Міністр національної оборони Туреччини Яшар Гюлер відхилив вимогу сирійського башара аль-асада щодо виведення турецької армії з північної частини охопленої війною країни, заявивши, що такий результат неможливий без «забезпечення» Анкарою безпеки кордону.

Пару днів тому, асад дав розлоге інтерв’ю для Sky News Arabia в якому виключив можливість проведення зустрічей з турецьким президентом Реджепом Таїпом Ердоганом в умовах, коли турецькі війська розташовані на території Сирії. За його словами, зустріч з Ердоганом в нашій зовнішній ситуації “буде означати визнання турецької окупації північних районів Сирії”. «Мета зустрічі Ердогана зі мною — узаконити турецьку окупацію в Сирії. … Навіщо мені та Ердогану зустрічатися? Випити безалкогольних напоїв?» цитує його слова Sky News Arabia.

У відповідь на ці коментарі Гюлер також висловив сподівання, що сирійський лідер підійде до цього питання здоровим глуздом. Гюлер сказав, що такий крок було б неможливо уявити, перш ніж забезпечити національну безпеку Туреччини: «Туреччина щиро хоче миру, але ми також маємо чутливість. Для нас немислимо відступити, не забезпечивши безпеку наших кордонів і нашого народу», — сказав Гюлер проурядовому турецькому телеканалу A Haber TV на вихідних.

«Вважаю, що сирійський президент буде більш розумно діяти в цьому питанні. Найважливішим етапом досягнення миру в Сирії є розробка нової конституції та її прийняття [сирійським] народом», — продовжив Гюлер.

Велика частина північних сирійських територій опинилася під контролем турецьких військ і підтримуваних Туреччиною сирійських опозиційних угруповань завдяки чотирьом турецьким наземним операціям між 2016 і 2022 роками.

Туреччина підтримує сунітських сирійських повстанців, які борються за повалення асада з початку громадянської війни. Росія — найпотужніший зовнішній союзник асада — виступила посередником у переговорах на високому рівні між Анкарою та Дамаском у грудні з метою досягнення примирення між двома сусідами. Пізніше до переговорів також приєднався Іран — інший регіональний союзник Асада.

Однак серія зустрічей високого рівня між міністрами оборони та закордонних справ Туреччини, Сирії, росії та Ірану натрапила на перешкоду на тлі наполегливості Дамаска у виведенні турецьких військ із охопленої війною країни, перш ніж просувати переговори далі. Турецький лідер, також використовував риторику про можливість переговорів як передвиборчий аргумент, щоб позбавити козирів опонентів, які переймалися проблемою сирійських біженців.

Три турецькі наземні вторгнення в Сирію були спрямовані проти груп сирійських курдів, пов’язаними із забороненою Робітничою партією Курдистану (РПК) з комуністичною ідеологією, яких Анкара вважає терористами. Наслідком цих операцій стали три зони окупації турецької армії на півночі Сирії – «Оливкова гілка», «Щит Євфрату» та «Джерело миру».

РПК – збройне формуванням, яке з 1984 року бореться проти турецької держави за очолюване курдами самоврядування всередині країни. РПК внесена до списку терористичних організацій Сполученими Штатами та Європейським Союзом, але сирійські відгалуження групи залишаються головним союзником очолюваної США міжнародної коаліції проти Ісламської держави в складі Сирійських демократичних сил (СДС). Звісно, що прямого представництва РПК в СДС немає, однак бойовики і в основному командування курдських загонів самооборони YPG представлена саме курдськими комуністами.

Таке представництво, в тому числі з складі адміністрацій курдських поселень призводить до спроби вибудувати власну політику, яка передбачає Туреччину як екзистенційну загрозу, в той час як сирійський режим розглядається як союзник.  Такий підхід протирічить політиці США в Сирії.

Зараз, тривають спорадичні сутички в районах курдського панування біля міст Таль Ріфаат та Манбідж на півночі Алеппо. Турецька армія намагається нищити лідерів бойовиків за допомогою артилерії та ударних БПЛА. Ті у свою чергу відповідають обстрілами позицій турків і їх проксі сил, та терактами в мирних селищах. Тому Анкара продовжує стверджувати, що виведення турецьких військ із Сирії може бути можливим лише після створення 30-кілометрової буферної зони, звільненої від будь-яких груп курдських комуністів. Скоріш за все, такий досвід буде корисним нам для створення буферної зони з московією.