Головний тягар забезпечення вогневого протиборства розвідувальними даними в тактичній глибині лягає на підрозділи оптичної розвідки. Сенс цієї дуелі – побачити першим і залишитись при цьому непомітним.

Той, хто розгорнув толкову систему спостереження, набуває неабияких переваг. Не буду переказувати досвід, наприклад, Arty Green, якого вважаю одним з найбільш вдалих оптичних розвідників АТО, його історії були на ФБ, шукайте самі, але зауважу, що корегувальник 25 омпб з позивним Кремінь під час відходу наших з Дебальцева 10 годин корегував вогонь арти наносючи величезні втрати окупантам. 10 годин. Взимку. Один. На териконі. Осколок в бік. Не кинув СП. Звичайний мобілізований кандидат хімічних наук з інституту фізики поверхонь НАНУ. Два подання на Героя України загубили в штабі АТО. Завдяки втручанню ветеранів РВА – орден «За мужність». Прямо в госпіталь в Києві. Саме за здоров’я Кремня всі, хто вийшов з-під Дебали, мають ставити свічки пожиттєво. Ось ціна оптичної розвідки у війні 21 століття.

Існують два погляди на застосування оптичної розвідки, і це традиційно «як в НАТО» і «як в СРСР». Різниця в наступному: в СРСР на КСП особисто працюють командир батареї і командир взводу управління (цей нещасний відповідає і за розгортання розвідки, і за зв’язок, і за КШМку, і за все майно КСП від масксітки до дирчика, включаючи бутери та каву). Комбат веде розвідку в бінокль, особисто визначає установки для стрільби (олівець, паперовий бланк (тут РЕБ безсилий взагалі), калькулятор, сьогодні вже дуже часто, якщо не всюди – планшет чи ноут) та корегує вогонь. В арміях НАТО розвідку ведуть передові артилерійські спостерігачі. Бачив штат американського дивізіону М109, де таких команд аж 10 (у нас можна розгорнути максимум 9 пунктів спостереження, при цьому половина буде без далекомірів). Спостерігачі виявляють цілі і закидують дані по них до АСУ. Комбат працює на позиції батареї з терміналом, котрий і вирішує всі питання підготовки стрільби та управління вогнем. Таких посадовців, як старший офіцер батареї та командир взводу управління, там взагалі не існує. Взагалі хто чим зайнятий в артилерії НАТО, треба написати окремо.

Я довго думав, чому так склалося. Висновки мої (глибоко суб’єктивні) такі: радянська школа покладається на офіцера з вищою освітою та гарним знанням арифметики та тригонометрії, навчити сержанта до потрібного рівня за 5,5 місяців радянської учебки не виходило. Винятки, безумовно, траплялися, існували сержанти високого рівня знань і вмінь. СРСР економічно не міг наситити в потрібних кількостях артилерію лазерними далекомірами (рубіновий стрижень в якості лампи розжарювання лазера ой який небезкоштовний), їх обслуговування – дороге, дуже спеціалізоване, тому якщо він не працює – то це назавжди. Через це культивувались бюджетні методи – використання оптичних кутовимірювальних приладів різними способами (трохи складніший за компас, не споживає енергії, десь 120 років в строю, тому капець якій надійний). Ось десь тут і похований прогрес у запровадженні високотехнологічних систем: нам зручніше олівчик, пачка «Беломора» для запису даних і кашкет з насічками на козирку для вимірювання відхилень розривів від цілі (мій викладач управління вогнем полковник Аліков на першій у моєму житті бойовій стрільбі давав такий майстер-клас. Влучання в ціль четвертим пострілом. Шаман, як мені здавалося в 1986 році).

В більш заможних арміях спростили процеси підготовки даних для стрільби та її подальше корегування, тому сенс тримати на передньому краї офіцера, в підготовку котрого вкладено чималі кошти, відпав. Ось, сержанте, тобі лазерний далекомір, котрий сам визначить координати свої і цілі, натисни кнопочку, щоб дані зайшли до АСУ і спостерігай далі уважно за полем бою.

Коротенько о тенденціях розвитку машин передових артилерійських спостерігачів (FAOV) та командирських машин управління вогнем (КМУВ) менш розвинених армій.

США: до 1991 року юзали M981 FISTV. Потім спостерігачі пересіли на M7 Bradley та M1131 Stryker.

Основним обладнанням FISTV є лазерний далекомір, інерційна навігаційна система для визначення напрямків, GPS та чотири радіостанції SINCGARS для роботи в радіомережах голосом та для передачі даних. Зверніть увагу на класичну компоновку: жодної заумі, дальність, напрям, координати, зв’язок і щоб видно вдень і вночі. Зараз на таких машинах стоїть M707 Stryker Mission, котра автоматизувала процеси виявлення, ідентифікації та ураження цілей на полі бою, забезпечила інтеграцію з АСУ AFATDS. Радіостанцій – чотири, всі – цифрові. Планується пригвинтити до машини лазер для боротьби з низьковисотними БПЛА. Як на мене – зайве. На М7 – все те саме, але всі прилади артилерійської розвідки синхронізовані з прицілом гармати, котру залишили в башні. Прикольно. На фото машин вся оптика на башнях і є приладами оптичної розвідки. Важливе зауваження – FISTV збирають на тій самій базі, що і основне озброєння відповідних бригад, щоб не виділялися на полі бою, чим забезпечується живучість розвідки.

ФРН: німці юзали M981 FISTV, але вирішили збудувати своє. І поїхали в Голландію, де накрили тамтешніх за розробкою бойової розвідувальної машини Fennek («пустельний лис». Не знаю, чи при справах тут маршал Роммель).

Збудували таке: встановили систему ВАА, котра піднімається за потреби на щоглі 1,5 м заввишки і дозволяє спостерігати із-за укриття. В машині стоять оптоелектронна голівка ВАА ІІ («STN Атлас» і «Карл Цейсс Оптронікс») з телевізійною камерою, тепловізором ATTICA та лазерним далекоміром LDM43 (вимірює дальності до 20 км; афігенна! До лінії обрію – 6 км на середньопересіченій місцевості, як вони загнули лазер за обрій?!). Огляд можна вести вліво-вправо на 220° та вверх-вниз на 30°. Обладнання можна зняти та розгорнутись на ґрунті на триногу в 40 м від машини. Наявна інерційна навігаційна система LLN-GY (розробник – LITEF). Обмін інформацією – через систему FuWES (АСУ СВ Бундесверу) та ADLER II. Зв’язок – КХ/УКХ станції SEM 52, SEM 80/90 и HRM 7400. Далі хлопці пішли з козирей: будували машину для спостерігачів, але перевзулися у польоті і збудували машину об’єднаної команди вогневої підтримки JFST (Joint Fire Support Team). Фішечка – піхотному командиру байдуже, хто вб’є всіх поганих людей перед його бойовим порядком, артилерія чи авіація, а ця машина надає можливість залучати любу доступну вогневу підтримку. Виробляються два варіанти машини: «земля-земля» (без авіапідтримки, з радіостанціями SEM 70 и HRM 7400) та «земля-повітря» (з радіостанціями HRM 7000, TRM 6021 и AN/PRC-117F), котра вирізняється Х-образною антеною на кормі.

Франція: VAB-OBS (на базі багатоцільового шасі VAB фірми Renault).

Обладнання – як у всіх інших, але французьких виробників (система денного та нічного спостереження DANAOS від Sagem, теплова камера CASTOR NEC (видає зображення на три монітори різних членів екіпажу), лазерний далекомір TSM303, зв’язок – 3 станцій типу PR4G, 2 станції ER315 та одна ER314). Дані від машини автоматично передаються до АСУ артилерії ATLAS. Фішечка застосування машини (в дивізіоні їх три) – передається командиру роти першого ешелону для його безпосередньої вогневої підтримки. На тому самому шасі, до речи, зібрані КШМ АСУ ATLAS, РЛС RATAC (аналог нашого СНАР-10, виявляє цілі до 20 км) та РЛС RASIT (до 40 км, дозволяє корегувати вогонь). На фото зверніть увагу на БІЛУ парадку артилеристів 93 артполку. Беретик – що треба, я б одразу звільнився. На іншому фото в кормі машини у морпіха – Фанта на століку. Як годиться.

Дуже непоганий комплекс машин представили іспанці на виставці IDEX в ОАЕ пару років тому, але не маю деталей. Над своєю машиною ADESTIM чаклує Туреччина (руками ASELSАN).

Залісся: уніфікований КСП 1в152 зі складу комплексу 1в126 «Капусник-Б». Реінкарнація 1в18 середини 70-х минулого століття із використанням цифрового зв’язку, покращеної оптики та навігації.

Ми: КШМ 1в25-1 зі складу комплексу «Оболонь-А». Збудувала ЛОРТА.

Поставили комп’ютери шведського виробництва (кажуть, що надсучасні, військового зразка), програмне забезпечення – Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут. Навігація – GPS та інерційна система на базі американського обладнання. Метеокомплект виробництва одеського АТ «Елемент». Зв’язок – УКХ-радіостанції Р-030У, портативні радіостанції Р-002ПП (одеське ТОВ «Телекарт-Прилад»; пам’ятаю, вони комплексну апаратну зв’язку для ЗСУ пропонували за 20 лямів за штуку при цінах на подібне на ринку в 5-9, внутрішній зв’язок і комутація – тернопільський радіозавод «Оріон».

Резюме:

• бачимо тенденцію зменшення габаритів машини передових артилерійських спостерігачів (грубо кажучи – від БТР до БРДМ);
• бачимо інтеграцію артилерійської та авіаційної підтримки в одній машині;
• командир спостерігачів – сержант, а не офіцер;
• для роботи обов’язкові далекомір, теплік, GPS, оптика, 3-4 радіостанції, термінал АСУ вогнем артилерії;
• обладнання модно ставити на висувну щоглу;
• вкрай бажано, щоб машина спостерігачів не відрізнялася від машин підрозділу, у чиїх бойових порядках вона розгортається;
• ми подібно Заліссю – в стороні від світових тенденцій.