Також читайте цей матеріал на сторінці Science Technology Ukraine – Сайнс Технолоджі Україна у Facebook.

В мережі інтернет блукає зображення танка-мутанта: на корпусі Т-64 стоїть башта Т-55. Подібне рішення викликає неабияке здивування: на перший погляд, подібне рішення здається недоцільним. Втім, якщо дослідити історію створення машини, стає зрозуміла логіка такого рішення.

«Танк-гібрид» є складовою частиною комплексного проекту реалізації надлишкової кількості парку Т-64, які поспіхом були вивезені з ГСВГ. Так, на той час (проект був започаткований в 2005-му році) величезний парк Т-64 виглядав надлишковим майном і багато років іржавів на території 115-ого заводу (Харківський бронетанковий ремонтний завод).

Міністерство Оборони цими машинами не опікувалося і найбільше в Європі сховище бойової техніки поступово перетворювалось на кладовище.

Командою фахівців заводу під керівництвом директора В.Є. Федосова був розроблений комплексний план модернізації парка БТТ інозамовника, який мав на озброєнні танки Т-55. Комплексність плану полягала в тому, що замовнику пропонувався не проект модернізації одного танку, а кілька пов’язаних між собою технічних рішень.

Модернізувати парк Т-55 пропонувалося за рахунок, при збереженні башти Т-55, заміну всього шасі Т-55 на шасі основного бойового танка Т-64, дана схема краще з цілої низки міркувань. По-перше, всі вузли та системи шасі конструювалися спеціально для спільної роботи і ідеально відповідають один одному. По-друге, пропоноване рішення не вимагає переробки бронекорпуса, що створює ослаблені зони внаслідок великої кількості зварних швів. По-третє, пропоноване шасі має відпрацьовану конструкцію, оптимізовану під час тривалої експлуатації у військах. Пропоноване шасі належить бойовій машині наступного покоління і має суттєво вищі бойові характеристики.

У порівнянні з шасі Т-55, шасі танка Т-64 має більшу надійність, його бронезахист підвищений більш ніж в два рази за рахунок рознесеного бронювання. Крім того, механічна система управління Т-55 замінена більш досконалою гідромеханічною, істотно збільшена енергоємність підвіски, знижені втрати в ходовій частині, значно збільшена її надійність і довговічність при зниженні обсягів обслуговування. Конструктивне виконання підвищило протимінну стійкість і знизило вразливість від напалмів, пирогелів і інших запальних засобів.

За рахунок застосування шасі Т-64 гібридна машина має більш високі розгінні характеристики, великі максимальну і маршову швидкості, більший запас ходу по паливу, здатна долати без підготовки велику глибину водної перешкоди.

За рахунок того, що башта танка Т-55 легше башти Т-64, гібридний танк Т-64-55 має масу 33,8 тонн – на 7 тонн менше, ніж власне Т-64.

Внаслідок цього елементи шасі танка Т-64 з баштою Т-55 мають більший термін експлуатації, зменшується навантаження на двигун, менший питомий тиск на грунт обумовлює більш високу прохідність. Крім того, більш легка башта дає можливість посилення бронезахисту за рахунок установки контейнерів ДЗ.

Після модернізації танка у замовника вивільняється шасі Т-55. На його базі ДП «Харківський БТРЗ» розробив та виготовив діючий зразок важкої бойової машини піхоти БМП-55.

Верхня частина бронекорпуса зварюється з пласких бронелистів, формуючи машину з переднім розташуванням моторно-трансмісійного відділення, середнім розташуванням відділення управління і заднім розташуванням бойового/десантного відділення.

Це дозволяє поєднувати високу захищеність екіпажу від фронтального вогню з можливістю безпечного спішування десанту під прикриттям корпусу машини. Дизель В-55 танка Т-55 змінюється на 5ТДФ потужністю 700 к.с., забезпечуючи уніфікацію з Т-64-55. Двотактний багатопаливний опозитний дизель надає машині високі динамічні характеристики. Більша частина трансмісії Т-55 також замінюється бортовими коробками передач танка Т-64.

Окрім шасі Т-55, в процесі реконфігурації вивільнялася башта танка Т-64 з гарматою калібра 125 мм та механізмом заряджання.

Її пропонувалось використовувати в якості безекіпажних бойових модулів БМ-125-64, які доцільно було б застосовувати для протидесантного захисту узбережжя, створення укріплених районів в прикордонній смузі, прикриття особливо важливих об’єктів.

Автоматика управління башти переробляється під зовнішній контур, оптичні канали прицілів гармати і зенітного кулемета дублюються відеокамерами. Гарматний модуль може доповнюватися кулеметним, озброєним великокаліберним кулеметом НСВТ калібру 12,7 мм. Модулі не вимагають постійного перебування операторів, можуть перебувати в бойовій готовності необмежено довгий час, цілодобово, можуть вести вогонь з високою точністю на відстань до 10 кілометрів. Раніше подібні бойові системи на світовому ринку озброєнь не експонувалися.

Безперечно, зараз неважко передбачити закиди на кшталт «треба було б працювати на власне МО», але, по-перше, в 2005-му році наше Міноборони більше опікувалося розпродажем майна, аніж створенням нових зразків озброєння, по-друге, на ХБТРЗ було створено чимало проектів зразків зброї саме для нашого війська, ну і найголовніше: а що саме для нашої армії в 2005 робили критикани? 99% – геть нічого!

Підведемо підсумки: деякі з запропонованих рішень і зараз гідні переосмислення: важких БМП в лавах Збройних Сил нема і зараз, протидесантний захист узбережжя став набагато більш нагальною потребою, аніж 15 років тому. Тож, сподіваємося, що ця стаття спрямує мислення бодай частини суспільства на нові, нетривіальні рішення існуючих проблем у царині озброєння.