США обговорюють виведення військ з Сирії та Іраку

З такою назвою вийшов матеріал на Foreign Policy від відомого аналітика, директора програм по Сирії та боротьбі з тероризмом і екстремізмом Інституту Близького Сходу Чарльза Лістера. На думку автора, вивід військ може дати новий ненавмисний поштовх для угруповання «Ісламська держава», яке продовжує відновлення своєї активності.

Хоча остаточного рішення про вихід ще не було прийнято, чотири джерела в Міністерстві оборони та Державному департаменті США заявили, що Білий дім більше не інвестує в підтримку місії, яку він вважає непотрібною. Зараз тривають активні внутрішні дискусії, щоб визначити, як і коли може відбутися виведення.

Подальше сприйняття цього неоднозначного рішення, залежатиме від того, як хто сприйняв поспішний вивід військ США з Афганістану. Чи позитивно, чи як катастрофу. Тоді вивід військ символізував провал американської політики в цій країні, яка в меншій мірі залежала саме від військових. Аналогічна ситуація склалася і в Сирії.

Для читачів Мілітарного не таємниця, що сирійські курди виявилися поганими союзниками для американців. Якщо за афганським аналогом, спеціальні антитерористичні підрозділи СДС є взірцем відданості і фаховості, то більшість решти підтримуваних США сил разом з цивільними адміністраціями просякнуті корупцією і структурами Робітничої партії Курдистану. Обидві ці складові працювали відверто проти інтересів США на Близькому Сході, коли співпрацювали з режимом асада та псували відносини з союзником по НАТО – Туреччиною.

Пропозиції, про які каже Лістер, неназваних чиновників в уряді США про угоду про співпрацю між Сирійськими демократичними силами та режимом асада для протидії «Ісламській державі» лише підкреслює втому американців від співпраці з курдами. Це покладе остаточний кінець мріям курдів про автономію в складі Сирії.

Крім того, наразі, активність бойовиків ІДІЛ значною мірою зросла на територіях підконтрольних асаду, на заході від річки Євфрат і в центральний пустельних районах Сирії. У цьому величезному просторі пустелі «Ісламська держава» займається повільним, але методичним відновленням, використовуючи байдужість режиму та його нездатність кинути виклик бойовикам, що базуються в пустелі.

За останні кілька років терористичне угруповання також відновило оперативну присутність у контрольованому режимом Дараа на півдні Сирії та помітно розширило масштаб, сферу дії та складність своїх операцій по всій центральній пустелі. Бойовики групи тимчасово захоплювали об’єкти на населеній території, постійно чинили значний тиск навколо стратегічного міста Пальміра.

У східній і центральній Сирії тіньовий вплив «Ісламської держави» також повернувся. Група відновила складну операцію здирництва, стягуючи так звані податки з усіх: від лікарів і власників магазинів до фермерів і водіїв вантажівок. «Ісламська держава» дедалі частіше висуває їм індивідуальні вимоги щодо вимагання на основі отриманих знань про потоки доходів місцевого бізнесу. У деяких випадках видаються квитанції з брендом «Ісламська держава», коли це потрібно, а також надсилаються погрози на мобільні телефони та родичам.

Хоча сили США мало що можуть зробити, щоб змінити діяльність «Ісламської держави» в контрольованих режимом регіонах Сирії, американські війська є сполучною ланкою боротьби з відновленням ІДІЛ в Іраку. Якщо американські війська покинуть Сирію, значне відродження групи в Сирії було б майже гарантованим, а її дестабілізуюче перетікання в Ірак – безсумнівним.

У багатьох відношеннях Ірак є ключовим, оскільки очолювана США коаліція проти «Ісламської держави» фактично базується на іракській території. Але на тлі безпрецедентних бойових дій між іранськими проксі та американськими силами в Іраку, з ударами у відповідь США по Багдаду та балістичними ракетами іранського виробництва, націленими на американські війська на території Іраку, у політичній системі Іраку швидко зростає тиск, щоб змусити війська США вивести з території Іраку.

У зв’язку з тим, що прем’єр-міністр Іраку Мухаммед Шиа аль-Судані публічно наполягає на виведенні США з його власної країни, однак, залишається надія, що присутність американських військових в Іракському Курдистані (напівавтономному регіоні на півночі Іраку) може підтримувати операції проти «Ісламської держави», у тому числі по сусідству в Сирії. Це може пояснити, чому останніми тижнями проксі сили Ірану так часто атакували американців, дислокованих в міжнародному аеропорту Ербіль.

Однак перенесення координації боротьби з «Ісламською державою» з Багдада до Ербіля призведе до ускладнень, що загострить внутрішньокурдську напругу між регіональним урядом Масуда Барзані та пов’язаною з РПК адміністрацією СДС на північному сході Сирії.

Підбадьорений відчуттям перемоги в Іраку, Іран і його ставленики за цим сценарієм, безсумнівно, посилили б свої атаки на американські війська в Сирії, домагаючись їх виведення.

І тут власне, може відбутися повтор афганського сценарію, коли американці «вмиють руки» і повідомлять, що ІДІЛ вже не їх проблема, як то було з талібами. Чи буде це катастрофою? Для Близького Сходу, в недалекій перспективі – без сумнівно. Для України? Не впевнений.

Так сталося, що різні протиборчі країни та групи що в Афганістані, що в Сирії-Іраку боролися з цементуючим впливом США, як основним ворогом, ігноруючи власні протиріччя. Після виходу США, цей «подразник» зникне і вони залишаться сам на сам. Курди з асадом, який прагне їх знищити. Іран з Іраком, який бажає його повністю контролювати. Всі маски будуть скинуті.

На думку пана Лістера, незалежно від того, як не було б здійснено таке виведення, це спровокує хаос і стрімкий сплеск терористичних загроз. Але не можна заперечувати чітке відчуття в політичних колах, що це активно розглядається — і що це було прийнято як можлива неминучість.