По недавній аварії в Плєсецьку ніби купа народу вже написала але схоже в мене є що додати чи виправити бо часто пишуть …. емммм… ну не дуже достовірні речі (навіть ніби менш-більш поважні автори на жаль) та і питань у людей купа. То може я відповім на деякі з тих що бачу.

Отже, нова важка МБР «Сармат» швидше за все вибухнула прямо в шахтній пусковій установці (ШПУ). Чи це сталося при заправці, чи інших операціях, чи при спробі запуску достеменно не відомо, але ясно що як мінімум її збиралися випробовувати, бо видали NOTAM – нотифікацію для літаків – про закриття повітряного простору на трасі від Плєсецка до Кури (Камчатка). Найсмішніше що про це знають достеменно в КП NORAD в горі Шаєнн – всі випробувальні пуски МБР анонсуються, бо інакше спрацює система попередження про ракетний напад (СПРН) і можуть полетіти бойові ракети. І це відповідь на одне з частих питань – а чи можуть кацапи пустити МБР по нас. Очевидно ж що для цього їм прийдеться попередити США які навряд чи сприймуть це як норму. Ну і чисто технічно ми знаходимося занадто близько для ракет які літають на міжконтинентальну дальність.

“А чи не було там ядерних боєголовок?” Ні, звичайно не було, це тестовий запуск в якому використовують габаритно-масові аналоги ядерних бойових блоків (ББ). І взагалі єдиний раз за історію людства бойову МБР з нюком – Polaris A1 – пускали в США по полігону в Тихому океані 6 травня 1962 року. Більше ніхто в таке, наскільки мені відомо, не грався. Але якби навіть там були реальні боєголовки атомного вибуху скоріше за все не сталося б – ядерна бомба складна штука яку не просто підірвати. В США було досить багато аварій з ядерною зброєю, включно з катастрофами бомбардувальників і вибухом МБР на бойовому чергуванні прямо в шахті. Найстрашнішим наслідком було радіоактивне забруднення матеріалами самої бомби через механічне пошкодження оболонки. А так в Північній Кароліні в землі з 1961 року лежить частина термоядерної бомби Mark 39 потужністю 3.8 мегатонн. Бо дістати її не можуть. Так що просто огородили і охороняють, щоб злі терористи не вкрали… 

“Навіщо їм рідкопаливна МБР? У всіх же твердопаливні” Ну бо зробити важку твердопаливну МБР на заміну дніпровській Р-36 «Сатана» здатну нести 10 ББ з індивідуальним наведенням досить складно технологічно. Твердопаливні двигуни хоч і простіші за рідинні конструктивно складніші технологічно. Уявіть що вам треба залити гарячою сумішшю каучуку, перхлорату амонію та алюмінієвої пудри бочку діаметром 2,5 метри і довжиною 15 метрів (розміри першого ступеню БРПЧ РСМ-52 він же перший ступінь РТ-23 «Скальпель». Того самого який з потяга пускали). При чому зробити це щоб сформувати канал спеціальної форми і щоб все застигло так щоб не зʼявилося тріщин чи пустот. Бо тоді буде пустота замість ШПУ ?. Саму склопластикову бочку також треба зробити та так щоб вона витримувала десь 15 МПа тиску і температуру в пару тисяч кельвінів. Потрібно зробити сопло яке не тільки виживе без охолодження під таким тиском і температурою газу, який до того ж має в своєму складі тверді частинки оксиду алюмінію, тобто абразивний аерозоль. Конструкція цього сопла має дозволяти керувати вектором тяги! Тобто воно або має бути рухливим – з гнучким зʼєднанням з корпусом, або, як у випадку зі згаданим РТ-23, треба поставити газоводи і клапани для цього самого гарячого газу щоб вприскувати його в закритичну частину цього сопла! А теплозахист. А забезпечення стабільності характеристик твердого пального на протязі експлуатації… Коротше задача ця досить складна і не дурно і США і рф відмовилися від важких твердопаливних МБР LGM-118 Peacekeeper (мої ровесники мали ще чути назву МХ) і РТ-23 «Скальпель» відповідно. 

Тому очевидно що рф хочуть мати заміну Р-36 «Сатана» яку без України вони не можуть підтримувати в експлуатації (а теоретично «Сатана» могла би стати таким собі аналогом В-52 серед МБР). І через це вони розробляють рідинний «Сармат». Читав в деяких статтях що, мовляв, рідинні ракети це довга заправка і багато часу для підготовки до пуску. Ніт. Використання висококиплячих компонентів пального – НДМГ і АТ (а що це таке читайте в моєму opus magnum на тему ракетного пального) дозволяє тримати ракету заправленою стільки скільки треба і рівень готовності до пуску в неї не нижчий ніж у твердопаливних МБР. От правда пальне це дуже токсичне і самозагоряється. Що схоже і стало причиною вибуху в Плєсецьку.

Чи погано що вони той «Сармат» роблять… Я не вірю в успішність складних проектів розпилодрому “росія”. Навряд чи вони її доведуть до ума. Але хоч по дорозі впріють, тобто витратять ресурси які могли прилетіти до нас. Ну а якщо і зроблять, то це загроза не для нас, а для США. Тобто це США мають переживати за МБР яка пробиває їх сучасне ПРО. І допомагати нам зменшувати можливість рф такі ракети робити. А то і взагалі зробити так щоб більше ніякі МБР там не стояли…

Ну і ось вам відео на якому перше випробування Р-36 «Сатана» коли вона вискочила з шахти, забула запустити двигун і шурхнула назад. Результат, як бачите, досить схожий.

Авария МБР Р-36М2 “ВОЕВОДА” (21.03.1986,площадка 101 Байконур)