Аналітичним департаментом Військової школи “Боривітер” було отримано спостереження від бойового медика про те, що солдати із пораненням самовільно послаблюють турнікети щопівгодини.

Це не відповідає протоколам TCCC і є небезпечним із двох причин:

1. Послаблення турнікетів може призвести до великої втрати крові;
2. Виникає ризик критичного розладу гемодинаміки: після послаблення турнікета кров, що не циркулює через перетиснення судин, накопичує токсини більше аніж нирки здатні опрацювати.

Бойовий медик зазначив, що ситуація, описана у спостереженні, є поширеною серед військовослужбовців.

Турнікет створює тиск на тканини та судини у кінцівці, перешкоджаючи витіканню крові. Попри те, що ефективність використання турнікета доведена, помилки при його використанні (як накладанні, так і конверсії/переміщенні) можуть мати наслідки для життя та здоров’я поранених.

Щоб довести або спростувати проблему наданого спостереження, потрібно розглянути два аспекти: коли потрібно регулювати турнікет та чи варто бійцям самостійно втручатися у його регулювання.

Ліміт часу на носіння турнікета

У Доктрині Медичних сил України закріплено, що надання екстреної медичної допомоги повинно відбуватись за стандартом ТCCC (Tactical Combat Casual Care). Також, це закріплено наказом Головнокомандувача ЗСУ №202 від 16.07.2022.

В уніфікованому клінічному протоколі екстреної медичної допомоги затвердженому МОЗ вказано, що “час безпечного знаходження джгута на кінцівці до його послаблення з мінімальними побічними проявами тиску складає 2 години”.

У метааналізі за січень 2023 року “Вплив часу і дистанції на наслідки використання турнікета в цивільних та воєнних умовах” автори прийшли до висновку, що носіння турнікета до двох годин є відносно безпечним (тобто таким, що в більшості випадків не тягне за собою ускладнення). Ця умова згадується у більшості порадників/методичок/курсів, які є у вільному доступі в Інтернеті.

Проте, не завжди можна спланувати й контролювати час евакуації поранених на війні, тому нерідко турнікет залишається на кінцівці довше двох годин.

Як було зазначено вище, знімати турнікет рекомендовано якнайшвидше. Проте немає джерел, які підтверджували б користь методу добровільного послаблення турнікета кожні 30 хвилин. Це помилкове рішення, яке може призвести до відновлення кровотечі та порушення роботи нирок. Занадто довга перетримка турнікета також може завдати шкоди кінцівці, але це краще, ніж ризик для життя через інші причини.

Послаблення турнікет власноруч

За чинним уніфікованим клінічним протоколом екстреної медичної допомоги, рішення щодо послаблення турнікета приймає медичний працівник. Бійці з базовою домедичною підготовкою або без неї, як правило, не володіють достатніми навичками та інформацією, тож цим повинен займатись спеціаліст. 

Виклики правильного використання турнікетів

Здатність навчати військовослужбовців першій домедичній допомозі та використанню турнікетів в тактичних умовах є важливою, але існують виклики: 

• У навчальних програмах недостатньо інформації про те, як правильно та безпечно втручатися у роботу турнікетів і як уникнути можливих небезпек;
• Недостатня кількість медичних працівників, які могли б правильно навчити бійців;
• Внесення кваліфікованих медичних спеціалістів до групи, яка може регулювати турнікет, може розв’язувати цю проблему;
• Включення в протокол TCCC групу CLS як категорію, що кваліфікована для проведення конверсії/перенесення турнікета.

Висновки

Для розв’язання цієї проблеми є кілька можливих шляхів. По-перше, важливо надавати військовим під час навчання тактичній медицині більше інформації про час та правила втручання в роботу турнікетів. По-друге, треба пояснювати наслідки передчасного послаблення турнікетів та порівнювати їх із перетримкою довше рекомендованого часу. Третім кроком є наголошення на ризиках, пов’язаних із періодичним послабленням турнікета. Головна ідея полягає в тому, щоб змістити увагу військових зі страху втратити кінцівку на ризик втрати життя.  

Крім того, можна розглянути можливість розширення групи компетентних осіб у питанні переміщення/конверсії турнікетів шляхом надання цих повноважень бійцям-рятувальникам (CLS). Цей процес вже запущено в Збройних Силах України в рамках впровадження TCCC. 

Отже, надавши більше професійної інформації військовим стосовно роботи з турнікетами, можна покращити здатність бійців надавати собі допомогу під час бою з меншими ризиками. Звісно, це потребуватиме додаткового часу на навчання, але ця інвестиція в підготовку може зберегти життя військовим у майбутньому.

Рекомендуємо вдосконалити навчання військових на курсах тактичної медицини, надаючи більше інформації про анатомічні та фізіологічні аспекти, принципи роботи з кровотечами та пораненими кінцівками. Це дозволить бійцям надавати собі більш ефективну допомогу з меншими ризиками. Звісно, це вимагатиме більше часу на підготовку, але це важливий крок у покращенні їхніх навичок та безпеки. 

ГО “Військова школа “Боривітер” користується методологією Lessons Learned для вивчення та впровадження досвіду учасників оборони України. Ви можете долучитися до удосконалення аналітичних матеріалів шляхом фіксації своїх спостережень у нашій формі.