Головна наука в школі — географія. Завдяки їй можна знайти свою дорогу в житті, знати, куди послати людину, яка не подобається, а головне — зрозуміти, що будівництво флоту для дії на закритих морях, по типу Чорного чи Каспійського, потребує певних інакших принципів, ніж побудова океанського флоту.

Малі відстані, велика відносна протяжність берегової лінії, відсутність природних укриттів призводять до того, що різко зростає оперативність дій авіації, можливості розвідки, та падає майже до нуля бойова стійкість великих кораблів. Корвет чи фрегат не проживе довго в умовах інтенсивних атак з повітря, бо відстань в 150-200 км не є проблемою навіть для гелікоптерів, тобто, сучасна авіація може забезпечити практично беззупинний вогневий тиск на корабель будь-якого класу.

Десантні операції за допомогою БДК, вогнева підтримка висадки десанту, блокування фарватеру надводними кораблями чи полювання за торговим флотом — дії, які в Чорному чи Каспійському морі схожі на самогубство для надводного корабля. Тобто, всі бойові дії самі собою переміщуються під воду і в повітря.

Зворотним боком невеликих дистанцій, швидкоплинності операцій та неможливість залучення великих надводних кораблів стає потреба в прихованості дій, здатність швидко концентрувати сили, зменшення водотоннажності надводних кораблів, побудові системи розвідки та взаємодії. Тобто, замість флоту великих кораблів, театр закритих морів потребує: систему розвідки та висвітлення ситуації, засоби для нанесення ракетних та торпедних ударів, засоби прихованого чи дистанційного мінування та розмінування акваторій для активної оборони чи наступу, засоби для доставки диверсійних груп в тил ворога.

Вищезгадані засоби можуть бути представленні безпілотними літальними апаратами, безпілотними надводними та підводними апаратами, торпедними та ракетними надводними кораблями, багатофункціональними винищувачами, гелікоптерами, субмаринами, патрульними літаками, береговими ракетними комплексами, тральщиками і т.д.  і т.п. Однак, треба пам’ятати про фінансові та організаційні обмеження при побудові таких сил. Бо вартість сучасного багатофункціонального винищувача складає від 50 млн $, вартість повнорозмірної дизель-електричної субмарини — близько 250-300 млн $.

Однак потреба в функціях, що вони виконують, все одно зберігаються, тому варто розглянути один з засобів, що дозволяє виконувати приховані дії, доставляти диверсійні групи, проводити розвідку та наносити удари по кораблям противника. Як зрозуміло з назви статті, мова піде про малопомітні катери для спецоперацій.

Пропоную читачам ознайомитися з деякими прикладами сучасних реалізацій ідеї катеру для дій в умовах загроз середньої та високої інтенсивності.

Більшість малопомітних катерів можна розділити за тим, чи можуть вони пірнати, хоча б частково, за потребою. І чи несуть вони зброю, чи ні. Пропоную розглянути найпопулярніші та найцікавіші приклади реалізації цієї концепції.

Почнемо нашу розповідь з SEALION Combatant Craft Heavy (CCH). Це сімейство катерів, при створенні якого конструктори врахували попередній досвід експлуатації катерів подібного призначення американського, ізраїльського та італійського  походження. Першою версією малопомітного катеру, що може частково занурюватися, був Алігатор, виробництва компанії Vigor Works. Замовлення від ізраїльських та американських сил спеціальних операцій було розміщено на початку 1990-х років. І якщо перший катер був орієнтований на доставку, перш за все, диверсійних команд, то далі катери ставали все більш універсальні. Додався задній вантажний відсік, розміри якого тільки росли з кожною новою модифікацією.

Зараз він вміщує в себе два надувних моторних човни, наприклад. Занурення відбувається за рахунок заповнення баластних цистерн водою. На поверхні залишаються тільки невелика ділянка скла кабіни екіпажу, шноркель і труба з приладами спостереження.

Десант — 8 людей. Водотоннажність катерів сімейства складає 23.4-30 тонн, максимальна швидкість — до 45 вузлів у надводному положенні, 8 вузлів у напівзануреному стані. Дальність ходу на швидкості 20 вузлів — 250 миль. Орієнтовна вартість — 5 млн $ за одиницю.

На цьому ж сімействі базуються і сингапурські катери SMC Type-II. Вони побудовані тією ж компанією, однак трохи більші за розміром і оснащені кулеметом калібру 12.7 мм в малопомітному бойовому модулі. Команда — 4 людини, жодних можливостей по доставці диверсантів не заявляється.

Одним з новітніх типів катерів для операцій проникнення є шведський SEAL Carrier. Він може транспортувати до 8 людей, шість з яких — водолази.

Довжина човна складає близько 10.5 метрів, ширина — 2.21 м. Вага човна складає 4300 кг, потужність дизельного мотора — 350 к.с., двох електричних — по 10 кВт кожен. Ємність літієвої батареї — 38 кВт/г. Бойовий радіус — 370 км надводного ходу, 30 км — підводного ходу. Швидкість ходу — 30 вузлів (надводна), 8 вузлів (напівзанурена), 5 вузлів (підводна). Максимальна глибина занурення складає 50 м.

Може десантуватися з літака та бути носієм автоматичної гармати і безпілотного апарату.

Цікавим зразком озброєних малопомітних катерів є представник інженерної школи Північної Кореї, який знайшов своє застосування також у В’єтнамі та Ірані.

Мова йде про тип Taedong-B або Zulfikar — напів занурювальні катери, що здатні мають на озброєнні 324 мм торпеди для атаки ворожих сил та самозахисту. Розробку подібних катерів КНДР почав ще в 80-х роках. Починалося все з катерів, замаскованих під риболовецькі сейнери. Однак, для проникнення диверсійних груп на територію Південної Кореї акцент вирішили зробити на малопомітні катери, що могли йти в напівзануреному стані певну відстань, або взагалі пірнати на 20-30 метрову глибину і там чекати повернення диверсантів. Одним з останніх на даний момент представників такого класу катерів і став Taedong-B.

Максимальна швидкість катеру над водою складає 40 вузлів, під водою — 3 вузли. Водотоннажність — лише 22 тонни. Екіпаж катеру складається з 4 людей команди катеру і 4 спецпризначенців. Робоча глибина під шноркелем — 3м, в підводному режимі глибина занурення може складати 20-30 метрів. Серед сенсорів — радар, відеокамера, ехолот. Конструкція відзначається простотою. Наприклад, баластні цистерни заповнюються самі, просто через вхідні пристрої. Продувка цистерн здійснюється за допомогою стисненого повітря. Навіть електричні гвинти не є поворотними, а мають невеликі рулі.

Тобто, все зроблено для максимального здешевлення і непомітності. Єдиним недоліком катеру називають малу дальність ходу 324 мм торпед і їх невелику потужність.

Схожі проекти мають і в Південній Кореї. Наприклад, остання модифікація SDV-1000W. Катер довжиною 13 метрів дозволяє транспортувати 10 осіб з максимальною швидкістю на поверхні в 40 вузлів. Під шноркелем швидкість зменшується до 8 вузлів, а в підводному режимі — 4 вузли. Дальність надводного ходу — 250 км, підводного — 45 км.

Висновки:

У цілому, варто зауважити, що малопомітні катери — певний тренд в флотах як розвинутих країн, так і країн — ізгоїв. Поєднуючи переваги і недоліки підводних човнів та катерів, сучасні катери, що занурюються, являються гарним вибором для тих ВМС, які практикують використання диверсійних груп та операцій розвідки та проникнення на ворожу територію. Застосування сучасних композитів, акумуляторів підвищеної ємності, обрисів для зниження малопомітності та можливості обрахувати гідродинаміку для зниження шумності руху різко підвищують можливості катерів по проникненню в зони забороненого доступу. В той же час, вартість таких катерів складає 1-3% від вартості підводного човна, тобто, навіть використання таких малопомітних човнів для тренувань водолазів і диверсантів вже дозволяє різко знизити вартість таких тренувань, забезпечити масовість підготовки та використання, через низьку ціну, та можливості масових закупівель таких катерів. Варто згадати також, що такі човни можуть бути використані для прихованих мінних постанов, підводних робіт, особливо при застосуванні самохідних мін та дистанційно керованих підводних апаратів.

Розглянемо наступні гіпотетичні ситуації:

1. Нам треба замінувати або вивести з ладу об’єкт в морі (газова вишка), або в закритій бухті. Малопомітність та висока швидкість такого катеру дозволяють нам швидко вийти в заданий район. Далі, після переходу в занурений або напівзанурений режим, можна переходити до етапу запуску прив’язаного робота з маніпуляторами, чи висадити спецгрупу на підводних транспортних засобах. Враховуючи низькі сигнатури катеру, можливість зависати в товщі води, та залишатися непомітним навіть з 5-6 км для радіолокаторів і гідрофонів, можна з великою вірогідністю виконати завдання і успішно повернутися на базу. Якщо буде потрібна швидка евакуація, то треба враховувати, що швидкість катеру в надводному ходові може досягати 40-50 вузлів, перехід з надводного в підводний стан займає 30-60 секунд. Тобто, можна застосовувати практику стрибків і переходів з режиму на режим, випуск приманок та шумових імітаторів для заплутування супротивника. Завдяки відносній невеликій вартості катеру, їх можна застосовувати групами, де один-два катери виконують дії по відволіканню, виходять в інший район, “випадково” засвічують себе і т.д. Тієї ж миті, можна виконувати завдання в іншому районі. Така тактика дозволяє перенапружувати сили супротивника, знижує його концентрацію, дозволяє в якийсь момент довести супротивника до ігнорування чергового виходу групи катерів з бази.
2. Мінування виходів з бухт або баз, торпедні атаки на кораблі супротивника. Група з двох-трьох катерів виходить в задані райони, на віддалені в 20-80 км від зони постановки, в підводному режимі. Можна запускати самохідні міни, з певним інтервалом. Конструкція катеру може бути адаптована до перевезення і запуску 10-15 самохідних мін, або 2-4 важких торпед. Що дає можливість запускати міни чи торпеди з катеру? По перше, прихованість запуску. Катер знаходиться в підводному або напівзануреному стані. Район можливих пошуків — величезний, бо дальність ходу мін і торпед — десятки кілометрів. По друге, масованість і різновекторність запуску. Катерів може бути декілька, знаходитися в одній точці не обов’язково, є можливість навіть робити помітні маневри в іншому районі. По третє, після скидання мін, катер швидко може переходити в надводний режим і переміститися з високою швидкістю в інший район. І останнє за рахунком, але не важливістю — можливість повторного виставлення мін в райони, що вже були очищені ворожим тральщиком, просто чекаючи в підводному або напівзануреному режимі в певному районі. Така можливість може бути забезпечена завдяки моніторингу за зоною траління з прив’язного безпілотника за десятки кілометрів від точки знаходження катеру.