально створили обговорення цього факти в Вікіпедії , надали докази , привели авторитетне джерело, дані досліджень. І вже не було де діватися російським спеціалістам (до речі авіа спеціалістам , які чудово розуміють про тарани, особливо 1941 року) – зрештою зміни прийняли , але в своїй , зручній для них редакції, де фактично наші факти не надали , а лише розписали що це припущення і стаття написана в антирадянській формі..

Так чи інакше – відтепер в російський Вікіпедії цей факт є в двох версіях – російський варіант якій був зручний для агітації , та наш варіант якій виходить з фактів з місця падіння , топографія , та місцевим розповідям.

Ця публікація також буде видана в нашій наступній книжці «Пошук літаків ДСВ в Україні – сезон 2020, західна Україна»

Автор – Кір”янов Андрій

Використано власні фото, Вікіпедії , та видання «Волинські новини».