Арабський ресурс Оrient-news опублікував цікаву інформацію, про активність сил Міжнародної коаліції з метою формування військових сил окремо від ополченців Сирійських демократичних сил (SDF) у районах на сході та півдні сирійської провінції аль-Хасака. Нагадаю, що ця південно-східна провінція Сирії межує х кордонами Туреччини та іракського Курдистану.

Місцеве джерело повідомило Оrient-news, що делегація коаліції у супроводі кількох іракських перекладачів провела зустрічі з племінними арабськими лідерами у низці сіл регіонів Аль-Катанія та Аль-Ярубія з метою популяризації нового формування, яке буде підтримуватися коаліцією.

Джерело припустило, що завданням нових сил буде охорона сирійсько-іракських кордонів, зазначивши, що ця новина викликає занепокоєння у SDF. Неназване джерело не підтвердило характер місії сил, враховуючи дефіцит новин, посилаючись на повідомлення про бажання Сполучених Штатів вийти з регіону.

Однак не зважаючи на заяву президента США Джо Байдена, що його країна припинить своє бойове завдання в Іраку до кінця поточного, але залишать місію з підготовки іракської армії та надання їй військових порад – питання остаточного виведення військ (як наприклад в Афганістані) поки не вирішено.

З іншого боку, спроби США сформувати на сході Сирії альтернативні арабські сили на тлі розвитку подій з РПК/YPG/СДС (Про складні відносини з цією організацією більш детально в Дайджестах по Близькому Сходу на Міліарному), можуть свідчити про зміну політики США у відношенні до СДС і бути частиною домовленостей з Туреччиною.

Нагадаю, що під час першої і поки що останньої зустрічі між президентами Байденом та Ердоганом, яка відбулася 15 черв. 2021 р. у Брюсселі на полях саміту НАТО, були досягнуті порозуміння та домовленості, більшість яких так і залишилося за лаштунками.

На розсуд громадськості були викинуті питання наболілого С-400, ролі Туреччини в Афганістані, дотримання прав людини і т.і, однак, як ми і передбачали, основним маркером відновлення відносин між США та Туреччиною стала зміна американської політики, щодо СДС в які тісно інтегрувалися бойовики РПК, особливо в північних та північно-східних районах Сирії. І це питання для Туреччини було ключовим.

І як і було, така інтеграція дозволяє бойовикам РПК безперешкодно перетинати кордони Сирії та Іраку в обидві боку, разом зі зброєю, а боротьба з їх осередками турецької армії в самому Іраку та Сирії є недостатньо ефективною.

Тому організація насправді транскордонної охорони на сході Сирії, бо території арабських племен не обмежуються в кордонах країн, стало би ефективним засобом досягнення стабільності в регіоні.

Зацікавленість самих племен в такій співпраці також є цілком передбачувана, оскільки руйнація державних інститутів Сирії і засилля курдів на керівних посадах в SDF, не залишають вибори при захисті своїх прав арабським населенням.

Так само в цю концепцію чудово лягає, протистояння осередкам ІДІЛ та спробам іранських проксі поширити свій вплив в цій частині Сирії. І якщо це дійсно відбудеться, це буде чудове рішення і на випадок скорочення американської присутності в Сирії чи Іраку, оскільки США не залишать по собі порожнечу, яку намагатимуться одразу заповнити росія чи Іран. Самі арабські племена, які складають більшість населення регіону будуть відповідати за свою безпеку та майбутнє.