Навесні 1939 р. Військо Польське мало десь 3,5 тисячі гармат основних типів.

Серед них:

• 75-мм гармат wz. 1897 – 1374;
• 75-мм гармат wz. 02/26 – 466;
• 76,2-мм гармат wz. 1902 – 89;
• 100-мм гаубиць wz. 14/19А – 336;
• 100-мм гаубиць wz. 14/19Р – 510;
• 105-мм гармат wz. 1913 – 118;
• 105-мм гармат wz. 1929 – 124;
• 120-мм гармат wz. 1878/09/31 і wz. 1878/10/31 – 43;
• 155-мм гаубиць wz. 1917 – 341;
• 220-мм мортир wz. 1931 – 27 (детальніше можете почитати тут).

В артилерійському парку виразно домінували системи часів Першої світової війни – хоч і значна частина вже повоєнного виробництва. Основний тип – це 75-мм польові гармати двох взірців: французькі wz. 1897 і “православні” wz. 02/26 (про останні можна детальніше почитати тут).

Француженки” становили основу дивізійної артилерії, а перестволені “путіловки” – кінної та полкової артилерії.

Друга за поширенням артсистема – це 100-мм гаубиця. У 1920-х роках ці гаубиці постачались з Чехословаччини (wz. 14/19A), а з 1930 р. частково виготовлялись за ліцензією Товариством Стараховіцьких гірничих заводів (wz. 14/19P). Це ж підприємство з 1934 р. також виготовляло 105-мм гармати wz. 29 (удосконалений варіант шнейдерівської wz. 13), а з 1936-го – 155-мм гаубиці wz. 17 (копія шнейдерівської того ж зразка).

Трохи детальніше про систему обліку артилерії. В Польщі повністю боєздатні і комплектні артсистеми рахувались не стволами, а дзялонами. Дзялон – це комплект, необхідний для нормальної бойової роботи: сама гармата, передок, зарядний ящик тощо. На прикладі це могло виглядати так: у квітні 1935 р. Військо Польське мало 1298 дзялонів 75-мм гармат wz. 1897 і 116 “люжних” гармат, з них 114 з передками.

“Вузьким місцем”, яке гальмувало програму модернізації польської польової артилерії, були виробничі потужності єдиного власного виробника – Стараховіцького заводу. Упродовж 1930-х років він виготовив лише близько 400 гармат і гаубиць калібрів 100, 105 і 155 мм. Нове підприємство – Південний завод в Стальовій Волі – тільки розпочинало свою діяльність. В 1938 р. воно отримало перше замовлення на 108 100-мм гаубиць.

Основний приріст припав на 1931-1935 рр. – в цей період парк польової артилерії збільшився десь на 300 одиниць, навіть з врахуванням списання неперспективних систем. А ось в другій половині 1930-х років оновлення польової артилерії суттєво сповільнилось – за цей період Військо Польське приріст становив лише півтори сотні артсистем (головно, 100-мм і 155-мм гаубиць).

Чому? Змінились пріоритети: Польща почала інтенсивно розбудовували протитанкову й зенітну артилерію.

37-мм гармати wz. 36 виготовляло за ліцензією “Бофорса” “Товариство польських механіків з Америки” в Прушкові, в 1938 р. їх випуск налагодила також філія верстатобудівного завод Цегельского в Жешуві. 40-мм зенітки цієї ж фірми wz. 36 i wz. 38 виготовляв завод в Стараховіцях, а пізніше – Південний завод і жешувська філія Цегельського (детальніше – тут).

Стараховіцький завод випускав і 75-мм зенітки wz. 36 i wz. 37 (детальніше – тут). Загалом до серпня 1939 р. Військо Польське отримало близько 1300 протитанкових гармат (з них 300 безпосередньо зі Швеції), 350 40-мм зеніток (з них 60 зі Швеції) і 52 75-мм зенітки.

Типова організація артполку піхотної дивізії передбачала наявність трьох 12-гарматних дивізіонів: 1-го і 2-го з 75-мм гарматами і 3-го зі 100-мм гаубицями. Крім того, кожен піхотний полк мав взвод з двох 75-мм гармат. 9 серпня 1936 р. було ухвалено рішення про переозброєння 100-мм гаубицями і других дивізіонів артполків. Вивільнені 75-мм гармати мали використати для розгортання полкових артилерійських взводів в чотиригарматні батареї. Але до початку війни таку реорганізацію пройшли тільки 10 дивізійних арптолків з 30-ти наявних у дивізіях мирного часу. За цією ж ухвалою почалось формуванні важких дивізіонів для піхотних дивізій (одна батарея 105-мм гармат і одна – 155-мм гаубиць; тимчасово по три дзялони, пізніше – по чотири).

Напередодні нападу Німеччини польова артилерія Війська Польського була морально застарілою і слабкою. Навіть реорганізована за ухвалою 1936 р. піхотна дивізія мала 54 артсистеми: 24 75-мм гармати (в т.ч. 12 в піхотних полках), 24 100-мм гаубиці, три 105-мм гармати і три 155-мм гаубиці. Німецька ж піхотна дивізія мала 74 артсистеми: 36 105-мм і 12 150-мм гаубиць, а також 20 75-мм і 6 150-мм піхотних гармат.