Популярні
Для тих хто береже свій час, коротко: це багатоцільовий літак і за вигідною ціною. А якщо вам цікаво розібратися чому з Хорнета довелося зробити Супер Хорнет, та що з цього вийшло – пропоную прочитати статтю повністю.
На початку 90-х років відбувся крах Радянського Союзу, загроза американським авіаносцям з боку ракетоносців і далекобійних ракет різко знизилася. Вже не треба було мати “довгу руку” у вигляді F-14 Tomcat і його унікальній зброї AIM-54 Phoenix (цей комплекс заслуговує окремої розмови, але про нього іншим разом).
Командування ВМС вирішило сильно зекономити і замінити F-14 на щось більш практичне та дешеве, при збереженні бойових характеристик.
На той момент флот вже мав успішний досвід експлуатації F/A-18C/D Hornet. Тому, коли McDonnell Douglas (зараз частина Boeing Defense, Space & Security) запропонувала проект багатоцільового літака з покращеними параметрами на базі Hornet, флот відразу зацікавився цією пропозицією.
Опис конструкції
Розробка Супер Хорнета базувалася на наступних принципах:
Спираючись на ці принципи, McDonnell Douglas встановила в перерозмірений планер (+20% ваги порожнем, +25% площа крила) двигун нового покоління F414 зі збільшеною на 25% тягою в порівнянні з попередником F404. В результаті було отримано літак, що має приріст бойового радіуса в 41%, кількість точок підвіски до 11, а бойове навантаження виросло до 8 тон. При цьому, новий літак на 42% сумісний з прародителем.
Це основні параметри, однак деякі зміни, попри свою незначущість, докорінно змінили поведінку літака у повітрі та його потенційні можливості. Наприклад, збільшення площі керуючих поверхонь (36% для горизонтальних рулів і 54% для вертикальних), збільшення площі напливів в корені крила, перепрограмування блоків системи керування, видалення резервної тросової системи керування і введення четвертого каналу резервування системи керування зробили Супер Хорнет просто невпізнаним в польоті. Швидкість розвороту зросла майже в два рази на дозвукових швидкостях, критичний кут атаки виріс до 55 градусів. Аеродинамічна якість покращилася з 10.3 одиниць до 12.3 одиниць, що являється найкращим показником серед винищувачів четвертого і п’ятого поколінь. Завдяки цим модифікаціям, літак отримав можливість продовжувати виконання бойової місії навіть при втраті однієї з поверхонь керування. Звичайно, мова йде не про ближній маневрений бій, але літак здатен вийти на точку пуску ракет, чи скидання бомб і повернутися на базу.
Візуально новий літак від Хорнета можна відрізнити, придивившись до повітрозабірників, площі напливів у кореня крила, та оцінивши розмах крил і довжину літака.
На палубі авіаносця різниця ще менш помітна (придивіться уважніше):
Але головними змінами було застосування додаткових заходів для зменшення помітності Супер Хорнета на радарах супротивника. Завдяки застосуванню покритів, S-подібних повітрозабірників, двигунів з меншою температурою вихлопу, 25 градусного розвалу вертикального оперення, додавання спеціальних решіток на повітрозабірники, та покриттів, а також ізоляції випромінювання БРЕО через ліхтар пілота, на скло зсередини нанесене спеціальне металеве покриття, за допомогою чого вдалося зменшити ефективну площу розсіювання до 1 м.кв., що в 3-10 разів менше, ніж у інших винищувачів 4-го покоління. При цьому, оскільки мала площа розсіювання забезпечена лише спеціальними заходами в найпомітніших зонах, літак залишається простий в підготовці до польоту, а також легкий в модернізаціях, оскільки дозволяє змінювати конструктив планеру без втрат непомітності.
При цьому, літак залишився простим і технологічним. Для розуміння: літак на 45% складається з алюмінію, інші 55% майже рівномірно розподілені між сталю, титаном та композитами. Літак не вимогливий до умов зберігання і базування, спеціальні покриття фюзеляжу є стійкими до морського пару та пилу.
Однак найбільш цікавими є авіоніка та обладнання, встановлені на літак.
Для розуміння рівня радару з АФАР, який встановлюється на Супер Хорнет, пропоную ознайомитися з діаграмою нижче. Радар AN/APG-79 має полотно з 1100 приймально-передавальними модулями, з кутами сканування 120 градусів за кутом місця та 120 градусів по азимуту. Станція супроводжує 28 повітряних цілей і захоплює на точний автосупровід для обстрілу ракетами AIM-120, вісім з них. Дальність виявлення цілі з ЕПР 1м2 становить 130-165 км. На додаток до цього, APG-79 має здатність картографувати підстилаючу поверхню, має підвищену завадостійкість, та режими прихованої роботи. Для зменшення помітності на радарах супротивника, антена встановлена на 30 градусів по вертикалі (дивиться вгору), що зменшує площу її проекції. По факту, РЛС Супер Хорнета знаходиться на рівні РЛС літаків п’ятого покоління F-22 і F-35.
Ефективність РЛС на багатоцільових літаках США Графік: www.fsmex.comДля можливості вести розвідку пасивними засобами і ніяк себе не видавати в режимі радіотиші, Супер Хорнет оснащений AN/ASQ-228 (ATFLIR), що являє собою мультисенсорний електрооптичний комплекс, і включає в себе тепловізійну камеру, телевізійну камеру з низьким рівнем освітлення, лазерний далекомір / вказівник, розроблений та виготовлений компанією Raytheon. Він використовується для забезпечення навігації та націлювання на військові літаки в несприятливу погоду та використання точних керованих боєприпасів, таких як бомби, керовані лазером. Для розуміння рівня цього комплексу, варто зауважити, що дальність роботи лазерного дальноміра при загальній вазі контейнера 191 кг складає близько 65 км (!).
Приклад зображення, яке доступне при використанні цього контейнера:
Комунікаційне обладнання представлене радіозв’язком та Link 16, що автоматично включає Супер Хорнет в мережеву структуру і дозволяє обмінюватися інформацією з іншими учасниками поля бою.
Прилади для радіоелектронної розвідки, цілевказання і оборони багатоцільового винищувача представлено:
Дані пристрої об’єднані в комплекс РЕБ IDECOM.
У шести модулях AN / ALE-47, розташованих в нижній що утворює фюзеляжу, розміщено 120 пасток для протидії ракетам з ІКГСН та АРЛГСН.
Все це керується пілотом, чиє робоче місце оснащене багатофункціональними дисплеями і надшоломною системою цілевказання.
Робоче місце Супер Хорнета проектувалося з самого початку з розрахунком на мультифункціональні дисплеї (їх 5, що не може не радувати), та насиченість інформацією простору навколо пілота. Для мінімізації навантаження на пілота над ергономікою кабіни добряче попрацювали, і наприклад добилися того, що майже всі операції при виконанні завдання можна виконувати, не знімаючи рук з штурвалу і важілю управління двигуном.
Що стосується зброї, то тут Супер Хорнет схожий на Зірку Смерті за півціни від F-15C. Нижче ви можете бачити набір зброї, що можна підвісити на точки кріплення, в порівнянні з попередником:
Просто вдумайтеся — літак за ціною однієї мелодрами з Дженіфер Еністон може нести одночасно 12 ракет AIM-120 і має радар, який дозволяє запускати їх на повну дальність -130-165 км (наприклад радар Хорнета міг брати ціль типу винищувач на дальності 60-70 км)!
В версії бомбардувальника — 8000 кг на бойовий радіус в 700 км. Час баражування — 3 години з типовим навантаженням.
В ролі заправника
Супер Хорнет грає на флоті США також роль заправника для інших літаків. І для того, щоб робити свою роботу класно, винищувач може те, чого не міг робити попередник. Пам’ятаєте, ми говорили, що Супер Хорнет отримав перерозмірений, в порівнянні з Хорнетом, планер? Так от, є одна дрібниця — а саме збільшена висота стійок шасі, яка дала можливість підвішувати під літак 4 паливних цистерн під крилами, ємністю 1800 літрів кожна плюс одна 1400 л цистерна під фюзеляжем. Це означає, що тепер Супер Хорнет може взяти на борт сумарно 13 тон палива. Для розуміння — нормальна заправка Супер Хорнета у внутрішні баки — 6700 кг. Тобто один танкер може дозаправити два інші подібні літаки майже до повних баків.
В ролі розвідника і постановника групових завад
Надзвичайно цікавою є модифікація EA-18G Growler, яка на 90% є сумісною з Супер Хорнетом, але має надзвичайно високі можливості по РТР і РЕБ. Єдиною суттєвою відмінністю є заміна 20 мм гармати на блок обчислень. Основна радіоелектронна зброя — до 5 контейнерів ALQ-99 та два контейнера AN/ALQ-218.
Діапазон радіочастот роботи контейнерів – від 2 до 18 ГГц, підтримується три режими роботи: автоматичному, напівавтоматичному і ручному. В автоматичному режимі AN / ALQ-99E виявляє і вибирає об’єкти радіоелектронного придушення і режими постановки перешкод самостійно, в напівавтоматичному режимі виділені системою цілі для радіоелектронного придушення вибирає оператор, в ручному оператор сам визначає цілі, пріоритетність глушіння і режими постановки перешкод. При цьому, літак зберігає можливість нести ракетне озброєння. Тобто, на доданок до глушіння та завад, літак може запустити протирадіолокаційні ракети по радарам, або ракету повітря-повітря, щоб захистити себе від неприятеля.
Пілотажні та експлуатаційні характеристики
За описом пілотів, Супер Хорнет дуже простий в управлінні, та прощає помилки при посадці чи енергійних маневрах. Даються взнаки вимоги до посадки на авіаносець (до 2.5g вертикального прискорення та 4.8g уповільнення на аерофінішері), яка чимось нагадує обережну аварію і необхідність точного виходу на посадкову смугу. Пілоти відмічають можливість працювати обома двигунами з різною тягою для корегування траекторії, гарну ергономіку, зручне сидіння та низькі навантаження на шию, навіть при різких маневрах.
В електрону систему керування введене обмеження на навантаження до 7.5g. Це обмеження штучне і покликане збільшити ресурс планера, який розрахований на 10g, і поставлявся в деякі країни з обмеженням в 9g. По відгукам пілотів, таке обмеження ніяк не впливає на бойові характеристики, оскільки 9g — це екстрім, після якого пілот втрачає на деякий період можливість продовжувати бій. Розгонні характеристики поступаються Ф-16 на 10-15%.
Як сказав один з пілотів у своїх враженням. “Хорнет — це Лексус, на якому комфортно долетіти до потрібної точки, виконати завдання і повернутися додому навіть з ракетою в одному двигуні. А краще Хорнета може бути тільки Супер Хорнет”.
Технікам літак подобається через легкий доступ до агрегатів, та продуману конструкцію. Варто сказати, що подібні характеристики є результатом того, що Супер Хорнет проектувався в кінці 90-х, а не в кінці 70-х, як, наприклад Ф-16. Його конструкція не є еклектичною, тому тісняви всередині від нових компонентів на старих місцях немає. Обслуговування мінімальне, і не дивлячись на більшу злітну масу та два двигуни, вартість експлуатації Супер Хорнета знаходиться на рівні Ф-16.
Ресурс планера цієї миті складає 9000 годин, ресурс двигуна — 6000 годин. Показники постійно ростуть по мірі досвіду експлуатації цих літаків. Ведеться постійна робота
Запланована модернізація
Для збільшення можливостей і збереження боєздатності в майбутньому, запланована і вже добігає кінця розробка пакету модернізації під назвою «Advanced Super Hornet», яка включає в себе наступні агрегати:
Цінова політика, або налітай — розпродаж.
Як можна з подивом з’ясувати, Супер Хорнет являється дуже доступним за вартістю покупки і експлуатації літаком.
Наприклад, контакт з Кувейтом 2015 року на 28 літаків (22 одномісних і 6 двомісних), з обладнанням, запчастинами, додатковим обладнанням і конформними паливними баками обійшовся в 1.5 млрд долларів США, тобто, в середньому 53 млн долларів США за літак. При підписанні його в 2018 році, останній літак буде передано в 2021 році.
Потенційний контракт з Канадою — 10 шт. F/A-18E/F Advanced Super Hornets та 8 шт. EA-18G Growlers загальною вартістю 1.150 млрд дол. США, тобто менше 64 млн дол. США за надсучасні модифікації.
Потенційний контакт з Малайзією — 36-40 літаків на суму від 1.84 млрд дол США до 2.46 млрд дол США.
Середня ціна на великих контактах для ВМС США склала 45 млн дол. США за літак при замовлені великих лотів (більше 200 літаків за один раз).
Цієї миті виробнича лінія Боїнгу не завантажена на 100%, тому виробництво літаків відбувається дуже швидко. Після виконання контракту з Кувейтом в 2021 році, лінія стане ще вільнішою, тому Боїнг буде дуже зацікавлений в її завантаженні.
Чому для ПСУ цей літак — цікава пропозиція
По-перше, ціна такого літака. Варто сказати, що новий Супер Хорнет продається по ціні відремонтованих Ф-16 або Ф-16 знятих з експлуатації. Як приклад — контракт на 12 літаків Ф-16 для Румунії (закупка + ремонт = 628 млн євро, тобто 52 млн євро за літак, з ненайсучаснішою модернізацією), і невдалий контакт між Хорватією та Ізраїлем по продажу 12 шт. Ф-16, заблоковану США. Там вартість 12 літаків з залишковим ресурсом 3000 годин на літак (без капітального ремонту) мала скласти 480 млн дол. США.
По-друге, можливості літака. Ф-18 Супер Хорнет має велике бойове навантаження, значний радіус бойової дії, малу вартість експлуатації і високу надійність. Він знаходиться тільки на початку свого життєвого циклу, попереду багато модернізацій, інтеграцій нових можливостей. В планах ВМС США, в експлуатації він буде до 2050-х років, або навіть до 2070-х, тобто ще 50 років.
По-третє. Відкритість Боїнг до співпраці. Останні роки Боїнг зазнав проблем як в сегменті пасажирських літаків, так і в сегменті бойових літаків, програвши два головних тендери ПС США і залишившись без багатомільярдних контрактів. Тому виробнича лінія для Супер Хорнетів була на межі закриття в 2015 році. В 2021 році лінія знову звільняється, тому Боїнг та уряд США будуть дуже раді замовленню на ці літаки.
Наприклад, якщо ми замовимо 120 літаків, то з запчастинами і додатковими опціями на 10 років, вони обійдуться нам в 6-7 млрд дол.США. Сумма виглядає величезною, однак варто пам’ятати про наступні опції, як:
Висновок
Супер Хорнет являється сучасною, доступною альтернативою винищувачам п’ятого покоління. Для ПСУ, закупка навіть 30-48 F/A-18E/F + EA-18G Growler з сукупною вартістю 1.5-2.5 млрд дол США могла б кардинально змінити ситуацію з станом авіапарку. Вартість експлуатації такого літака — близько 1 млн дол США при нальоті 100-120 годин на рік. Тобто, сумарні витрати при умові 10-річного кредиту будуть складати на рік 180-280 млн дол.США на рік. Невелика сума, враховуючи можливості. Наявність Супер Хорнетів дозволить оптимізувати авіапарк вітчизняних літаків і підвищити боєздатність навіть застарілих зразків.
Завдяки потужному радару (кращий, ніж на Су-35С), низькій ЕПР (в 3-5 разів нижча ніж у Су-35С), гнучкості в навантаженні, можливості працювати авіазаправником, літаком РЕБ та РЕР, радіосканером поверхні, цей літак надасть нашим Міг-29 і Су-27 нові якості в ролі підтримуючої ударної сили. Під прикриттям Супер Хорнета і Гроулерів, можна відправляти вітчизняні винищувачі на місії по завоюванню повітряного простору, бомбовим ударам по наземних цілях, що було б раніше неможливим.
Тобто, можливості змінюються кардинально і з’являється час для подальшого переходу на авіатехніку і озброєння західного зразку в 2030-2035 рр, збереження фокусу на сухопутну компоненту, вирішення проблем РЕБ та РЕР, та концентрації вогневої потужності по всій лінії можливого зіткнення з РФ.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
