Матеріал підготовлений Максимом Малиновським для Аналітичного центру балканських досліджень

Передісторія

З початком війни в Боснії плато перебувало під конторолем сил ЮНА, а згодом військ Республіки Сербської. В районі відбувались позиційні бої з перемінним успіхом, а саме плато слугувало сербам добре укріпленою позицією, що дозволяла контролювати дорогу Доній Вакуф – Травнік та вести постійні артилерійські обстріли навколишніх територій. З метою стримання подальшого просування сербів було створено 7-мий корпус АБіГ, командуючий Мехмед Алагіч, штаб квартира у Травніку. Підписання Вашинтонгської угоди, що покалала край конфлікту між боснійцями та хорватами, дало змогу перекинути у район більше військ БіГ і розпочати підготовку до звільнення плато.

Підготовка розпочалась влітку 1994 року: угрупування боснійців було посилено людськими ресурсами, війська отримали 3000 комплектів зимового камуфляжу (початок операції планувався на зиму 1995), обладнано бліндажі, що дозволяли розмістити безпосередньо в районі 4000 бійців, які раніше розквартировувались набагато глибше і далі від лінії фронту, проводились навчання та тренування військ, що братимуть участь у операції. Сприяло цьому і підписане 4-х місячне перемир’я з сербами, яке, щоправда, систематично ними порушувалось. Операція отримала кодову назву “Domet 95”, початок планувався на 20 Лютого 1995-го року, але у зв’язку з несприятливими погодними умовами, перенесений на 24 лютого. Тривалість операції за планом 5 діб.

Сили сторін:

АБіГ: 24480 бійців у складі 10 бригад, 9 одиниць техніки, 25 стволів артилерії, 191 міномет.
ВРС: 5000 бійців у складі 3 бригад, 9 танків, 15 стволів артилерії та 76 мінометів.

Перебіг подій

24 лютого 400 боснійських спецпризначенців таємно видерлись на скелю і захопили зненацька передові сербські позиції, серби втратили вбитими 62 бійці. Проте основні сили боснійців зіткнулись з труднощами, понесли втрати і зав’язли в боях. План блискавичної 5-ти денної операції зазнав краху в перший же день.

Боснійці не стали посипати голову попелом чи продовжувати кривавий наступ, а вчинили мудро: було вирішено зупинити наступ, провести додаткову підготовку, підтягнути додаткові сили, проаналізувати причини невдачі та усунути їх, провести додаткову розвідку та прослуховування сербських радіочастот, що дуже допомогло при плануванні нового наступу. Фронт наступу обмежили смугою 23 км.

Нова операція “Domet 1” розпочалась 20 березня 1995-го року у сильну хуртовину та заметіль, до того ж вночі, двума охоплюючими ударами з флангів. Серби вважали Влашич неприступною фортецею, а невдалий перший наступ лише ствердих їх у цій думці. Проте цього разу наступ був дуже успішним. Було захоплено сербські склади зі зброєю, знищено артилерийські позиції, з яких велися обстріли Травніка. Багато сербських підрозділів потрапили в оточення або були знищені.

Нарешті через 20 днів боїв на висотах 1500 – 1800м, в умовах, коли температура падала до -20, швидкість вітру сягала 100км/годину, а глибина снігу 130см, сербська лінія оборони Srneće brdo – Čatići – Šantići – tt 1528 – Harambašine vode – Debele jele – Grozničavica – Šešiće vode – Crvena stijena – Kostolac – Sječevo була прорвана. Плато, що височіє над усією центральною Боснією було звільнено. Захоплений важливий стратегічний радіопередавач на висоті Паленік.

Висновки:

Не дивлячись на певні труднощі та проблеми, операція в цілому була дуже успішною, зважаючи на наджорсткі умови, в яких вона проводилась. Мораль серед військ АБіГ та населення злетіла до небес, адже це була перша успішна не локальна, а загальновійськова операція, що досягла успіху. До загального успіху долучились і прості небайдужі люди з усіх куточків Боснії: жінки забезпечували бійців теплим одягом, їжею і навіть сонцезахисними окулярами, що вберігали від сніжної сліпоти.
Перемога на Влашичу стала відправною точкою у серії успішних операцій, що відбулись згодом та надихались нею. Укріпила впевненість боснійців у власних силах і мала абсолютно протилежний ефект для сербів.

Слід також відмітити абсолютну бездарність і хаос у військовому керівництві сербів в даному секторі в критичний момент битви. Наприклад, полковник Янко Трівіч, командир 22-ї піхотної бригади ВРС більше переймався вирубкою та заготівлею лісу кругляку на Влашичу, який він потім продавав до Белграда, набиваючи свої кишені, аніж своїми безпосередніми обов’язками.

Втрати сторін:

АБіГ: 70 вбитих, 78 важкопоранених, 312 легко, 5 зникло безвісти, 54 замерзло. 70% втрат бійці віком до 30-ти років.
ВРС: 200 вбитих, 180 важкопоранених, 350 поранених.

Зараз Влашич входить до Федерації БіГ і є чудовим місцем для відпочинку, з неймовірної краси природою навколо.