Відбувся перший за багато років офіційний візит головного дипломата Ісламської республіки Іран до Саудівською Аравії, де Госейн Амір Абдоллагіан провів зустріч зі своїм колегою принцом Фейсалом, та багато годинну зустріч з наслідним принцом  Мухаммедом бін Салманом.

Попри багато розмов, результат самого візиту вийшов доволі кволим.  Основні заголовки ЗМІ, які висвітлювали подію, звернули увагу лише на чергові антиізраїльські заяви іранського дипломата: «Ми продовжуємо підтримувати Палестину». «Немає жодних сумнівів, що сіоністський режим продовжуватиме свої зусилля з розколу мусульманського світу та регіону. Ми стежимо за рухами сіоністського режиму з проникливістю та пильністю». «Цей конфлікт (з Ізраїлем) є найважливішим питанням в ісламському світі» – каже Амір Абдоллагіан.

Цю заяву на спільній прес-конференції спостерігав саудівський міністр закордонних справ, при чому у своєму виступі він зосередився на всьому “хорошому проти всього плохого”. Тому давайте розберемося чи дійсно Іран знайшов собі підтримку на антисіоністському фронті.

Прямо зараз тривають переговори КСА зі Сполученими Штатами щодо потенційної нормалізації відносин з Ізраїлем, які називають історичними і перспективними. Наслідний принц Саудівської Аравії Мухаммед бін Салман зробив спільну американсько-саудівську програму зі збагачення ядерної зброї головною умовою мирної угоди з Ізраїлем.

Так дійсно про палестинців згадуєтеся і там, але основним питанням все ж є безпекове. І зрозуміло, що головною загрозою, як не дивно виступає Іран. Не зважаючи, на активну участь США в Затоці і союзницький статус Саудівської Аравії – Мухаммед бін Салман вважає це недостатнім. Тому, саудівський правитель хоче гарантій безпеки від США, які зараз популярно згадувати, подібні до 5 статті Статуту НАТО.

Саудівського правителя, дратує те, що Сполучені Штати потенційно згодні на обмежену ядерну програму Ірану, який має потенціал і головне бажання до ядерної зброї, може і вбиває американців, в той час як Королівство такої привілеї не має. Я вже писав, про заяви щодо уповільнення збагачування урану Тегераном, як частину цих домовленостей з американцями.

Однак для Вашингтону питання ядерної програми Саудівської Аравії виглядає не настільки райдужно. Залишаючи осторонь практичні та технічні проблеми, пов’язані зі створенням такого ядерного об’єкта, в КСА, США не можуть скидати з рахунків потенціал для фактичного лідера Саудівської Аравії використовувати інфраструктуру збагачення промислового масштабу для виробництва матеріалів, що розщеплюються, як частину власної програми створення ядерної зброї. Як тільки Саудівська Аравія створить програму збагачення, Туреччина та Єгипет також захочуть її отримати.

Гонка за збагачення в одному з найнебезпечніших і нестабільних регіонів світу є рецептом катастрофи світового рівня. Але коли будь-який американець каже саудівському чиновнику, що США не можуть підтримувати збагачення на території Саудівської Аравії, швидко виникає очевидне запитання: «А Ірану можна?».

Тому візит іранського міністра МЗС з боку Ер-Ріяду треба сприймати лише, як ще один підштовхуючий крок для спрямування політики США, по відношенню до правлячої династії, в потрібний, на їх думку, бік і лише підкреслює амбіції Мухаммеда бін Салмана. Цей крок цілком вкладуться, в логіку задіяння Китаю як посередника у перемовинах з Іраном, що ще тоді наробило багато галасу. А палестинці є єдиною темою по якій обидві сторони мають хоч якесь спільне бачення. Про захист мусульман тут не йдеться, бо Іран і КСА стоять по різні боку у війнах в Сирії та Ємені.

Єдиним виходом з цього «порочного кола» для США, на думку The Wall Street Journal, є повернення до міжнародного стандарту нульового збагачення для Ірану. У президента Байдена є легкий спосіб забезпечити мир між Саудівською Аравією та Ізраїлем, не поступаючись вимогам Саудівської Аравії: відновити для Тегерана міжнародний стандарт нульового збагачення. Повернутися назад машино часу не можна. Чи дійсно Спільний всеосяжний план дій (JCPOA) від 2015 року Ради Безпеки скасував би збагачення урану та випробування балістичних ракет, здатних нести ядерну зброю, Іраном ми не знаємо. Відомо лише те, що після виходу з угоди Трампа темп ядерного прогресу Ірану прискорився. Зараз президент Байден повинен вибрати більш ніж очевидний шлях: протидіяти програмі збагачення Ірану.

Іран настільки серйозно порушує свої зобов’язання за JCPOA, що навіть його прихильники визнають, що немає технічного способу повернутися до угоди. Іран постачає озброєні безпілотні літальні апарати до росії для використання в її агресивній війні в Україні — з можливістю передачі балістичних ракет — саме тоді, коли термін дії ракетного ембарго ООН закінчується цього жовтня.

Відновивши міжнародний стандарт нульового збагачення для Ірану, США знову будуть послідовно виступати проти програм збагачення, в тому числі в Саудівській Аравії. І завдяки значному вдосконаленню відносин США та Саудівської Аравії в галузі оборони, як просив Ер-Ріяд, а також більш глибокій координації безпеки та розвідки з Ізраїлем, бажання Саудівської Аравії щодо програми збагачення може різко змінитися. Натомість США могли б допомогти Саудівській Аравії розбудувати цивільну ядерну програму, яка б уникала збагачення, водночас вирішуючи найскладніші проблеми безпеки королівства та виступаючи посередником у наступному етапі арабо-ізраїльської інтеграції.

Цікаво, що Ізраїль певно єдина країна у світі, яке не прагне військового заступництва від США і спрямовує свої зусилля виключно на партнерські відносини. В Ізраїлі побоюються, що така угода про безпекові гарантії з Вашингтоном, може мати обмеження на превентивні дії, щодо іранської ядерної програми, якщо все вийде з під контролю. Це той варіант, який бажано перенести на період вже після перемоги України на росією.